3.3. Методи фінансового контролю

Серед основних методів фінансового контролю можна виділити: облік, аналіз, перевірку, аудит, ревізію і фінансово-економічну експертизу, а також обстеження, інспекцію, спостереження. Ці методи конкретизуються в різних відомчих методиках та правилах проведення контролю.

Розглянемо більш детально основні методи фінансового контролю.

1. Облік є досить специфічним фінансово-контрольним методом, сфера застосування якого головним чином обмежується діяльністю контролюючих органів при здійсненні реєстрації суб’єктів контролю (наприклад, платників податків) або в інших випадках, визначених чинним законодавством (наприклад, при погашенні податкової забор-гованості перед бюджетом шляхом проведення взаємозарахувань кош-тів з фінансуванням витрат у рахунок погашення недоїмки за відповідними платежами в Державний і місцеві бюджети). Облік не обмежується чисто реєстраційною роботою, а включає також аналітику і створення інформаційної бази.

2. Аналіз (від грец. — розкладання, розчленовування) проводиться на основі використання даних звітності (поточної або за певний період) та будується на використовуванні таких специфічних статистичних прийомів, як індексний метод, метод середніх і відносних величин. При даному методі фінансового контролю шляхом аналітичної діяльності досліджуються основні фінансово-економічні характеристики об’єкта контролю, що часто дозволяє виявити неявні порушення фінансової дисципліни, а також установити їх причини. Досить ефектив-ний при цьому такий фінансово-економічний прийом, як порівняння.

3. Перевірка — ця одноразова контрольна дія, що полягає в зіставленні фактичних і документальних даних, як правило, за якими-небудь окремими напрямами фінансово-господарської діяльності суб’єкта. Тобто перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або її підрозділів. Результати перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Можна виділити наступні підстави класифікації видів перевірок залежно:

а) від організаційної ознаки:

— планові перевірки (внесені в установленому порядку в плани роботи контролюючого органу);

— позапланові перевірки (здійснювані певною мірою раптово, поза планом, за наявності вагомих підстав: вказівки вищого фінансового органу; при надходженні скарг громадян або іншої інформації про по-рушення фінансової дисципліни, упущеннях у роботі, що вимагають невідкладної перевірки; на вимогу компетентних державних органів);

б) від підстави призначення:

— повторні перевірки (що проводяться через деякий час після по-чаткової (первинної) фінансової перевірки у разі визнання її проведе-ної неякісно або з метою контролю за усуненням виявлених порушень; дана перевірка проводиться з тих же питань і охоплює той же період часу, що і первинна);

— додаткові перевірки (здійснюються для з’ясування питань, які не ставилися перед первинною перевіркою, часто у зв’язку із тими об-ставинами, що знову виникли);

в) від об’єму:

— повні перевірки (такі, що охоплюють всі сторони фінансово- господарської діяльності);

— часткові (неповні) перевірки (в ході них перевіряються окремі сторони фінансово-господарської діяльності);

— комплексні перевірки (здійснюються, як правило, групою фахівців, при цьому перевірці підлягає вельми широке коло взаємопов’язаних питань). Як один з підвидів комплексної перевірки можна виділити наскрізну перевірку, яка охоплює фінансово-господарську діяльність ряду організацій або підприємств, пов’язаних між собою відносинами субординації;

— тематичні (цільові) перевірки (присвячені певному колу питань, ділянці роботи, темі, охоплюють або окремий напрям діяльності суб’єкта, що перевіряється, або виділений тип операцій);

г) від повноти обхвату:

— суцільні (фронтальні) перевірки (вивчаються абсолютно всі до-кументи і облікові записи за позначений період часу);

— вибіркові перевірки (контролю підлягає якийсь окремий напрям діяльності суб’єкта, якого перевіряють, виділена за певним принципом або не вся діяльність суб’єкта, а тільки робота якого-небудь його стру-ктурного підрозділу);

д) від місця проведення:

— виїзні перевірки (здійснюються за місцем розташування об’єкта контролю);

— камеральні перевірки (проводяться за місцем дислокації органу фінансового контролю);

е) від характеру контрольованих показників:

— арифметичні перевірки (зводяться до оцінки правильності мате-матичних розрахунків і таксувань);

— формальні перевірки (за якими здійснюється перевірка правиль-ності оформлення документів, наприклад, з’ясовується достовірність підписів і печаток, наявність стирань і виправлень, правильність запо-внення реквізитів);

ж) від характеру контролюючих суб’єктів:

— позавідомчі перевірки (покладаються на органи іншого по від-ношенню до організації відомства або міністерства, що перевіряється);

— відомчі перевірки (здійснюються в рамках одного і того ж ві-домства або міністерства, але працівниками більш високого рівня, ви-щої організації).

Окремо необхідно виділити також “зустрічну перевірку”, що до-сить часто використовується контрольними органами, при якій прово-диться стикування первинних документів або звітної інформації з ана-логічними або взаємопов’язаними даними підприємства-контрагента.

Документальні перевірки на вимогу правоохоронних органів, а також підрозділів податкової міліції, зустрічні перевірки, перевірки з питань своєчасності сплати платежів до бюджетів, відшкодування з бюджетів проводяться у міру виникнення необхідності.

Проведення інших додаткових перевірок здійснюється з дозволу керівника вищої державної податкової адміністрації.

Наказом ДПАУ затверджений “Порядок періодичності перевірок і проведення обстежень виробничих складських, торгових і інших при-міщень”, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право здійснювати на підприємствах, в установах та організаці-ях незалежно від форм власності і у громадян, у тому числі громадян

— суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових докуме-нтів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно- касових книг, свідчень електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем, які вживаються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інших документів незалежно від способу представ-лення інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних із нараху-ванням і сплатою податків, інших платежів, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціаль-них дозволів (ліцензій, патентів та ін.) на її здійснення, виконувати інші дії.

Документальні перевірки крупних платників податків з питань дотримання податкового і валютного законодавства, правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів) проводяться

комплексно один раз у рік за затвердженими національними, регіона-льними та місцевими планами перевірок.

При проведенні комплексних перевірок ними повинні бути охоп-лені всі види податків, зборів і інших обов’язкових платежів до бю-джету, перевірене дотримання чинного податкового законодавства.

Зустрічні перевірки проводяться органами державної податкової служби в міру виникнення необхідності в їх проведенні.

Інформація про результати перевірки представляється в дводенний термін після її закінчення відповідним державним податковим органом, що здійснював зустрічну перевірку, до державного податкового органу, який дав завдання на її проведення.

Оперативний контроль за виконанням законів “Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчуван-ня і послуг”, Указів Президента України “Про невідкладні заходи з посилення валютного контролю” і “Про невідкладні заходи з повернення до України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” здійснюється за окремими планами, затвердженими керівниками державних податкових органів.

Документальні перевірки щодо правильності визначення сукупного оподаткованого доходу, утримання прибуткового податку з громадян, надання пільг, своєчасності і повноти перерахування до бюджету утриманих сум підприємствами, організаціями, установами незалежно від їх підлеглості, окрім крупних, проводяться не рідше за один раз у два роки відповідно до річного плану-графіка податкового органу, який складається на початку кожного року.

Документальні перевірки фізичних осіб — суб’єктів підприємни-цької діяльності — здійснюються не рідше за один раз у два роки від-повідно до річного плану-графіка податкового органу, який складаєть-ся на початку кожного року.

Перевірки-обстеження торгово-посередницької і виробничої діяльності громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — проводяться не менше двох разів на рік.

Обстеження будь-яких складських, торгових і інших приміщень підприємств, установ і організацій проводяться у міру виникнення не-обхідності в їх проведенні.

Слід звернути особливу увагу на розпорядження Державної податкової адміністрації України “Про введення в дію порядку проведення оперативних перевірок і розгляд матеріалів по них”, згідно з яким оперативна перевірка відбувається в цілях визначення факту дотримання або недотримання суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки із споживачами за готівку, вимог податкового законодавства, виявлення порушень, а також отримання інформації на користь повноти, своєчасності і правильності сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів).

За наслідками оперативної перевірки складається акт перевірки у двох екземплярах і підписується посадовцями, які проводили оперативну перевірку, а також керівником або особою, яка його заміщає, а у разі їх відсутності — матеріально відповідальною особою суб’єкта підприємницької діяльності.

Керівник, або особа, яка його заміщає, а у разі їх відсутності — матеріально відповідальна особа суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, мають право під час підписання акту перевірки письмово оформити свою незгоду з результатами оперативної перевір-ки і надати відповідні обгрунтовані зауваження (роз’яснення) у пись-мовій формі, за якими повинні бути вказані висновки перевіряючих.

Проведення оперативної перевірки починається, як правило, з фіксації службовою особою податкової служби факту закупівлі споживачем товару (замовлення, отримання послуги), або з негласної контрольної закупівлі товару (замовлення, отримання послуги), або з перевірки інших питань дотримання вимог податкового законодавства відповідно до завдань, поставлених керівником органу податкової служби або його заступником.

4. Аудит є незалежною формою контролю, який досліджує тільки питання, обумовлені в договорі з замовником.

Основне завдання аудиторського контролю — отримання об’єктивної інформації про фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється, відповідності його господарської діяльності чинному законодавству. В існуванні такого виду контролю зацікавлена як держава, так і підприємці, він дозволяє поєднувати їх інтереси без додаткового навантаження на бюджет. При цьому слід відзначити, що аудит жодною мірою не підміняє державний фінансовий контроль.

Законодавець ототожнює поняття “аудит” і “аудиторська перевірка”, закріплюючи аудит як перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою ви-словлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх сут-тєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх по-ложень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. (ст. 3 Закону України “Про аудиторську діяльність”).

Аудит в Україні здійснюється як фізичними особами (аудиторами), так і юридичними особами (аудиторськими фірмами).

Аудиторська перевірка може бути добровільною (ініціативної, що проводиться за рішенням самого господарюючого суб’єкта) і обов’язковою.

Випадки, коли проведення аудиторської перевірки є обов’язковим, перераховані в ст. 8 Закону України “Про аудиторську діяльність”. Проведення аудиту є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств-емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;