6.7. Зарубіжний досвід щодо підвищення швидкості перевезень

На залізницях розвинутих країн приділяється належна увага щодо удосконалення швидкостей руху пасажирських потягів.

Вирішення цієї проблеми здійснюється за трьома напрямками: удосконалення засобів та рухомого складу на існуючій залізничній мережі, спорудження спеціальних ліній для високошвидкісного руху та застосування нових видів рельсового транспорту ( на повітряній подушці тощо).

Серед європейських країн провідне місце в галузі підвищення швидкостей на залізниці займає Франція. Початок вирішення задачі підвищення швидкостей руху потягів базувався на основі застосування електротяги та створення швидкісних електровозів. Це дозволило на лінії Париж – Бордо довести ділянкову швидкість потягів вищого класу до

140 км/год. З швидкістю понад 280 км/год рухається 350 тонний потяг «Капітоль» по електрорейкових ліній Орлеан – В’єрзон.

Широко застосовується турбовізна тяга. Турбопотяги на яких в якості тягових двигунів використовуються газові двигуни: лінія Париж – Кан та Париж – Шервуд. На лінії Париж – Кан Маршрутна швидкість становить понад 150 км/год.

Поряд з підвищенням швидкостей на діючих лініях використовується і другий напрямок вирішення даної проблеми – спорудження спеціальних швидкісних ліній з застосуванням турбовізної тяги. Перша така двохпутна лінія довжиною 416 км побудована між Парижем і Ліоном.

Турбопотяг сформований із 12 вагонів місткістю 414 пасажирів, потужність тягових двигунів 3500 квт дозволяє розвивати максимальну швидкість понад 300 км/год. Потяг з кінцевих пунктів відправляють через 15, 30, 60 хв, при цьому загальна протяжність слідування не перевищує 2 год. Будівельна вартість дороги становить понад 500 тис. дол.. за 1 км.

Подовжуються роботи по використанню третього напрямку підвищення швидкостей в пасажирському русі – створення нових видів рейкового транспорту. В районі Орлеану діє швидкісна монорейкова дорога з моторним двигуном на повітряній подушці місткістю 100 пасажирів. Кузов вагону нагадує фюзеляж літака,його довжина понад 25 м, газова турбіна потужністю 1200 к.с.

Заходи щодо підвищення швидкостей руху пасажирських потягів були здійснені на залізницях Німеччини, Італії, Англії.

В Німеччині реалізована програма організації руху швидкісних потягів. На першому етапі – мережа міжміського сполучення охопила 31 місто, а на другому – 42 міста. Швидкісні потяги між ними обертаються регулярно через кожні 2 год зі швидкістю 150-200 км/год. Найбільшу швидкість понад 250 км/год має потяг «Блауер Енціон» та «Рейнбліц», який курсує між Мюнхеном і Аугебургом.

В Італії експлуатується лінія Неапіль – Мілан довжиною 848 км, з швидкістю потягів понад 250 км/год.

В Англії діє удосконалений пасажирський потяг АРТ, розрахований на експлуатацію зі швидкістю біля 300 км/год. Потяг сформований із 2-ох моторних та шести причепних вагонів із алюмінієвих сплавів вагою 220 т. Потяги обладнані як газовими турбінами, так і тяговими електродвигунами.

На швейцарських залізницях, де повністю здійснена електрифікація, потяги потужністю 4000 к.с. слідують зі швидкістю понад 150 км/год.

На залізницях деяких європейських країн курсують зі значними швидкостями швидкісні міжнародні експреси. Так, на лінії Відень – Париж на відстані 1389,6 км маршрутна швидкість з 13 зупинками сягає 120 км/год. На лінії Брюсель – Париж (309,4 км) потяг слідує без зупинок зі середньо ходовою швидкістю 152,7 км/год. В напрямку Мадрид – Париж (1364,6 км) за 10 зупинками маршрутна швидкість становить понад 100 км/год. Мілан – Париж (817 км) з 5 зупинками – 116,6 км/год.

На залізницях США маршрутні швидкості руху пасажирських потягів становить 140-150 км/год. Вага потягів коливається в межах від 450 до 1200 т.

Здійснений проект організації високошвидкісного руху в Північно-Західному коридорі довжиною 800 км, що включає міста Вашингтон,

Нью-Йорк, Бостон – дозволив розвивати максимальні швидкості понад

150 км/год. В цьому коридорі зосереджено біля 30 % промисловості і проживає 22 % населення США. Потяг «Метролайнер» зв’язує Нью-Йорк з Вашингтоном, рухається зі швидкістю 160 км/год., а на швидкісній лінії Нью-Йорк – Бостон газотурбінні потяги слідують з маршрутною швидкістю 130 км/год.

Заходи щодо підвищення швидкості руху пасажирських потягів здійснені і в Канаді. На лінії Монреаль – Торонто довжиною 540 км курсує експрес «Рапід» з максимальною швидкістю 170 км/год та маршрутною –

120 км/год. Потяг сформований із 13 вагонів, його місткість становить 640 пасажирів.

За розрахунками канадських спеціалістів вартість швидкісних газотурбінних потягів з максимальною швидкістю 250 км/год та пасажиромісткістю 680 пасажирів в два рази менша звичайних потягів, а експлуатаційні витрати на 30 % нижчі, ніж у звичайних потягів.

З метою організації високошвидкісного руху, здійснені заходи щодо удосконалення руху пасажирських потягів у Японії. Це дозволило замінити вузькоколійну мережу залізниць на лінії широкої колії (1435 мм). Перша така лінія Нова Токайдо з’явилася в 1969 році, де проживає 40 % населення, а промисловість становить 70 % від всієї національної промисловості Японії. Управління рухом потягів, що розвивають максимальну швидкість понад 400 км/год і маршрутну понад 220 км/год повністю автоматизовано. Воно ведеться з центрального посту, що знаходиться в Токіо. Перетин з іншими шляхами всюди обладнано в різних рівнях. На цій лінії курсують суперекспреси «Хікара» з 2-ма зупинками, що знаходяться на шляху слідування менше ніж 3 год. Експреси «Кодама» з зупинками на всіх проміжних станціях проходять даний шлях за 4 год. Експресами «Кодама» перевозяться 70 % всіх пасажирів. Пропускна спроможність лінії Нова Токайдо становить 330 потягів в кожному напрямку, а пасажирські потяги експлуатуються тільки з 6 до 24 год, нічний час використовується для поточного утримання і ремонту шляхів.

В Японії завершена побудова мережі швидкісних пасажирських ліній типу Нова Токайдо загальною довжиною 9 тис. км.