5. Пізня античність: основні ознаки. Етичність і еклектичність філософії еллінізму.

Епоха еллінізму виникає разом з утворенням імперії А.Македонського і до падіння Зах. Рим. імперії. Це слідування античній традиції. Завершив античну класику.

Полісний грек брав участь у всіх справах поліса, а в імперії л-на перетворилася на непотрібну і загнану к глухий кут. Проте пізня античність не була теоретичним занепадом. В філософському сенсі вона дала прекрасні зразки думки і дії. Тепер Пізня Античність у сфері філософії зосереджувалась на інших проблемах: від самосущого вона перейшла до віднайдення справжнього місця л-ни в світі, до пошуку і здійснення внутрішньої свободи л-ни як такої.

Візитка пізньої античності:

1. філ.-ка увага зосереджена на проблемі людської індивідуальності;

2. вторинність багатьох ідей (наслідування попередніх філософів). Проте це самостійні с-ми думки, які функціонували в руслі дух. традицій.

3. ф-ка еклектика (поєднання) різних ідей;

4. співвідношення філ.-ї думки з іншими видами дух. досвіду (містика, релігія, філ.-я).

5. структурованість ф-го вчення – фізика, логіка, етика.

Філософія раннього еллінізму (2-1 ст.ст. до н.е.).

Приблизно в часи Олександра Македонського засновані 4-и школи.

Кініки. Антисфен (бл. 450-бл.360 до н.е.). Діоген (бл. 400-325 до н.е.)- відмова від потреб; цинізм – відмова від благ і байдужість до благ.

Скептики (від гр.. скептукос – той, що досліджує і критикує). Пірон (360-270 до н.е.) – ідея атараксії – «безмятежности» - «Утримуватись від б.-яких суджень про будь-що», невозмутимость.

Епікурейці. Епікур (341-270 до н.е.) – критикує вчення Демокріта: як взаємодіють чуттєві речі з ідеальними, чому атоми рух-ся в порожнечі? Атоми падають в порожнечу, бо в них є вага. Атоми падають жорстко впорядковано, рух атомів паралельний, отже атоми зустрічатися не можуть, і світ стає неможливим (бо атомізм Демокріта пояснив видимість світу через зустріч атомів). Епікур: атоми не мають частин, це цілісність, кожен з них рух-ся по-своєму: атоми відхиляються від прямої лінії, рух у кожного свій. Отже, атоми можуть зустрічатися, тобто світ існує. «Якщо в основу світу покладений хаотичний рух атомів, то який у світі може бути порядок?»

Етика: «жизнь и смерть не страшн. для мудреца». Поки ми існуємо, смерті немає, коли смерть прийде, нас більше не буде. Принцип гедонізму – задоволення: постійне, рівне духовне блаженство.

Стоїки (3 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.): Плутарх, Цицерон, Сенека, Марк Аврелій. Стоїк – мудра л-на, яка мужньо виносить всі негаразди і лишається спокійною, незважаючи ні на що. Ідея «бесчувственного мудреца». Л-на має найвище призначення, яке полягає у свободі від зовнішніх переконань і пристрастей. «Когда б весь мир, дав трещинку, распался, безтрепетним в развалинах остался». Римський стоїк Епіктек: діалог «Кат і жертва» : жертва смертна, загине з необхідністю, кат уб’є жертву (тіло), але в мені, окрім тіла, є ще щось, без чого тіло не є життєвим, це те, що не підвладне необхідності. Це душа, якій підвладні всі тіла, це реальність потужніша від тілесної.

Сенека: «Розумного доля веде, а дурного тягне».