Користувачі фінансової звітності

Користувачі	Інформаційна потреба
Інвестори	Здатність підприємства виплачувати дивіденді, ухвалення рішення про покупку, обміні або продажі акцій.
Працівники	Стабільність і прибутковість підприємства, заощадження робочих місць, оплата праці і пенсійне забезпечення.
Банки	Своєчасне повернення кредитів і оплата відсотків.
Постачальники і пр. кредиторі	Своєчасна оплата рахунків.
Клієнти	Можливість отримання необхідних товарів і послуг.
Держава	Своєчасна і повна оплата податків.
Громадяни	Вплив діяльності підприємства на благополуччя суспільства (зайнятість, екологія і так далі)

Згідно МСФЗ 1, ФЗ складається з:

1. Звіту про фінансовий стан (Statement of financial position);

2. Звіту про прибутки і збитки та (або) Звіту про сукупній дохід (з 01.01.2009);

3. Звіту про зміни у власному капіталі;

4. Звіту про рух грошових коштів|коштів|;

5. Примітки |тлумачень|.

Звіт про фінансовий стан підприємства (Баланс) − це звіт, який відображає активи, зобов’язання та власний капітал підприємства у грошовому виразі на певну дату.

У загальному вигляді баланс підприємства відображається такою формулою (рівнянням):

У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. У більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групують і розміщують згори вниз мірою зростання ліквідності господарських засобів (активів). Під ліквідністю засобів розуміють їх здатність перетворюватися, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за певний період часу. У США, Англії, Канаді та деяких інших країнах статті балансу групують у зворотному напрямку.

Щодо форми подання балансу в міжнародній практиці є дві форми, а саме:

− двостороння форма, за якою активи підприємства розміщують ліворуч (актив балансу), а зобов’язання й власний капітал − праворуч (пасив балансу);

− одностороння, або послідовна форма, за якою послідовно, згори вниз, розміщують актив і пасив балансу.

Для розкриття реального фінансового стану підприємства величезне значення має оцінка статей балансу, тобто активів і пасивів підприємства.

Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості, оцінювання активів, що надходять на підприємство, здійснюють за фак­тичними витратами на їх придбання чи на власне виробництво. Однак у процесі господарської діяльності активи використовують, і відбувається зміна їхньої вартості. Певний вплив має також коливання цін на товарних і фондових ринках. Саме тому, відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, активи підприємства необхідно оцінювати і відображати в балансі за принципом чистого (нетто) стану.

Так, основні засоби відображаються в бухгалтерському балансі за їхньою первісною або відновною вартістю, сумою амортизації (зносу) та залишковою вартістю. Але у валюту балансу зараховують тільки залишкову вартість основних засобів. Так само в балансі відображають і нематеріальні активи.

Виробничі запаси оцінюють і подають у балансі за меншою з двох оцінок: первісною (фактичною) вартістю або чистою вартістю реалізації на дату складання балансу. Аналогічно оцінюють швидкореалізовувані цінні папери, інвестиції в акції, якщо їх частка в капіталі іншої компанії незначна.

Дебіторську заборгованість оцінюють за поточним грошовим еквівалентом, тобто за фактичною величиною, визнаною кожною зі сторін. У бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають розгорнуто: за фактичною сумою, резервом сумнів­них боргів і реальною сумою, можливою до одержання (чиста реалізаційна вартість). Останню зараховують у валюту балансу.

Слід пам'ятати, що на рахунку капіталу власника в Балансі показується кінцеве|скінченне| сальдо із|із| звіту про рух власного капіталу.

Активи є статтею балансу тільки|лише| в тому випадку, якщо|у тому випадку , якщо| вони відповідають наступним вимогам: підприємство придбало|набуло| актив в результаті|внаслідок| минулих подій; їх використання приведе до збільшення економічних вигод в майбутньому; ці ресурси контролюються підприємством; їх оцінка може бути достовірно визначена.

Отже, активи відбиваються в балансі по одній з наступних|слідуючих| оцінок: історична (фактична), поточна (оновлена), чиста вартість реалізації, ринкова вартість, сума очікуваних|сподіваних| відшкодувань, справжня|дана| (поточна) вартість, справедлива вартість. Зобов'язання − це поточні зобов'язання підприємства юридичним або фізичним особам, яка виникла в результаті|внаслідок| минулих подій і погашення яких приведе до зменшення ресурсів (активів), що втілюють|утілюють| в собі економічні вигоди. Забезпечення – це зобов'язання, по яких сума або час погашення платежів не визначено достовірно. Власний капітал – це активи підприємства, які залишаються після|потім| вирахування з|із| них зобов'язань. Власний капітал відбивається в балансі одночасно із з|із| визначенням активів або зобов'язань, які привели до зміни капіталу. Оцінка власного капіталу є|з'являється| оцінкою відповідних активів і зобов'язань.

Під час складання балансу підприємства здійснюють перерахунок валютних статей (наявної іноземної валюти, розрахунків і зобов’язань) у національну валюту за курсом на дату його складання. При цьому визначають курсові різниці, які обліковують і відображають окремо.

В умовах інфляції підприємства періодично збільшують вартіс­ну оцінку свого майна в порядку, передбаченому законодавством і стандартами бухгалтерського обліку.

У табл. 1 наведено баланс корпорації «АС».

Таблиця 1