А5. Розкрийте зміст і структуру людських потреб.

Потреба - це певна необхідність, що переживається людиною як життєво важлива, без задоволення якої не може існувати організм (біологічна П.) чи особистість (духовна П.).

Типи потреб:

• Біологічні (у їжі, сні)

• Соціокультурні (у самоповазі, визнанні)

• Духовні (у переживанні певних почуттів)

А6. Поясніть психологічний зміст поняття «мотив»

Мотив є важливим елементом для виникнення діяльності.Мотив - це сукупність потреб, прагнень та намірів, що набувають цінності для людини та спонукають її до певних дій так довго, як необхідно для досягнення цілі.

А7. Дайте визначення поняттю «особистість»; охарактеризуйте сутність явища.

Особистість - це особливе психосоціальне утворення, певна якість людини, що проявляється в її духовній зрілості, соціальній значущості, усвідомленому входженні в систему діяльностей з відтворення людського типу життя. Особистістю людина як біологічний вид може й не стати. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію. Їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке вона справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу.

В3. Проаналізуйте відмінності в психодінамічному і діяльнісному підході до дослідження і трактування особистості.

Психодинамічний напрям

Представники - З.Фрейд, К.Юнг, Е.Еріксон

Структура особистості:

• Id - "воно" - певний компонент особистості, що має відношення до несвідомого, підсвідомого рівня, певний тваринний відголосок; певні бажання, потяги та інстинкти, що є в людині.

• Ego - "я" - свідомий компонент, орієнтований на принципи реальності

• Superego - "над-я" - компонент, що має певні свідомі й несвідомі рівні; втілює в собі моральні цінності суспільства

За Берном: (школа трансактного аналізу)

• Дитина

• Дорослий

• Батько /мати

Між id та superego відбувається постійний конфлікт. Для того, щоб ego зміг відгородитись від неприємний вражень, відчуттів тощо, особистість виробляє певні захисні механізми.

Захисні механізми (за Фрейдом):

• Заперечення

• Витіснення (психіка певним чином блокує інформацію настільки, що людина її повністю забуває)

• Раціоналізація (виправдання певних вчинків, що розходяться з superego)

• Формування реакції (реакція - певна протилежність тому, чого ми в собі бачити не хочемо)

• Проекція (певні особливості, властиві людині, найяскравіше видні їй в інших людях)

• Інтелектуалізація

Діяльнісний підхід

Представники: Виготський, Леонтьев, Рубінштейн.

В основу діяльнісного підходу ставиться система мотивів людини, ієрархія яких зумовлює спрямованість особистості.

Діяльнісний підхід трактує особистість як ієрархію діяльностей, і цінність особистоті виводиться із соціальної та духовної значущості її діяльності.

Діяльнісний підхід надає великого значення здібностям людини як засобу формування функціональних органів, що дозволяє індивіду перетворитись в повноправного діяча.

Компоненти особистості:

• Біологічний

• К. досвіду (певні вміння та навички)

• К. спрямованості (система мотивів, ціннісних смислів)

С6. Розкрийте соціальні й психологічні умови становлення особистості.

Самотність (Самотність - соціально-психологічне явище, емоційний стан людини, пов'язаний із відсутністю близьких, позитивних емоційних зв'язків з людьми та / або зі страхом їх втрати в результаті соціальної ізоляції, вимушеної чи з психологічних причин. У рамках цього поняття розрізняють два різних феномени - позитивну (усамітнення) і негативну (ізоляція) самотність, однак найчастіше поняття самотності має негативні конотації)

«Самотність аж ніяк не рідкість, не якийсь незвичайний випадок, навпаки, воно завжди було і залишається головним і неминучим випробуванням в житті людини» Т. Вульф

Причини виникнення самотності:

- Встановлено, що самотність залежить від того, як людина відноситься до себе, тобто від її самооцінки. У багатьох людей почуття самотності пов'язано з явною заниженою самооцінкою. Породжене нею відчуття самотності нерідко призводить до появи у людини почуття непристосованості і нікчемності.

- Інколи самотність виникає по причинам, які не залежать від людини. Втрата коханої людини, розлучення, або розрив особистих відносин - найбільш поширені соціальні причини, які ведуть до самотності. В деяких випадках самотність зароджується внаслідок часткової або повної емоційно-психологічної ізоляції людини від оточуючих

Шляхи подолання цього стану:

Частіше всього реакція на самотність може визначатися як «печальна пасивність» (Ф. Шевер). Що це за реакція? Поплакати, поспати, нічого не робити, подивитися телевізор, напитися або «відключитися», лежати на дивані і міркувати, фантазувати. Звісно, такі методи лиш посилюють самотність. Краще «активна обумовленість». Розпочати щось писати, зайнятися улюбленою справою, сходити в кіно чи театр, почитати, зайнятися спортом, послухати музику і потанцювати, робити якусь хатню роботу, сходити до магазину і витратити заощаджені кошти. Потрібно не бігти від самотності, а подумати, що можна зробити, щоб її подолати. Подумати про те, що у вас є хороші якості (душевність, глибина почуттів та інше). Сказати собі, що самотність не вічна і надалі справи підуть краще. Поміркувати про дії, в яких ти був кращий (спорт, навчання, домашнє господарство, мистецтво і інше). Сказати собі, що більшість людей бувають самотніми в той чи інший період часу. Відволіктися від почуття самотності, серйозно поміркувати про щось інше, про можливу користь самого стану самотності (можливо для повного усвідомлення своєї впевненості, зрозуміти нові відносини з оточуючими, друзями, коханими - з ким раніше були втрачені відносини). Ще краще, якщо ви спробуєте змінити своє життя. Будете намагатися щиріше та дружелюбніше будувати відносини, скажімо з батьками, однокласниками, ровесниками. Зробіть щось корисне. Спробуйте знайти нових знайомих: підіть до клубу, вступіть до секції, відвідайте диспут, дискусію, дискотеку та інше. Спробуйте щось зробити для того щоб вас помітили, змініть зачіску, купіть або пошийте новий одяг, спробуйте перейти на дієту, займіться фізкультурою; спробуйте змінити, а ще краще поліпшити свій соціальний статус. Використовуючи всі ці способи, ви подолаєте одну з страшних якостей «психологічного мораторію» - пошук негативної ідентичності («хочу стати нічим», тенденція до самогубства).

Засоби боротьби з самотністю:

1. Соціально-психологічні аспекти, а саме: - індивідуальна діагностика, що допомагає виявленню осіб з високим ризиком самотності; - комунікативні тренінги для виховання навиків спілкування; - психотерапія і психокорекція для усунення хворобливих ефектів самотності та інше; 2. Організаційні аспекти: - створення клубів і груп спілкування; - формування у клієнтів нових соціальних зв'язків і пропаганда нових інтересів, замість втрачених, наприклад, в результаті розлучення.

С5.Розкрийте соціальні і психологічні умови становлення особистості.

Теоретично існують три умови формування особистості підростаючої людини: біогенетика вивчає її спадковість, соціогенетика і соціальна психологія — мікросередовище, соціальний стан і соціальну спадковість, педагогіка — процес навчання і виховання у шкільних і домашніх умовах. Тобто існує комплекс умов формування особистості.

Спадковість — це відновлення в нащадків біологічної подібності. У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), конституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, до окремих видів діяльності, ходіння у вертикальному положенні).

Звідси обдарованість вундеркіндів. Психолог С. Л. Рубінштейн наводить численні приклади раннього розвитку талантів: трирічний Моцарт, чотирирічний Гайдн, п'ятирічний Мендельсон; Прокоф'єв виступив композитором у 8 років, Шуберт — вії, Вебер — у 12. У пластичних видах мистецтва покликання й здібності до творчості виявляються пізніше — у середньому близько 14 років, але в Рафаеля — у 8 років, у Ван-Дейка і Джотто — у 10, у Мікельанджело — у 13, у Дюрера — у 15.

У галузі поезії здатність до творчості виявляється у 15—16 років.

Дуже рано виявляється технічне винахідництво. Понселе в 9 років розібрав і склав як слід годинник, у тому ж віці Френель установив дальність польоту снаряда з іграшкової гармати.

У науковій сфері творчість виявляється звичайно після 20 років, найраніше — у математиці. Прикладами раннього вияву математичних здібностей є Паскаль, Лейбніц, Ньютон, Лагранж, Гаусе, Галуа та ін.

Проте спадковість є не лише першопричиною ранньої талановитості, обдарованості, а й генетичним наслідком розумового відставання в результаті алкоголізму батьків або їхнього власного нерозвиненого інтелекту.

На формування особистості діє середовище. Середовище — це все те, що оточує дитину від народження до кінця жита, починаючи з сім'ї і закінчуючи соціальним середовищем. Середовище — це навколишні суспільні, матеріальні й духовні умови існування людини. Теоретично середовище поділяється на макро-, мезо- і мікросередовище. Макросередовище — це "країна", "держава", "увесь світ", "космос". Мезосередовище — місто, село, навколишня місцевість, рідний край. Мікросередовище — сім'я, клас чи школа, дружна компанія.

Сучасні суперечності в країні, політична і культурна нестабільність суспільства помітно впливають на освіту й виховання підростаючого покоління. У мікросередовищі відбувається реальний інтелектуальний і емоційний вплив на формування особистості, створюється той мікроклімат, який визначає комфорт чи дискомфорт у стосунках, формування позитивних чи негативних рис, цінностей і норм поведінки, навчання, спілкування. Сучасний "вибух" підліткової і молодіжної злочинності є наслідком впливу мікросередовища.

Виховання можна розглядати як управління процесом формування особистості. Управління може бути жорстким маніпулюванням дитиною, підкоренням її діям педагога, а може стати створенням сприятливих умов для ЇЇ всебічного розвитку.

Виховання збагачує свідомість, організовує діяльність дітей, добирає та вдосконалює зміст роботи для розвитку і формування особистості, усуває негативні впливи, ізолює особистість від несприятливих для її формування й розвитку умов.

Виховання не тільки визначає розвиток, а й саме залежить від розвитку, воно постійно спирається не досягнутий рівень розвитку. Його завдання полягає в тому, щоб створити "зону ближнього розвитку" (Л. С. Виготський), яка б згодом перейшла в зону актуального розвитку. Отже, виховання формує особистість, веде за собою розвиток, орієнтує на процеси, які ще не дозріли, але перебувають у стадії становлення.