#1
Моральна культура особистості — це рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних цінностей, ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності, міра особистого морального розвитку.
Екологічна культура особистості – усвідомлена і усталена система уявлень про стан природного середовища і здатність до адекватного розуміння органічного зв‘язку між людиною і природою та використання екологічних знань в усіх без виключення сферах життєдіяльності.
Екологічна свідомість, — це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина — природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.
#13
Базові параметри суб'єктивного відношення до природи. Кожне суб'єктивне відношення особистості може бути охарактеризоване за допомогою цілого ряду параметрів.
В основі суб'єктивного відношення до природи лежить збережена в тих або інших її об'єктах й явищах потреба особистості. Дану потребу можна зрівняти зі світлом лампи: деякі об'єкти і явища природи висвітлюються цим світлом, а інших - ні; світло може висвітлювати навколишнє середовище з різною силою; і, нарешті, людина може звертати увагу на одні освітлені об'єкти, "бачити" їх, а інші - ні. Відповідно, потреба особистості в об'єктах або явищах природи характеризується трьома параметрами:
структурно-змістовним – широтою: у яких саме об'єктах й явищах природи відображені потреби;
структурно-динамічним – інтенсивністю: з одного боку, якою мірою відображені потреби особистості в об'єктах й явищах природи, наскільки вони для неї значимі, а з іншого боку – у яких сферах й якою мірою виявляється суб'єктивне відношення;
мірою усвідомленості: особистістю усвідомлюється потреба в об'єктах й явищах природи.
Розглянемо психологічний зміст кожного параметра.
Параметр широти. Певній людині можуть подобатися тільки окремі види тварин або рослин. Це невелика широта суб'єктивного відношення: потреби відображені в дуже незначному колі об'єктів природи. Інша людина любить найрізноманітніші природні об'єкти, "природу взагалі" - це істотний рівень широти. Широта може змістовно відрізнятися: в одній сім'ї вирощують квіти, в іншій - розводять свійських тварин.
Параметр інтенсивності. Суб'єктивне відношення до природи може проявлятися з різною силою. Одному просто "приємно побувати на природі" і не більше - низька інтенсивність звертання. Інший, "фанат", має в будинку акваріум, птахів, розводить квіти, збирає книги про природу, їздить в інші міста на зоологічні виставки й т.д. - високий рівень інтенсивності. Суб'єктивне відношення проявляється й у різних "сферах": одна людина просто емоційно насолоджується гарною квіткою; інша прагне знайти про неї більше інформації: наукову назву, вивчити будову, місце природного виростання й т.п.; третій намагається сам виростити її й т.д.
Параметр усвідомленості. Люди по-різному можуть усвідомлювати своє відношення до природи: одна людина не усвідомлює це, а для іншого пізнання природи стає професією.
Вищезгадані параметри зв'язані, але досить незалежні один від іншого. Наприклад, людина може любити лише деяких тварин, але зате дуже сильно; добре усвідомлювати своє відношення до природи, але не бути "фанатом".
Таким чином, параметри - широти, інтенсивність й усвідомленості, які характеризують потреби людини, задають "суб'єктивний простір" даного конкретного звертання. Чим більше "суб'єктивний простір" даного звертання, тим більше його значення в житті людини.
#14
Параметри другого порядку суб'єктивного відношення до природи. У контексті внутрішнього світу особистості суб'єктивне відношення характеризується наступними ознаками: емоційністю, узагальненістю, домінантністю, когерентністю, принциповістю, свідомістю.
1. Параметр емоційності характеризує суб'єктивне відношення в системі "раціональне - емоційне". Це показник міри «емоційної насиченості» суб'єктивного відношення, показник того, наскільки дане відношення може бути раціонально контрольовано.
Крайні прояви фанатичної любові до своєї тварини, коли, наприклад, хазяїн кішки готовий «перебити всіх собак» у дворі, які заважають його улюблениці там розгулювати, обумовлені його суб'єктивним відношенням з дуже високим рівнем емоційності.
2. Параметр узагальненості характеризує суб'єктивне відношення в системі "частка - загальне". Це показник сформованості відношення не тільки до окремих об'єктів, явищам й їхнім групам. Узагальненість виникає як наслідок переробки особистістю свого суб'єктивного відношення в аспекті диференціювання на основі абстрагування, через що формується відношення до цілих груп, класів, категорій об'єктів й явищ природи.
Як правило, любов до природи починається з любові до окремих тварин або рослин, переростаючи в любов до "природи взагалі".
3. Параметр домінантності описує суб'єктивне відношення в системі "значиме - незначуще". Це показник місця даного відношення в системі, ієрархії інших: чим більшу роль грає певне відношення в житті людини, чим більш високе, "центральне", місце воно займає у внутрішньому світі, тим більше воно домінантно. Людина може любити природу, але природа в її житті менш важлива, чим робота, сім'я, друзі, якесь хоббі й ін., - суб'єктивне відношення до природи характеризується низькою домінантністю. І навпаки, природа може бути змістом життя людини - максимально домінантне відношення.
4. Параметр когерентності (від лат. cohaerence – який находиться у зв'язку – це погоджене протікання в часі декількох процесів) характеризує суб'єктивне відношення в системі "негармонійне - гармонійне". Це показник міри узгодження всіх відносин особистості. Т. е., когерентність показує, чи є дане суб'єктивне відношення чимсь певним у внутрішньому світі особистості, або воно тісно з ним зв'язане, високо інтегровано в нього.
5. Параметр принциповості характеризує суб'єктивне відношення в системі "залежне - незалежне". Це показник взаємозв'язку відношення з усім комплексом принципів, прийнятих особистістю, і готовності відстоювати свої переконання у випадку тиску на особистість.
Наприклад, високо принциповим є суб'єктивне відношення до природи в шанувальників руху "Грінпіс", які здійснюють свої акції, незважаючи на труднощі й погрози.
6. Параметр свідомості характеризує суб'єктивне відношення в системі "несвідоме - свідоме". Це показник сформованості позицій особистості як суспільного суб'єкта.
Свідомість допускає інтеграцію даного відношення з іншими й прояв активної свідомості в різних соціальних моделях поводження особистості. Сутність цієї психологічної реальності характеризується відомою формулою "воля - усвідомлена необхідність". Суб'єктивне відношення може бути охарактеризоване як свідоме тоді, коли особистість свідомо ставить перед собою ціль, пов'язану із цим відношенням, і проявляє активність для її рішення.
#4,5
Модальність суб'єктивного відношення до природи. Людина може розширювати (поглиблювати) діяльність із об'єктом природи для одержання якогось "корисного продукту". Мотивом цієї діяльності є задоволення прагматичних (те ж що практичний, корисний) потреб людини (харчових, виробничих і т.п.), метою - одержання певного "корисного продукту". Це прагматична модель взаємодії із природою, що зустрічається найчастіше. Але можливий варіант і непрагматична взаємодія. Така модель характерна для теперішніх аматорів природи, натуралістів, юннатів. Таке явище знайомо кожному, хто коли-небудь, мав улюблену тварину або рослину.
Оскільки суб'єктивне відношення формується (і реалізується) у діяльності, то воно пов'язане з характером цієї діяльності: якщо людина прагматично взаємодіє з об'єктами природи, то в нього формується відповідне прагматичне відношення до природи, а якщо непрагматична взаємодія - непрагматичне суб'єктивне відношення до природи.
Таким чином, модальність суб'єктивного відношення може бути охарактеризоване, по-перше, поняттями "прагматичне - непрагматичне відношення", по-друге, за допомогою вирішення питання: об'єктом або суб'єктом відношення для особистості є природа, відповідь на який має принципове значення. Інакше кажучи, дії, цілком припустимі й виправдані відносно об'єктів, є аморальними й навіть кримінальними-карними відносно суб'єктів. Масові вбивства розглядаються як злочини проти людства й не мають строку давнини, а масова вирубка лісу - як господарська діяльність. Але, з іншого боку, північноамериканські індіанці запитували в дерева дозволу зрубати його й просили прощення за те, що їм доводиться це робити.
Таким чином, модальність суб'єктивного відношення до природи може бути охарактеризована й системою "об'єктне - суб'єктне", тобто характеризує особистість із погляду відношення до природи як до об'єкта, або ж як до суб'єкта.
№3
Еще древние мудрецы говорили: "Познай себя и ты познаешь
весь мир!" Но каждый раз, сталкиваясь с какой-то проблемой, люди
начинают вначале искать ее решение во внешнем мире, пытаясь
изменить его, и лишь потом, убедившись в неперспективности такого
одностороннего подхода, обращают взгляд внутрь самих себя.
История исследования проблем экологического кризиса
насчитывает уже почти сто лет, но лишь недавно пришло осознание
того, что экологический кризис это во многом мировоззренческий,
философско-идеологический кризис, что решение экологических
проблем в глобальном масштабе невозможно без изменения
господствующего в настоящее время антропоцентического (от греч.
anthrхpos человек + kentron центр) общественного экологического
сознания, ставящего во главу угла человека и его интересы в ущерб
интересам окружающей его природы.
Под "экологическим сознанием" традиционно понимается
совокупность экологических представлений о взаимосвязях в системе
"человек природа" и в самой природе, существующего отношения к
природе, а также соответствующих стратегий и технологий
взаимодействия с ней. Именно сложившийся тип экологического
сознания определяет поведение людей по отношению к природе. (С
терминологической точки зрения словосочетание "экологическое
сознание" не является достаточно строгим, но оно уже устоялось и
стало традиционным. Иногда "экологическим сознанием" называют
только то, что можно обозначить как "экологичное сознание" или
"экологизированное сознание").
Экологическое сознание в целом наиболее адекватно может
быть охарактеризовано по трем параметрам.
1) Психологическая "противопоставленность включенность".
Человек мыслится как стоящий вне и над природой или же как
составная часть Природы.
№15
Модальність - це якісно-змістовна характеристика. Виділяють дві підстави для опису модальності ставлення до природи. Це прагматизм - непрагматізм і наділення природи об'єктними або суб'єктними властивостями. Відповідно виділяються чотири типи модальності ставлення до природи:
об'єктно-прагматичний: ставлення до природи характеризується як до об'єкта задоволення своїх потреб, це найбільш, на жаль, поширений тип відносин;
суб'єктно-прагматичний: наприклад, власник собаки любить її, добре ставиться, але його мета, щоб вона завоювала високе місце на виставці;
об'єктно-непрагматичний: наприклад, ставлення служителя цирку до коня, він доглядає за нею, годує її, але використовують її інші;
суб'єктно-непрагматичний: наприклад, ставлення господині до своєї кішці або собаці, які є єдиними друзями, співрозмовниками, стають повноправними членами родини.
№6
Розвиток суспільної екологічної свідомості в процесі соціогенезу
Розвиток екологічної свідомості в процесі соціогенезу найбільш адекватно може бути охарактеризоване за трьома параметрами: а) психологічна "противопоставленность - включеність", б) "об'єктно-суб'єктна" сприйняття природи, в) "прагматичний - непрагматичний" характер взаємодії.
У соціогенезі суспільної екологічної свідомості виділяються дві різноспрямовані тенденції: антропоцентрическая і екоцентрична.
Антропоцентрична тенденція описується такими "вузловими точками", як "архаїчна свідомість; антична свідомість; християнство; картезіанство".
Альтернативна екоцентрична тенденція описується такими "вузловими точками", як "інвайроментальний консерватизм; російський космізм; вчення про ноосферу, екологізм; універсальна етика, біоцентризм".
Для розвитку екологічної свідомості в культурах Сходу характерні інші тенденції: східні релігійно-філософські системи зберегли в цілому характеристики архаїчного екологічної свідомості, значно підсиливши при цьому роль непрагматического взаємодії з природою, сприйняття природи як духовної цінності . Соціогенезу - походження і розвиток свідомості, особистості, міжособистісних відносин, обумовлене особливостями соціалізації в різних культурах і суспільно-економічних формаціях.
Антропоцентризм - антропоцентричної тип екологічної свідомості це система уявлень про світ, для якої характерні: 1) противопоставленность людини як найвищої цінності і природи як його власності, 2) сприйняття природи як об'єкта односторонньої дії людини, 3) прагматичний характер мотивів і цілей взаємодії з нею.
Екоцентризму - екоцентрична тип екологічної свідомості це система уявлень про світ, для якої характерні: 1) орієнтованість на екологічну доцільність, відсутність противопоставленности людини і природи, 2) сприйняття природних об'єктів як повноправних суб'єктів, партнерів по взаємодії з людиною, 3) баланс прагматичного і непрагматического взаємодії з природою екологічна свідомість це форма суспільної свідомості, що перебуває в стадії формування, що включає в себе сукупність ідей, теорій, поглядів, мотивації, що відображають екологічну сторону суспільного буття, а саме - реальну практику відносин між людиною і середовищем її життя, між суспільством і природою , включаючи регулятивні принципи і норми поведінки, спрямовані на досягнення оптимального стану системи «суспільство - природа».
#18
Отже, антропогенна катастрофа або аварія виникає у створених людиною: системах і є результатом миттєвого, відстроченого або тривалого впливу на населення, суспільство загалом та навколишнє природне середовище екологічної несприятливих фізичних, хімічних, біологічних або соціальних факторів. Такі І катастрофи можна класифікувати за типами аварій, масштабами можливих! наслідків тощо.
Катастрофи природного характеру -- це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
Ураган Катріна
Ураган Катріна -- найбільш руйнівний ураган в історії США. Це був ураган 5 категорії за шкалою ураганів Саффіра-Сімпсона, шостий за силою ураган Атлантичного басейну за всю історію спостережень. Він сформувався 23 серпня 2005 року в районі Багамських островів, досяг свого піку 28 серпня і розсіявся 31 серпня 2005 року. Швидкість вітру (постійна за 1 хвилину) досягала 77 м/с. Найнижчий атмосферний тиск -- 902 мм рт. ст. Загальні збитки -- 81,2 млрд. доларів США (на 2005 рік) (найдорожчий атлантичний ураган за всю історії). 1836 смертельних випадків. Вражені території: Багамські острови, південна Флорида, Луїзіана (особливо Великий Новий Орлеан), Міссісіпі, Алабама, Флорида (північно-західна частина штату), велика частина сходу Північної Америки. Ураган Катріна був найдорожчим і одним з найсмертоносніших ураганів в історії Сполучених Штатів. Він був в шостим за силою серед зареєстрованих Атлантичних ураганів і третій за силою серед зареєстрованих ураганів, що обрушувалися на територію США. Катріна сформувалася в кінці серпня протягом 2005 Атлантичного ураганного сезону, і сильно спустошила північну узбережжя Мексиканської затоки Сполучених Штатів. Найбільше освіченою пресою був ефект урагана Катріна на Новий Орлеан і узбережжя річки Міссісіпі.
Територія, що постраждала від стихійного лиха становить близько 200 000 км2 (третина території України). Офіційно підтверджено смерть 1185 осіб. За оцінками експертів збитки завдані буревієм перевищили 26 мільярдів доларів. Це перевищує збитки від урагана Ендрю в 1992 році і навіть перевищує збитки завдані землетрусом в Індонезії в 2004. Більше ніж 2-мільйонне місто втратило більше 2/3 свого населення. Набільше число людей (300 тисяч) переїхало в сусідній Батон-Руж; 100 тисяч до Атланти (Джорджія); багато переїхало до Хьюстону (Техас) і Нью-Йорку.
#19
Чорно́бильська катастро́фа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. На думку багатьох людей, зокрема Валентини Семенівні Шевченко, тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР, ця подія так само як офіційна реакція, яка була продемонстрована у Москві, стала однією з причин розвалу СРСР.
Причини аварії
Існує принаймні два різні підходи до пояснення причини чорнобильської аварії, які можна назвати офіційними, а також декілька альтернативних версій різної міри вiрогiдностi.
Модель ЧАЕС в музеї «Чорнобиль»
Спочатку провину за катастрофу покладали виключно, або майже виключно, на персонал. Таку позицію зайняли Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин катастрофи, суд, а також КДБ СРСР, що проводив власне розслідування. МАГАТЕ у власному звіті 1986 року також в цілому підтримало цю точку зору[9]. Значна частина публікацій у ЗМІ, у тому числі і недавніх, основана саме на цій версії. На ній же основані різні художні і документальні твори.
Грубі порушення правил експлуатації АЕС, скоєні персоналом ЧАЕС, за цією версією, полягали в наступному:
проведення експерименту будь-якою ціною, не зважаючи на зміну стану реактора;
вивід з роботи справного технологічного захисту, який просто зупинив би реактор ще до того як він потрапив би в небезпечний режим;
замовчання масштабу аварії в перші дні керівництвом ЧАЕС.
Проте в подальші роки пояснення причин аварії були переглянуті, у тому числі і в МАГАТЕ. Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) в 1993 році опублікував новий звіт[10], що приділяв більшу увагу серйозним проблемам в конструкції реактора. У цьому звіті багато висновків, зроблених в 1986 році, було визнано помилковими.
У сучасному викладі, причини аварії такі:
реактор був неправильно спроектований і небезпечний;
персонал не був проінформований про небезпеки;
персонал допустив ряд помилок і неумисно порушив існуючі інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора;
відключення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.