Лекція 5. Облік|урахування| запасів.

1. Визначення і класифікація запасів. МСФЗ, регулирующиу| облік|урахування| матеріальних запасів.

2. Бухгалтерський облік|урахування| руху матеріальних запасів.

3. Способи оцінки матеріальних запасів.

4. Розкриття інформації про матеріальні запаси у фінансовій звітності.

Література: Голов с.Ф. стор. 189-211, Ентоні Р. стор. 100-124, Панков д.А. стор. 98-117, Стуков с.А. стор.36-38.

Промислові|, торгівельні|торгові| і транспортні підприємства, а також організації, зайняті|заклопотані| у сфері послуг, використовують в своєму обороті|звороті|, споживають і переробляють у великих об'ємах|обсягах| найрізноманітніші по своїй натурально-речовій формі ТМЦ.

Основні методологічні принципи обліку|урахування| ТМЦ регламентовані МСФЗ № 2 . Згідно|згідно з| даному стандарту до ТМЦ відносяться «активи, по-перше, що є|наявний| для продажу при звичайній|звичній| господарській діяльності. по-друге, що знаходяться|перебувають| в процесі виробництва для таких продажів, і, по-третє, що існують|наявний| у формі|у формі| матеріалів для споживання|вжитку| у виробничому процесі або при наданні|виявленні| послуг”.

У стандарті мовиться про те, що ТМЦ (запаси) включають куплені матеріали, і допоміжні| засоби|кошти|, підготовлені для переробки в процесі виробництва товари; землю|грунт| і іншу власність, що зберігається для перепродажу, а також готову продукцію і незавершене виробництво.

До основних завдань|задач|, обліку|урахування| руху, використовуваних на підприємстві ТМЦ можна віднести наступні|слідуючі|:

1. визначення вартості (собівартості, ціни), за якою ТМЦ потрапляють до підприємства;

2. визначення вартості, за якою ТМЦ повинні відбиватися в активі балансу на дату його складання;

3. визначення вартості, за якою ТМЦ мають бути списані на витрати|затрати| в результаті|внаслідок| їх використання, споживання|вжитку| або продажу.

Бухгалтерський облік|урахування| руху запасів залежить від системи обліку|урахування|, що використовується на підприємстві.

Існує дві системи обліку|урахування| запасів:

1 - періодичний облік|урахування|

2 - постійний облік|урахування|.

Незалежно від системи обліку|урахування| запасів в практиці виникає питання оцінки залишку|остачі| запасів, оскільки собівартість їх надходження|вступу| в різних періодах різна.

У західній обліковій практиці основною метою|ціллю| є|з'являється| точне визначення прибули шляхом зіставлення доходів з|із| відповідними витратами.

Виручку від реалізації підраховують|підсумовують| шляхом віднімання собівартості реалізованих товарів з|із| суми продажів звітного періоду.

Величина собівартості реалізованих товарів визначається відніманням собівартості замовлень на кінець звітного періоду з|із| вартості товарів, можливих для продажу. З цієї причини, чим більше вартість кінцевих|скінченних| запасів, тим нижче собівартість реалізованих товарів і відповідно вище валовий прибуток. І навпроти|напроти|, чим нижче вартість матеріальних витрат|затрат| в кінці|наприкінці| періоду, тим вище собівартість реалізованих товарів, а значить, нижче валовий прибуток.

Таким чином, від величини вартості кінцевих|скінченних| запасів залежить яка частка|частина| собівартості товарів для продажу відніме з|із| суми нетто|нетто-чартер|-реалізація, а яка частка|частина| буде перенесена на наступний|такий| звітний період як початкові запаси.

Оцінка запасів впливає на фінансові результати двох суміжних періодів.

Відповідно до МСФЗ №2 собівартість запасів, які не є|з'являються| взаємозамінними, а також товарів, продукції і послуг, які визначені для конкретних замовлень, слід визначати шляхом конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості. Конкретна ідентифікація означає, що облік|урахування| витрат|затрат| і калькуляція собівартості здійснюється окремо по кожній одиниці запасів. Такий метод зазвичай|звично| використовується для визначення собівартості індивідуальних замовлень або в умовах торгівлі нерухомістю, автомобілями. Проте|однак| цей метод не прийнятний в разі|у разі| виробництва або реалізації великої кількості запасів. Тому більше число підприємств використовує відповідні формули для визначення собівартості запасів. Базовий підхід передбачає наступні методи визначення вартості запасів:

1 – метод FIFO|

2 – метод середньозваженої | собівартості

3 − метод LIFO (не використається згідно МСФЗ)| .

Формула першого методу – перше надходження|вступ| – перша витрата, базується на допущенні, що кількість запасів, які вчинили|поступили| першими, відпускаються (продаються) також першими. З|із| цього допущення виходить, що одиниці| ТМЦ, які залишилися на кінець звітного періоду в запасах, є|з'являються| останніми по термінах надходження|вступу| (оприбутковування).

Середньозважена собівартість одиниці запасів визначається як відношення|ставлення| вартості до кількості запасів, які є в наявності.

Формула “останнє надходження|вступ| – перша витрата” (метод LIFO|) – базується на допущенні, що запаси, які вчинили|поступили| останніми, відпускаються першими. Відповідно, запаси, які залишаються в залишку|остачі| на кінець звітного періоду, є|з'являються| тими, що вчинили|поступили| першими.

При використанні формули «перше надходження|вступ| – перша витрата» собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку|урахування| однакова. В умовах зростання|зросту| цін ця формула забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, результатом чого буде великий прибуток. Оцінка запасів по цій формулі найбільш наближена до їх фактичної собівартості.

Средневзвешенная собівартість продажів забезпечує рівномірну величину прибули, і меншу залежність від коливання|вагання| цін. Проте|однак| ця формула зажадає складних розрахунків.

При використанні формули « останнє надходження|вступ| – першу витрату» отримуємо|одержуємо| найбільш високу собівартість продажів і найменший прибуток. В умовах інфляції ця формула кращим способом відображає|відбиває| витрати|затрати| і доходи в звіті про фінансові результати. З іншого боку використання цієї формули приводить|наводить| до завищення собівартості запасів в балансі і дає можливість|спроможність| маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання|надбання| запасів. Внаслідок чого в деяких країнах (Австралія, Великобританія, Сінгапур, Швеція, Швейцарія) заборонено використання формули ЛАЙФО.

Метод стандартних витрат|затрат| – це заплановані витрати|затрати| на виробництво одиниці продукції, які базуються на нормативах використання матеріалів, праці. Для забезпечення цього методу норми слід постійно аналізувати. І при необхідності своєчасного переглядати|передивлятися|. Цей метод використовується у випадках стабільності цін на матеріали.

Метод роздрібних цін зазвичай|звично| використовується підприємствами роздрібної торгівлі, за умови великої кількості одиниць товарів, які швидко обертаються і забезпечують однакову норму прибули. і для яких неможливо використовувати інший метод визначення собівартості запасів.

У примітках|тлумаченнях| до фінансової звітності слід розкрити:

1. облікову політику, прийняту підприємством щодо оцінки запасів;

2. загальну|загальну| балансову вартість запасів та балансову вартість окремих груп запасів відповідно| їх класифікації на підприємстві;

3. балансову вартість запасів, врахованих за чистою вартістю реалізації;

4. суми сторно| списаної вартості запасів| у результаті змінення їх чистої вартості реалізації;

5. обставини| або події, які привели до сторно| раніше списаної вартості запасів;

6. балансова вартість запасів, яка передана для погашення зобов'язань.

Питання до семінару:

1. Які витрати| формують| первісну| вартість| запасів|?

2. Які методи| оцінки| вибуття| запасів| визначені| МСБО?

3. Особливості| відображення| запасів| |в| у фінансовій| звітності.|

4. Які методи| використаються| при оцінці| товарів|?

5. Яки методи| використаються| при обліку| запасів|?

Лекція 6. Облік|урахування| основних засобів|коштів| і нематеріальних активів.

1. Класифікація і оцінка основних засобів|коштів|.

2. Амортизація основних засобів|коштів|.

3. Переоцінка основних засобів|коштів|.

4. Визнання|зізнання| і первинна|початкова| оцінка нематеріальних активів.

5. Переоцінка нематеріальних активів. Амортизація нематеріальних активів.

Література: Голов С.Ф. стор. 119-164; Ентоні Р. стор. 124-146; Нідзл Б. стор. 196-235; МСФЗ № 4,16, 38.

Згідно МСФЗ 16 основні засоби|кошти| – це матеріальні активи, яки підприємство |придбаває| з метою утримує з метою використання їх в процесі виробництва, або у сфері реалізації товарів і надання|виявлення| послуг, для здачі їх в оренду, або для адміністративних цілей, які, як очікується, використовуватимуться більш одного року або більш за один операційний цикл.

Клас основних засобів|коштів| – це група об'єктів, однакових по характеру і способу їх використання на підприємстві. Прикладом|зразком| окремих класів основних засобів|коштів| є|з'являються|: земля|грунт|, будови|споруди|, машини і устаткування|обладнання|, кораблі, літаки, автотранспорт, меблі і приладдя|обладнання|, офісне оборудование6|.

Первинною|початковою| оцінкою основних засобів|коштів| є|з'являється| собівартість їх придбання|надбання| або виробництва. Собівартість це сплачена сума грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої компенсації на момент його придбання|надбання| або створення|створіння|. Собівартість включає ціну закупівлі, витрати|затрати|, пов'язані з приведенням об'єкту в робочий стан|достаток| . Не включається до собівартості адміністративні та інші накладні витрати, підготовчі роботи перед початком виробничого циклу; початкові операційні збитки, отримані|одержувати| перед досягненням активів планової продуктивності.

У випадку, якщо|в разі , якщо| об'єкт придбаний|набутий| в результаті|внаслідок| бартерної операції, його оцінка залежить від того, чи мав місце обмет подібними або неподібними активами. Подібними є|з'являються| активи, які відповідають наступним|слідуючим| вимогам: виконують подібну функцію в тому ж виді діяльності: мають подібну справедливу вартість. Об'єкт основних засобів|коштів|, отриманий|одержувати| в результаті|внаслідок| обміну на подібний актив, оцінюють за справедливою вартістю переданого активу, скоректованою на суму грошових коштів або їх еквівалентів, які вчинили|поступили| або були сплачені в результаті|внаслідок| цієї операції. Фінансовий результат такої операції визначають як різницю між справедливою і балансовою вартістю переданого активу і відображають|відбивають| в Звіті про фінансові результати.

ПРИКЛАД|зразок|: підприємство придбало|набуло| комп'ютери в обмін на автомобіль (первинна|початкова| вартість – 30000грн|., сума нарахованого зносу – 2500 грн.), справедлива вартість якого на момент обміну склала – 36000грн|.Кроме того підприємство перечислило| постачальникові комп'ютерів 5200 грн.

Виходячи з цього собівартість комп'ютерів склала: 36000+5200=41200грн|.

Результат цієї операції – прибуток: 36000 – (30000 – 25000) = 8500 грн.

У бухгалтерському обліку|урахуванні| ці операції відіб'ються таким чином:

ДТ КТ СУМА

Реалізація ОС Основні засоби|кошти| 30000

Знос ОС Реалізація ОС 2500

Реалізація ОС Грошові кошти 5200

ОС Реалізація ОС 41200

Реалізація ОС Прибуток 8500

При обміні подібними активами справедлива вартість отриманого|одержувати| активу може свідчити про зниження корисності виданого активу. В цьому випадку балансова вартість виданого активу частково списується.

ПРИКЛАД: Підприємство придбала споруда (балансова вартість 70000 грн., знос – 20000грн.) в обмін на ангар (балансова вартість 60000грн., знос 10000грн.). Справедлива вартість споруди 55000 грн. З цього виходить, що балансова вартість ангара перевищує його справедливу вартість на 5000 грн. В результаті цієї операції отриманий збиток у розмірі 5000 грн. У бухгалтерському обліку будуть зроблені записи:

Дебет Кредит СУМА

Реалізація ОС ОС ангар 65000 (55000+10000)

Знос ОС Реалізація ОС 10000

Основні засоби|кошти| Реалізація ОС 55000

Збиток Основні засоби|кошти| 5000

Якщо підприємство в результаті|внаслідок| обміну отримує|одержує| або оплачує певну суму грошових коштів, що перевищує 10% справедливій вартості об'єкту, то це свідчить про обмін не подібними активами.