II) Ліцензування.

Тісно пов’язаний з квотуванням інший вид державного регулювання ЗЕД, який називається ліцензуванням.

Ліцензування регулювання ЗЕД через дозволи, які видаються державними органами на експорт або імпорт товару у встановленій кількості за відповідний проміжок часу.

Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування або бути самостійним інструментом державного регулювання.

Відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в Україні діють такі види ліцензій:

Ліцензія генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції відповідним товаром і/або з відповідної країни (групою країн) протягом дії режиму ліцензування по цьому товару.

Ліцензія разова (індивідуальна) - це разовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом ЗЕД на період, який необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції.

Ліцензія відкрита (індивідуальна) - це дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом відповідного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Ліцензування використовується багатьма країнами, перш за все країнами, які розвиваються, з метою державного регулювання імпорту. Розвинуті країни частіше використовують ліцензії як документ, за яким стверджується право імпортера на ввезення товару в рамках встановленої квоти.

Механізми розподілу ліцензій, що використовуються різними країнами досить різноманітні:

1). Через аукціон - продаж ліцензій на конкурсній основі. Вважається найбільш економічно ефективним способом розподілу ліцензій, здатним принести доходи в державну скарбницю, приблизно такими як доходи від мита на той же товар.

Приклад: В США на початку 80-х років почали практикувати аукціони по конкурсному продажу імпортних квот, але не серед потенційних американських імпортерів, а серед іноземних експортерів. Ліцензія доставалась тому експортеру, який пропонував за неї найбільш високу ціну як за право експортувати товар в США в рамках квоти. Такі аукціони проводились для розподілу ліцензій на імпорт відеомагнітофонів, цукру, автомобілів.

2). Система явних переваг - закріплення урядом ліцензій за відповідними фірмами пропорційно до розмірів їх імпорту за попередній період або пропорційно до структури попиту з боку національних імпортерів. В основному цей метод використовують для підтримки тих фірм, які вимушені скоротити імпорт товарів через введення квот, і який дозволяє зменшити їх лобістський тиск на уряд з метою відміни цих ліцензії. В США така система використовувалась для розподілу ліцензій на імпорт нафти.

3). Розподіл ліцензій на позаціновій основі - видача урядом ліцензій тим фірмам, які продемонстрували свою здатність здійснювати імпорт або експорт найбільш ефективним чином. В основному цей спосіб вимагає створення експертної комісії, розробки критеріїв оцінки (досвід, наявність виробничих потужностей, кваліфікація персоналу та ін.), проведення декілька турів конкурсу, що безпосередньо пов’язано з великими витратами і зловживаннями.

Країни використовують при розподілі ліцензій якийсь один з цих методів, починаючи в основному з останнього, що має найбільш адміністративних характер, і поступово переходячи до першого, найбільш ринкового методу.

З огляду на те, що ліцензування зовнішньоекономічних операцій здатне справляти значний обмежувальний вплив на міжнародну торгівлю, його застосування підлягає жорсткій регламентації в рамках СОТ. Так, Угода СОТ про процедури ліцензування імпорту встановлює, що ліцензування імпорту повинне бути простим, прозорим та передбачуваним. Зокрема, ця Угода:

• зобов'язує органи державної влади публікувати достатню інформацію щодо цілей та процедур надання ліцензій;

• встановлює порядок повідомлення СОТ державами-членами у разі впровадження нових або зміни існуючих процедур ліцензування імпорту;

• встановлює загальні критерії оцінки компетентними органами заявок на отримання ліцензій.

Чинний порядок ліцензування зовнішньоекономічних операцій, що встановлений ст. 16 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність”, наближений до вимог СОТ (зазначена стаття була викладена у новій редакції Законом України № 1315-ІV від 20 листопада 2003 р. на виконання Програми заходів щодо завершення вступу України до СОТ, затвердженої Указом Президента України від 5 лютого 2002 р. № 104) та передбачає здійснення ліцензування експорту (імпорту) товарів у двох формах: