За напрямком їх дії квоти поділяються на:

1. Експортні - вводяться або у відповідності з міжнародними угодами, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті відповідного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), або урядом країни для запобігання вивезення товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку (експорт нафти з Росії і цукру з України на початку 90-х рр.);

2. Імпортні квоти - вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торгового балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торгову політику інших країн. (Наприклад, США наклали квоту в 57 млн. л на імпорт молока і сметани з Нової Зеландії, в 104 тис. кг на імпорт мороженого м’яса з Нідерландів, в 3,4 млн. кг на імпорт швейцарського сиру із Швейцарії).

Іншими словами імпортна квота визначає, яка кількість товару іноземного походження може бути реалізована на внутрішньому ринку, тоді як митний тариф визначає величину податку, яким обкладається товар, і при цьому його кількість, що завозиться в країну, не обмежується.

За охопленням квоти поділяються на :

1. Глобальні - встановлюються на імпорт або експорт відповідного товару на відповідний проміжок часу незалежно від того, з якої країни він імпортується або в яку країну він експортується. Сенс таких квот полягає в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, а їх обсяг вираховується як різниця внутрішнього виробництва і споживання товару. Прикладом глобальної квоти є експорт Росією 40 млн. т нафти в 1993 році для державних потреб. Напрямок експорту, тобто країни-імпортери, при цьому не встановлюються;

2. Ііндивідуальні - встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти встановлюються в основному на основі двохсторонніх угод, які дають основні переваги в експорті або імпорті тим країнам, з якими є тісні взаємні політичні, економічні й інші інтереси. Прикладом індивідуальної квоти є квота в 21,6 млн. кг на імпорт США пшениці з Канади. Частіше індивідуальні квоти (контингенти) бувають сезонними, тобто вводяться на відповідний період часу, коли внутрішній ринок найбільш потребує державного захисту. За звичай це осінні місяці, коли відбувається реалізація сільськогосподарської продукції нового урожаю.

В Україні прийняті такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

• глобальні (встановлюються для товарів без вказання конкретних країн, куди товар експортується чи звідки він імпортується);

• групові (встановлюються для товарів з вказанням групи країн, куди товар експортується чи звідки він імпортується);

• індивідуальні (встановлюються для товарів з вказанням конкретної країни, куди товар може експортуватися чи з якої він може імпортуватися).

Для кожного виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.

Квотування здійснюється шляхом установлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. На кожен вид товару може встановлюватися лише один вид квоти.