3.4. Четвертий етап (весна 1919 р. – квітень 1920)

3.4.1. Комбінований наступ антибільшовицьких сил. На початок 1919 військово-стратегічна обстановка помітно загострилася на всіх фронтах. У березні 1919 р. зі Сходу з метою з'єднання з денікінцями для спільного удару на Москву почала наступ армія А.В. Колчака (наступ відбивав Східний фронт під командуванням С. С. Каменева і М. В. Фрунзе), на північному-заході – армія М.М. Юденича здійснювала бойові операції проти Петрограда. До літа 1919 центр збройної боротьби перемістився на Південний фронт, де армія генерала А.І. Денікіна почала свій рух на Москву, підійшовши до Тулі.

3.4.2. Селянський рух. Одночасно з діями білих армій почалися селянські виступи на Україні, на Уралі, в Поволжі.У березні 1919 р. на Дону спалахнуло повстання 30 тис. козаків, яке тривало до літа, після чого воно поєдналося з білим рухом.

Однак поступово селянська війна змінювала свою спрямованість. Вирішальну роль відіграло те, що білогвардійські сили не визнали результатів аграрної реформи і намагалися, як уряд Денікіна, забезпечити повернення землі старим власникам. Певну роль відіграли також коригування курсу більшовиків стосовно середнього селянства, відмова від невпорядкованою конфіскації і з початку 1919 перехід до продрозверстки з фіксованим обсягом подвірної повинності. Селянські армії на Україні (від 12 до 20 тис. Бойцов під командуванням Н. І. Махно), в Сибіру в інших регіонах, виступивши спочатку і проти білих і проти червоних, все більше схилялися до боротьби за землю проти білогвардійців. Зміна настроїв селянства на вирішальному етапі війни зумовило, зрештою, вихід громадянського протистояння в країні.

Наприкінці жовтня 1919 білі були зупинені військами Південного фронту (командуючий А. І. Єгоров) та за підтримки армії Н.І. Махно відкинуті в Причорномор'ї. Армія генерала Юденича була відтіснена до Естонії, залишки військ генерала Денікіна, на чолі яких став П.М. Врангель, закріпилися в Криму. Наприкінці 1919 – початку 1920 р. під ударами Червоної Армії і селянських повстанських загонів були остаточно розбиті війська Колчака.

3.5. П'ятий етап (травень – листопад 1920 р.). У травні 1920 р. Червона Армія вступила у війну з Польщею, намагаючись захопити столицю і створити необхідні умови для проголошення там радянської влади. Однак ця спроба закінчилася військовою невдачею. Через неузгодженість в діях військ армія М. М. Тухачевського була розгромлена недалеко від Варшави. У березні 1921 р. був підписаний Ризький мирний договір, за умовами якого до Польщі відійшла значна частина території України та Білорусії.

Головною подією завершального періоду Громадянської війни став розгром Збройних сил Півдня Росії на чолі з генералом П.М. Врангеля їм. Війська Південного фронту під командуванням М.В. Фрунзе в листопаді 1920 р. повністю оволоділи Кримом.

Протягом 1920-1921 рр.. за допомогою загонів Червоної Армії завершився процес радянізації на території Середньої Азії та Закавказзя. До кінця 1922 р. припинилися бойові дії на Далекому Сході. 14 листопада Далекосхідна республіка (що існувала як буферну державу з 6 квітня 1920 р.) возз'єдналася з РРФСР.

3.6. Селянство на завершальному етапі громадянської війни. Громадянська війна закінчилася, але селянські виступи тривали. У Тамбовської губернії в серпні 1920 р. спалахнуло антибільшовицьке повстання, очолений есером А.С. Антоновим, на боці якого до початку 1921 р. виступило дві армії по 20-25 тис. чоловік кожна. У січні 1921 р. почалося Західно-Сибірське повстання, яке охопило Тюменську, Омську, Челябінську, Єкатеринбурзькую губернії. Тут у збройній боротьбі брало участь понад 100 тис. селян. Поширеними формами опору політиці продрозверстки були також саботаж, приховування хлібних запасів, ухилення від призову в армію, терор проти комуністів, розгром комун.

http://ist-ros.ru/?p=305