6.4. Швидкість перевезення в приміському сполученні

Технічні швидкості руху електропотягів, що виконують на залізничному транспорті основний обсяг приміських перевезень, становлять 56-57км/год., дизель-поїздів – 48-49км/год, електропоїздів та тепловозів з потягами – 42-46км/год.

Реалізація більш високих швидкостей обмежується частими зупинками та порівняно невисоким прискоренням при зрушенні з місця, недостатній потужності гальмівних систем. В середньому беззупинковий пробіг приміських потягів становить 4 км, а в Київській зоні 3,7км.

Технічна швидкість автобусів на приміських маршрутах залежить від відстані між зупинками, стану доріг та їх завантаженням. На дорогах з удосконаленим покриттям технічна швидкість дорівнює 40-45км/год на дорогах з «Чорним» покриттям – 35-40км/год і на ґрунтових покращених 25-30 км/год. При використанні гелікоптерів для обслуговування приміських пасажирів польотна швидкість становить 130-140км/год. Швидкість руху річкових суден на приміських лініях становить: на підводних крилах – 35-50км/год. Приблизно такий же рівень технічних швидкостей на приміських лініях в приморських районах.

Ділянкова швидкість на залізничних ділянках, де функціонують електропоїзди, становить 45-46км/год, дизель-поїздів – 39-40 км/год, електровозів з потягами – 41-42 км/год, та тепловозів з потягами – 38-39 км/год.

Кількість зупинок залежить від пасажиропотоків, розміщення населених пунктів або житлових масивів, підприємств тощо. При визначенні кількості зупинок намагаються, щоб основна маса жителів могла за 20-30хв доїхати до найближчої зупинки, а тому відстань між зупинками є в межах 2,5-4,0км. Тривалість стоянок також залежить від кількості колій на ділянці та щільності руху не тільки приміських, але й інших поїздів.

На тривалість стоянок суттєво впливає пасажирообмін зупинок, кількість дверей у вагоні, висота платформи, засоби сигналізації та зв’язку та інші фактори. На високих платформах для посадки для висадки одного пасажира необхідно 0,8-0,9сек, а на низьких – 2,7-3сек. У вагонах з 10 дверима посадка здійснюється в половину швидше, ніж в п’ятьома. Нарешті, на підвищення ділянкової швидкості сприяє спосіб формування графіків (паралельний, шахматний, ялинковий, непаралельний).

Швидкість сполучення на автобусах приміського сполучення залежить від потужності пасажиропотоків, якості покриття доріг, їх завантаження, щільність руху, частоти зупинок, потужності автобусів, кількості дверей в них знаходиться в межах 15-35 км/год. Менші швидкості приходяться на дорогах з поганим станом та автобуси старих марок, більші – на рух сучасних автобусів дорогах. Щодо відстані між зупинками, то швидкість сполучення змінюється наступним чином:

Довжина перегону, км 1 2 3

Швидкість сполучення, км/год 20-25 22-27 25-30

Однак йти по шляху скорочення кількості зупинок не треба. Можна лише в деякі години перевозити їх в розряд зупинок «на вимогу». Важливо скоротити тривалість кожної зупинки та привести її у відповідність з нормами витрат часу на посадку і висадку пасажирів (1,5-2сек. на вхід та 1,5сек. на вихід пасажира).

Тривалість зупинок часто визначається часом на продаж квитків. Обладнання автобусів автоматичними касами вирішує питання щодо звільнення водіїв від продажу квитків.

Комерційна швидкість гелікоптерів на приміських лініях дорівнює польотній, так як лінії прокладені без проміжних зупинок.

Суттєво впливають на середню швидкість руху суден (з урахуванням зупинок) витрати часу на підхід до причалу, причалювання, відхід від причалу та вихід на фарватер. На маневри, пов’язані з підходом та відходом суден і стоянкою, витрачається до 30-40% загального часу на рейс.

Швидкість поїзду залежить від ділянкової швидкості та додаткового часу, що витрачається жителями приміських зон на підхід до станції (порту) відправлення, очікування потягу (судна або автобуса), проїзд до місця призначення. Витрати часу на пересування, що визначаються ділянковою швидкістю, займають 20-25% загального часу, що витрачається на проїзд до роботи та назад.

Щодо відстані підходу до потягу від міста проживання приміські пасажири на залізниці групуються наступним чином: біля 70% проживає в радіусі до 2 км від зупинки, біля 20% - в радіусі від 2 до 5 км і тільки приблизно 10% - на більшій відстані. Стосовно відстані підходу на автомобільному транспорті, то вона менша, тому що автобусні маршрути прокладаються ближче до житлових масивів.

Час очікування потяга (судна, автобуса) в основному визначається інтервалом руху. Інтервал приміських потягів в години пік може бути незначним – 3-7хв, а в міжпіковий період – 20-40хв і більше. Для більшості пасажирів час очікування відправлення, як правило, не перевищує 5-10хв.

Мінімальний додатковий час становить 18-30хв (5-10хв – підхід до пункту відправлення, 3-5хв очікування транспортного засобу, 10-15хв – підхід до місця призначення). Максимальний додатковий час може досягати 2,5-3,5год і більше (1-1,5год- підхід до пункту відправлення, 0,5-1год – очікування, 1-1,5год – підхід до місця призначення. На рис. 3.3 показано залежність швидкості проїзду від дальності поїздки, ділянкової швидкості (швидкості сполучення), додаткового часу на залізничному та автомобільному транспорті.

При подальшому розвитку автобусного руху, будівництва «ви льотних» ліній трамваю, метрополітену та монорельсових доріг на 10-15км в глибину приміської зони частина приміського пасажиропотоку з найближчих зон може бути знята з залізниць, що дозволить пропускати приміські потяги через певні зони без зупинок та підняти швидкість їх руху.