3) Емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, пе-редбачених законами України (для державних підприємств при здачі в

оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації, інших змінах форми власності; для порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкротом).

Проте у будь-якому випадку аудиторська перевірка проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) і замовни-ком. Господарюючі суб’єкти, для яких законодавством встановлено обов’язкове проведення аудиту, зобов’язані до 1 грудня поточного ро-ку повідомити до відповідних податкових інспекцій про укладення до-говору на аудиторську перевірку. Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми). В договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і строк перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відпові-дальність сторін.

У проведенні аудиторської перевірки можна виділити три етапи:

а) підготовчий;

б) аналітичний;

в) підсумковий.

Результатом аудиторської перевірки є офіційний документ — аудиторський висновок, який складається з дотриманням відповідних норм і стандартів та повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти і відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника. Виконання договору на здійснення аудиту підтверджується актом приймання-передачі аудиторського висновку.

Слід зазначити, що помилково ототожнювати поняття “аудиторська перевірка” і “аудиторська діяльність”, оскільки останнє значно ширше і включає організаційне й методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок і надання інших аудиторських послуг. При цьому аудиторські послуги можуть надаватися у формі пов’язаних з аудиторськими перевірками експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертними висновками або актами.

5. Ревізія (лат. revisio — перегляд, фр. revision, нім. revision — обстеження, перевірка чиєї-небудь діяльності для встановлення правильності і законності дій) є найважливішим методом фінансового контролю, відмінним найбільшою дієвістю, максимально можливою глибиною й повнотою. Ревізію слід віднести до подальшого контролю. Вона здійснюється спеціальними органами фінансового контролю і спрямована на виявлення фактів порушення законності, достовірності й доцільності. При ревізії проводиться вивчення і аналіз фінансово-господарської документації на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, збереження грошових коштів та матеріально-технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності. За результатами ревізії складається акт.

При застосуванні даного методу контролю ревізор наділяється певними правами:

— перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські й інші до-кументи, наявність грошей і цінностей, а у разі виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закін-чення ревізії;

— перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матері-альних цінностей, тепло- і електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції й вимагати від керівництва суб’єкта, що ревізується, проведення контрольного обміру виконаних робіт;

— вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно- матеріальних цінностей, перевірки готівкових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;

— одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки та копії документів, пов’язаних з операціями, що перевіряються;

— одержувати від посадовців письмові пояснення.

Що ж до класифікації ревізій, то вона в основному ідентична кла-сифікації перевірок, з деякими незначними застереженнями. Напри-клад, окремо можна виділити такий підвид позапланової ревізії, як ре-візія, що призначається за постановою органів слідства.

За змістом ревізії підрозділяються на фактичні і документальні.

У ході здійснення фактичної ревізії перевіряється повністю суб’єкт перевірки.

Документальні ревізії включають тільки перевірку різних фінан-сових документів (платіжних відомостей, ордерів, чеків, звітів, балан-сів та ін.). Під час їх здійснення з’ясовується наявність необхідних фі-нансових документів, якість їх складання, ступінь надійності їх обліку і збереження. На підставі аналізу фінансових документів визначається законність та доцільність витрачання коштів.

Залежно від такого критерію, як досліджуваний період діяльнос-ті, ревізії бувають вибіркові і фронтальні.

Вибіркові (або часткові) ревізії — перевірка фінансової діяльності за який-небудь визначений проміжок часу. При фронтальній ревізії підлягає перевірці фінансова діяльність підконтрольного об’єкта, за цілісний проміжок часу, наприклад, за бюджетний рік або за інший звітний період. Такі ревізії можуть проводиться і при перевірці фінансової діяльності за інші тимчасові періоди, як-от: з моменту виділення бюджетних коштів та повного їх використання відповідним суб’єктом.

Залежно від об’єкта діяльності належної ревізії вони підрозділя-ються на комплексні і тематичні.

При комплексній ревізії перевірці підлягають усі сфери фінансової діяльності підконтрольного об’єкта. При таких ревізіях у них беруть участь ревізори декількох контролюючих органів (ДНА, ДКРУ, Пенсійного фонду та ін.). При здійсненні тематичної ревізії перевірці піддається яка-небудь одна сфера діяльності підконтрольного об’єкта (наприклад, своєчасність і повнота сплати податку на додану вартість).

Строк проведення ревізії не може перевищувати 30 днів (продовження цього терміну допускається тільки з дозволу керівника органу, який призначив ревізію). Безпосередньо в ході здійснення ревізії можуть складатися проміжні акти, направлені на усунення виявлених недоліків.

Проведення кожної ревізії повинне бути детально підготовлено: призначається склад комісії, виробляється програма ревізії, вивчається законодавство і матеріали попередніх перевірок.

Як зазначалося раніше, результати ревізії оформлюються актом ревізії, який підписується керівником ревізійної групи, а також керівником та головним бухгалтером об’єкта перевірки. Керівник, який призначив ревізію, зобов’язаний у тижневий термін розглянути її результати і вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, відшкодування нанесеного матеріального збитку, залучення до відповідальності винних осіб, усунення причин та умов, які привели до порушення фінансової дисципліни.

При незгоді або за наявності заперечень по акту ревізії посадовці об’єкта перевірки прикладають свої заперечення і зауваження. Крім вказаного в акті ревізії, вказуються мета ревізії та основні результати ревізії, виявлені факти порушень, а також причини таких порушень, особи, винні в порушенні фінансової дисципліни, пропоновані заходи щодо усунення порушень і терміни їх здійснення. В акті також вказу-ються вживані до порушників заходи фінансової або адміністративної відповідальності.

Ревізія, або перевірка, проводиться на підставі документа, підписаного керівником відповідного контролюючого органу.

Ревізія, або перевірка підприємств, установ, організацій за ініціативою державної контрольно-ревізійної служби, може виконуватися не частіше ніж один раз у рік. Ревізія, або перевірка за дорученням правоохоронних органів, може бути проведена у будь-який час.

Висновки ревізії підлягають розгляду посадовцем, який назначив ревізію, в 2 тижневий термін. Порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні регламентуєть-ся інструкцією, затвердженою наказом Голови КРУ України.

6. Фінансово-економічна експертиза. До компетенції Рахункової палати віднесено здійснення експертно-аналітичної діяльності. Зокре-ма Рахункова палата зобов’язана за дорученням Верховної Ради України проводити експертизу і робити висновки щодо проектів: Державного бюджету України, законів та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних цільових про-грам, програм Кабінету Міністрів України й інших документів, що стосуються питань Державного бюджету та фінансів України.

7. Обстеження є найхарактернішим для попереднього контролю і проводиться відносно конкретних сторін фінансової діяльності контрольованого суб’єкта. При обстеженні здійснюється діагностика його фінансового стану та дослідження звітності, проводиться первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінка відповідності його діяльності статутним документам. Тобто обстеження, як і перевірка, охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірки здійснюється за широким колом показників і виявляє фінансовий стан господарюючих суб’єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. В ході обстеження можуть застосовуватися опитування й анкетування з метою виявлення порушень фінансової дисципліни.

8. Інспекція — перевірки стану фінансів підприємств, організацій та установ на місцях, які періодично здійснюються суб’єктами — представниками держави в цілому або її окремих органів. Вони прово-дяться з метою ознайомлення зі становищем справ на місцях і надання оперативної практичної допомоги.

9. Спостереження — загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб’єкта, є пасивним та безконтактним фінансовим контролем. Спостереження зводиться до загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, ор-ганізації, відомства. Буває загальним і спеціальним.

З деякими поправками сюди ж можна віднести і діяльність з фінан-сового моніторингу відповідно до вимог Закону України “Про запобі-гання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло-чинним шляхом”.

Крім зазначеного, необхідно відзначити ще один спосіб здійснення фінансового контролю — інвентаризацію, здійснення якої проводиться згідно з Наказом Мінфіну України “Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”. У вищенаведеному акті містяться вказівки про те, що інвентаризація в обов’язковому порядку здійснюється у разі передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі), при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день виявлення таких фактів), а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів ос-новних фондів може проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів — один раз у п’ять років.

При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення, інвентаризації обов’язкове у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибутті з колективу (бригади) більше половини його членів, а також на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади).

У випадках, коли здійснення інвентаризації є обов’язковим, то їй підлягає також майно і матеріальні цінності, які не належать підпри-ємству й облік яких ведеться на небалансових рахунках.