1.3. Перспективи розвитку інформаційної діяльності в суспільстві

Аналіз змін в економіці, політиці, культурі, інших сферах людської діяльності примусив учених уже в середині минулого століття говорити про наближення нової епохи — інформаційного суспільства. Останнє розглядалось як результат цілої серії еволюційних і революційних змін. При цьому футурологи (фахівці, які прогнозують майбутнє), намагаючись описати параметри нового суспільства, виходили з якісно нової ролі інформаційної діяльності в його функціонуванні. Один з таких сценаріїв запропонував американський дослідник Алвін Тофлер і виклав у своїй праці "Футуршок".

Автор зазначає, що кожна особа несе у своїй свідомості ментальну модель світу як суб'єктивний образ навколишнього середовища, що існує об'єктивно поза людською свідомістю. У цій моделі частина образів може відповідати дійсності, а частина — викривлює її. Прискорення темпів життя, збільшення інформаційного навантаження, що проявляються у прискоренні зміни ментальних образів у людській свідомості, посилює в людей відчуття нестабільності самого знання і вимагає нового рівня адаптації індивіда до навколишнього середовища. Це, в свою чергу, вимагає формування найрізноманітнішого спектра знань у суспільстві, оскільки різні сфери людської життєдіяльності все більше змінюватимуть характер та інтенсивність свого функціонування [155].

Погляди на майбутнє інформаційне суспільство протягом другої половини XX ст. поступово еволюціонували. На початку 90-х років

16

нову цікаву концепцію запропонувала завідувач кафедри політології Каліфорнійського університету (США) Л. Грофф. Вона, розробляючи свою концепцію, брала до уваги роботи інших футурологів А. Тофлера, Д. Бела, Дж. Несбіта. Коротко про суть її поглядів. У своєму розвитку суспільство послідовно проходить три епохи: аграрну, індустріальну та інформаційну. Перехід від однієї епохи до іншої обумовлений цілою серією еволюційних і революційних змін у технологіях а також пов'язаних з ними відповідними змінами в суспільних інститутах. При цьому далеко не всі елементи суспільної структури окремих країн в один і той же період знаходяться на однаковій стадії розвитку Враховуючи нелінійний характер суспільного розвитку, деякі країни можуть оминути найгірші вади індустріальної епохи на шляху до інформаційної. Відмінною рисою останньої є якісно нова роль інформації в усіх сферах суспільного життя.

Як уже зазначалося, прогрес людства у сфері інформаційної діяльності проявлявся у скороченні часу на передачу, обробку повідомлень і підготовку інформації для прийняття управлінських рішень. Інакше кажучи, прогрес людства нерозривно пов'язаний з інтенсифікацією інформаційних процесів. Адже інформаційна діяльність, яка проявлялася у зниженні вартості обробки та передачі повідомлень, створювала умови для кращої організації матеріального виробництва та життєдіяльності суспільства в цілому.

Тому, на думку Л. Грофф, якщо основу економічної влади в аграрну епоху складала власність на землю, в індустріальну — на ка­пітал, підприємства, обладнання, інші види ресурсів, то в інформа­ційну епоху — власність на інформацію. Це, звичайно, не означає що в інформаційну епоху власність на матеріальні ресурси позбавлена сенсу. Але, як то кажуть, за інших однакових обставин, завдяки кращій організації інформаційної діяльності, можна не'тільки досягти ефективнішого використання різноманітних ресурсів а й отримати більше економічної та політичної влади. Не дарма питання інформаційної діяльності та охорони прав інтелектуальної власності посідають чільне місце в політиці розвинених країн, транснаціональних компаній та міжнародних організацій. Адже на сучасному етапі навіть основна частина грошової маси в світі функціонує не в готівковій, а в безготівковій формі. Самі по собі гроші все більше набирають ознак своєрідного «інформаційно-психологічного феномену».

17

Порівняння між собою означених епох за рядом інших характеристик дає можливість прогнозувати ймовірну трансформацію ролі інформаційних процесів у подальшій життєдіяльності суспільства. Так, якщо в аграрну епоху в життєдіяльності суспільства переважали процеси децентралізації, обумовлені перш за все технологією використання землі та значенням цього виду ресурсів для людства в той період, в індустріальну епоху — процеси централізації на підставі концентрації виробництва, капіталу і влади, то в інформаційну епоху їх знову змінила тенденція до децентралізації, але вже на новому, якісно вищому рівні, в поєднанні з переходом ряду процесів на рейки глобального розвитку. У політиці, наприклад, це знайшло відображення в розвитку форм місцевого самоврядування при зростанні ролі глобальної кооперації.

Зазнає змін і сам стиль управління. Характерною ознакою інформаційної епохи є сітьові моделі інтерактивного управління, командні системи на засадах консенсусу, "гуртки якості", а також скорочення кількості проміжних ланок у різних системах управління.

Під впливом розгалуженої та економічно доступної мережі комунікацій почав зазнавати суттєвих змін навіть такий інертний компонент суспільства, як система розселення [34]. Процес субурбанізації, що охопив розвинені країни, привів до переміщення населення з великих міст у більш комфортні зони проживання, оскільки ефективна система зв'язку тепер дає змогу значно знизити витрати на переміщення товарів, капіталів і робочої сили.

Радикальне зниження вартості обробки повідомлень і обумовлена цим зростаюча доступність комунікацій сприяли переходу від побудови суто теоретичних концепцій інформаційного суспільства до розв'язань практичних завдань. Навіть з'явився спеціальний термін "нова економіка", що використовується для визначення сфери застосування інформаційних технологій на базі новітньої комп'ютерної техніки. Детальніше нові вимоги до організації інформаційної діяльності у сфері управління та перспективи розвитку цієї організації будуть розглянуті далі. Тут лише зазначимо стисло про таке. Якщо на початку "нова економіка" поширювала свій вплив майже виключно на сферу обігу товарів (фінансові операції, торгівля через мережу Інтернет, надання інших послуг тощо), то останнім часом вона все більше почала проникати у сферу виробництва товарів, сприяючи зниженню їхньої собівартості, а отже, й ціни. Наприклад, British Petroleum Amoco використовує тривимірну технологію сейсмічної розвідки при пошуку нафтових родовищ, що скоротило витрати на пошук у розрахунку на барель у 10

18

разів — з 10 дол. у 1991 р. до 1 дол. у 2000 р. У 1985 p. компанія Ford, щоб з'ясувати наслідки аварії, витрачала щоразу 60 тис. дол., оскільки під час випробувань реальний автомобіль врізався в реальну стіну. Зараз зіткнення імітується за допомогою комп'ютерів і коштує приблизно 100 дол. [184]. Останнім часом провідні автомобілебудівні компанії світу досліджують можливості використання мережі Інтернет для поставки комплектуючих безпосередньо на конвеєри по збиранню автомобілів, так би мовити під ключ.

Звичайно, наведені приклади відображають лише певні тенденції, які різними дослідниками, бізнесменами, політиками та урядовцями інтерпретуються по-різному. Та й сам процес розвитку "нової економіки" проходить дуже нерівномірно, про що свідчить крах багатьох Інтернет-компаній та стрімке падіння фондового індексу NASDAQ у другій половині 2000 р. Водночас не можна не брати до уваги того факту, що 85 % інвестицій у нові інформаційні технології в США здійснювалися не венчурними капіталістами в Інтернет-компанії, а традиційними компаніями в розвиток власної інформаційно-технологічної бази [63]. В аналогічному напрямі діють і компанії інших розвинених країн. Це дає підстави розраховувати, що на якісно нові зрушення в організації інформаційної діяльності можна буде очікувати вже протягом найближчого десятиріччя. Суть цих змін вочевидь полягатиме у подальшому скороченні витрат часу, пов'язаних із прийняттям управлінських рішень, і підвищенні ефективності цих рішень. Останнє можливе через широке застосування імітаційного моделювання на базі новітньої комп'ютерної техніки. Правда, якісно нові зрушення в організації інформаційної діяльності зможуть перетворитися на реалії лише за умов їхньої достатньої забезпеченості висококваліфікованими кадрами, здатними до прийняття ефективних рішень у нестандартних ситуаціях.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення інформації та її функцій. У чому полягає відмінність інформації від інформаційного шуму?

1. Охарактеризуйте роль структурної (зв'язаної") та оперативної (робочої) інформації в людській діяльності.

2. Поясніть, у чому полягає подібність процесів пізнання та управління.

3. Поясніть співвідношення понять "дані", "знання", "інформація", "кількісні" та "якісні характеристики інформації".

19

5. Простежте взаємозв'язок між розвитком суспільного управління, матеріального виробництва та зростанням потреби суб'єктів в інформації.

5. Охарактеризуйте значення інформаційної діяльності на різних етапах розвитку суспільства.

Розділ 2. Комунікаційний процес