Чинники ризику вигорання

СТРЕС ТА ПРОФЕСІЙНИЙ СТРЕС

Таким чином, вміння своєчасно розпізнавати чинники та прояви професійного стресу, їх профілактика й управління є запорукою збереження здорового життя, адаптації керівника до швидко змінюваних умов, задоволеністю роботою, важли­вою складовою ефективного керівництва. Наступні розділи будуть присвячені діагностиці та управлінню професійним стресом.

Особистісні Організаційні

Відчуття несправед- Соціальне порівняння ливості та оцінка інших

Хронічне відчуття Несправедливість, не- самотності рівність у взаєминах

Важкі клієнти, парт­нери, працівники Негативні стосунки з підлеглими, працівни­ками

Міжособистісні конф­лікти

Відсутність корпора­тивної єдності, низька організаційна куль­тура

Рольові конфлікти, ро­льова невизначеність Перевантаження Недостатня заванта­женість роботою Недостатня соціальна, професійна та інші види підтримки

Відчуття соціальної незахищеності Відчуття соціально-економічної неста­більності

Відчуття соціальної ізоляції

Неконструктивні моделі поведінки у стресових ситуаціях

Висока мотивація до влади «Трудоголізм» Низька самооцінка

Низька професійна мотивація, моти­вація уникнення невдач

Низька емпатія та соціальний інтелект Емоційна нестій­кість, нереалістичні прагнення

Професійні

Складні комунікації

Адаптація до нових лю­дей; професійних ситуа­цій, що змінюються Емоційно насичене спіл­кування

Висока відповідальність за справу та інших

Нецікава або робота, що не подобається Необхідність постій­ного саморозвитку та підвищення професійної компетентності Самоконтроль та вольові рішення

Пошуки нових рішень Бюрократизм та «паперо­ва» робота Відсутність готових рішень, необхідність творчого пошуку

32

33

РОЗДІЛИ

РОЗДІЛ II. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ

У цьому розділі будуть розглянуті питання

застосовування психодіагностичних методів під час

тренінгу антистресового спрямування; надана

загальна характеристика методів діагностики стресу.

У різних життєвих сферах та видах діяльності виникають практичні завдання, успішність виконання яких залежить від врахування індивідуальних психологічних особливостей людей.

Психологічна діагностика як галузь психологічного знан­ня призначена для вимірювання, оцінки й врахування ін­дивідуально-психологічних особливостей та психоемоційних станів людини, а також для виявлення відмінностей між гру­пами людей, що поєднані за певною ознакою. Так, у практи­ці тренінгу або застосування окремих тренінгових вправ ви­користання психодіагностичних методів дозволяє вирішити низку завдань:

1. вивчити певні особистісні якості учасників тренінгу;

2. з'ясувати емоційно-психологічний стан учасників тренінгу;

3. вивчити мотиваційну спрямованість учасників тренін­гу, їх очікування та перспективу застосування отриманих знань і навичок у практичній діяльності;

4. з'ясувати знання та навички учасника відповідно до тематики тренінгу;

5. виявити «проблемні зони»;

6. виявити психологічні відмінності між членами групи для здійснення індивідуального підходу під час проведення тренінгу тощо.

Для цього можуть застосовуватися тестування, інтерв'ю­вання, спостереження, метод експертної оцінки, анкетуван-

34

МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ

ня, діагностуючі ігри тощо. Методи психодіагностики мо­жуть бути застосовані на різних етапах проведення тренінгу: на початку, у процесі та наприкінці.

На початку тренінгу пропонується проводити досліджен­ня з метою вирішення наступних завдань:

• при формуванні групи вивчаються психологічні, психо­фізіологічні та інтелектуальні особливості можливих учасни­ків тренінгу, також проводиться відбір за низкою критеріїв, що відповідають тематиці та завданням тренінгу (віковими, соціальними, освітніми, професійними тощо). В.Ю. Больша-ков для відбору учасників тренінгу пропонує використовува­ти батарею методик спрямованих на:

• вивчення індивідуально-психологічних властивостей та структури групи, склад якої ніхто спеціально не відбирав;

• вивчення психічного стану учасників тренінгу;

• з'ясування наявності знань стосовно тематики тренінгу (знання про стрес, конфлікти, мотивацію тощо).

У ході тренінгу також рекомендується вивчати динаміку групових процесів та психологічного стану групи шляхом порівняння результатів спостережень, зафіксованих за пев­ний проміжок часу. Ці вимірювання необхідно проводити постійно, щоб вправи та завдання, які виконуються учасни­ками тренінгу, несли також інформацію тренеру про стан справ у групі. Для цього найбільш часто використовують ме­тод спостереження, різні опитувальники, соціометричні до­слідження тощо.

Наприкінці тренінгу проводиться психодіагностичне до­слідження для з'ясування досягнутих результатів, рівня от­риманих знань та навичок, виявлення змін, що відбулися. Також порівнюються результати, які були отримані протя­гом всього тренінгу.

У нашому випадку ми пропонуємо проводити психо­діагностичне дослідження на початку та наприкінці тренін­гу за допомогою певних методик, а в процесі роботи - методи спостереження та діагностуючих ігор.

35

РОЗДІЛИ

Для визначення особистісних якостей керівників тренер може використовувати методики, які вибирає за власним ба­жанням. При з'ясуванні стану стресу учасників тренінгу ми пропонуємо застосувати батарею тестів або окремі методи­ки, залежно від учасників групи, їх готовності та мотивації (Додатки 1, 2, 3, 4). Також нами була розроблена анкета для учасників, спрямована на з'ясування рівня знань стосовно тематики тренінгу (Додаток 5).

Адекватна оцінка професійного стресу потребує фунда­ментальної теоретичної бази та надійних, валідних методів вимірювання. Відсутність єдності поглядів стосовно причин, що викликають стрес, та великої кількості моделей і теорій цього явища, призводить до виникнення певних труднощів у проведенні діагностики стресу.

Методи вивчення рівня стресу можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні. З числа об'єктивних методів до­слідження найбільш часто використовують такі фізіологічні виміри як:

• електроенцефалограма;

• електроміограма;

• шкіряно-гальванічна реакція;

• частота серцевих скорочень;

• тонус судин;

• розмір діаметру зіниці ока та інші.

Останнім часом все більшої популярності набувають ком­плексні методи дослідження стресу. Це пов'язано з тим, що реакція організму у відповідь на дію стресора сама по собі є комплексною і системною, охоплює всі ієрархічні рівні ор­ганізму. Тому особливий інтерес становить взаємодія різних систем: нервової, гуморальної, серцево-судинної, м'язової та інших.

До психологічних методів діагностики відноситься оцінка успішності виконання певного виду діяльності. Показни­ками змін є динаміка кількості, якості та швидкості здійс­нення певного виду діяльності. Однак, незважаючи на те, що

МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ

ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ

психічний стан впливає на успішність діяльності, за зовніш­німи проявами не можна однозначно сказати про наявність того чи іншого стану. Так, наприклад, зниження концентра­ції уваги, швидкості праці, труднощі у прийнятті рішень, не­здатність завершити справу до кінця можуть бути пов'язані з різними чинниками, що не стосуються змін у психічному

стані.

Інтерв'ю не тільки виявляє факт існування певних стре-сорів, але може стати джерелом інформації про інтенсив­ність, частоту стресових ситуацій та роль, яку їм приділяють люди. Незважаючи на те, що цей метод дозволяє глибше зро­зуміти явище, при його використанні виникають певні труд­нощі. Інтерв'ю потребує великих затрат часу та робить про­цес наукового аналізу результатів досить складним.

Метод інтроспекції дозволяє провести самоаналіз при­чин стресу та його протікання. Він дозволяє нам пізнати свої стресори та визначити шляхи їх подолання. Людина, яка фіксує особливості протікання своїх стресорів, вже якоюсь мірою починає їх контролювати, а отже, зменшує їх нега­тивний вплив на своє життя. Ю.В. Щербатих при проведенні аналізу стресу пропонує розглядати наступні позиції:

• передумови виникнення стресових ситуацій;

• поведінка при стресових ситуаціях (думки, дії та по­чуття);

• методи, що допомагають подолати стрес.

Одночасно з вищезазначеними методами психологи вико­ристовують опитувальники різних видів, що дозволяють ви­явити стан стресу через комплекси суб'єктивних відчуттів та переживань. Опитування є найбільш поширеним та легким у використанні методом дослідження.

Ми пропонуємо наступні методики, за допомогою яких можна з'ясувати перші ознаки, що вказують на психологіч­ний дискомфорт (опитувальник «Особистісна та соціальна ідентичність»); оцінити наявність депресивних симптомів (опитувальник депресивності Бека); з'ясувати професійні

36

37

РОЗДІЛИ

стрес-фактори (опитувальник «Причини стресу на роботі»); провести діагностику симптомів психічного вигорання (опи­тувальник А.А. Рукавишникова). Нижче наведений більш повний опис цих методик.

Виявлення перших ознак, що вказують на психологіч­ний дискомфорт і неблагополуччя, має велике значення для з'ясування причин їх виникнення та застосування заходів по їх усуненню. Тому нами пропонується використовувати опитувальник «Особистісна та соціальна ідентичність» (див. Додаток 1).

Цей опитувальник дозволяє визначити рівень особистісної та соціальної ідентичності, помітити перші ознаки розладу людини з собою та зі своїм соціальним оточенням.

На основі різних психологічних досліджень можна зробити висновок, що людина прагне до збереження позитивної іден­тичності. Наявність ідентичності дозволяє сприймати навко­лишній світ як стабільний, надійний, справедливий, збалансо­ваний. Навпаки, втрата позитивної ідентичності дезорганізує внутрішній світ людини, викликає дисгармонію образу свого «Я» та образу навколишнього світу, що перешкоджає адекват­ній поведінці. Важливо вчасно визначити наближення люди­ни до цієї кризи або сам факт її переживання.

Методика дозволяє виявити, в яких сферах життєдіяль­ності людини наступає розлад з собою та з соціальним ото­ченням. Під час аналізу результатів важливий не тільки підрахунок балів, але і якісний аналіз відповідей.

Опитувальник дозволяє здійснити аналіз особистісної та соціальної ідентичності за наступними позиціями: 1) служба; 2) матеріальне положення; 3) внутрішній світ; 4) здоров'я; 5) сім'я; 6) оточуючі; 7) майбутнє; 8) суспільство. Кожній пози­ції відповідають 12 тверджень. Позитивна відповідь на кож­не питання оцінюється в один бал.

Для оцінки наявності депресивних симптомів у обстежу­ваного на поточний період радимо використовувати опиту­вальник депресивності Бека (ВИІ), який широко застосо-

МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ

_ ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ

вується у клініко-психологічних дослідженнях для оцінки інтенсивності депресії (див. Додаток 2).

Систематизація цих спостережень дозволила виділити 21 твердження, кожне з яких відображає окремий тип пси­хопатологічної симптоматики і включає наступні пункти: 1) сум; 2) песимізм; 3) відчуття невдачі; 4) незадоволеність собою; 5) відчуття провини; 6) відчуття покарання; 7) само­заперечення; 8) самозвинувачення; 9) наявність суїцидаль-них думок; 10) плаксивість; 11) дратівливість; 12) відчуття соціальної відчуженості; 13) нерішучість; 14) дісморфофобія; 15) труднощі в роботі; 16) безсоння; 17) стомлення; 18) втрата апетиту; 19) втрата ваги; 20) стурбованість станом здоров'я; 21) втрата сексуального потягу.

Ці шкали дають можливість виявити ступінь прояву де­пресивної симптоматики. Оскільки кожна з них є групою питань, що складається з чотирьох тверджень, що відповідно оцінюються в балах від 0 до 3. Максимально можлива сума - 63 бали. На сьогоднішній день опитувальник Бека широ­ко застосовується у клініко-психологічних дослідженнях і в психіатричній практиці для оцінки інтенсивності депресії. Коли сумарний бал за шкалою менше 9, це розглядається як відсутність депресивних симптомів; сума балів від 10 до 18 характеризується як «помірно виражена депресія», від 19 до 29 балів - «критичний рівень» і від ЗО до 63 балів - «явно ви­ражена депресивна симптоматика».

Для з'ясування факторів, що спричиняють виникнення професійного стресу ми пропонуємо використовувати опиту­вальник «Причини стресу на роботі» (див. Додаток 3). При аналізі результатів опитування важливий не тільки підраху­нок балів, але і якісний аналіз відповідей.

Опитувальник складається з 26 пунктів, що стосуються окремих сторін роботи, а також деяких життєвих ситуацій. Описані ситуації можуть виникати: рідко, іноді, або часто.

Дуже великий обсяг роботи або часті фрустрації можуть призвести до синдрому фізичного й емоційного виснажен-

38

39

РОЗДІЛИ

Япо^ ^СИНДР°^{М називаєть}*я «синдромом вигорання» Професійне вигорання - це реакція на стрес на роботГщо

Рекомендована А.А. Рукавишниковим методика (Додаток віоГ" ^{МЄТУ ШТЄГралЬН}У Д-гностику симптомів психічного жче ^я^{Я> Щ}° °^{ХОПЛЮЄ РІЗНІ пі}Д^стРУКтури особистості. Ни ("ив таблі)^{1 ЖЙТТЄШ ПР}°^ЯВИ ™ ^{На РІЗНИХ СИС}~ Р-нях

Шкали

Табл. 5

Життєві прояви психічного «вигорання»

Прояви фізіологічного «вигорання»

од

на толерант­ність, тривож­ність.

Небажання йти на роботу. Бажання скоріше закінчи­ти робочий день. Поява прогулів.

ПВ

Мотиваційний

Міжособистісний І Особистісний Психічне висна- Низька емоцій-! ження. Дратів-ливість. Агресив­ність. Підвищена чутливість до оцінок інших.

Незадоволеність роботою та відно­синами у колек­тиві.

пм

Знижене вклю­чення в роботу та справи інших лю­дей. Байдужість до своєї кар'єри.

Небажання контактувати з людьми. Циніч­не, негативне відношення до людей.

Критичне відношення до оточуючих і некритичність в оцінці самого себе. Значущість своєї правоти.

Зниження потреби У досягненнях.

Занижена самооцінка, незадоволеність собою як про­фесіоналом. Відчуття низь­кої професійної ефективності та віддачі.

МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ

Психоемоційне виснаження - процес вичерпання емо­ційних, фізичних, енергетичних ресурсів професіонала, що працює з людьми. Виснаження виявляється в хронічному емоційному і фізичному стомленні, байдужості і холодності по відношенню до оточуючих з ознаками депресії і дратівли­вості.

Особистісна дистанція - форма соціальної дезадаптації професіонала, що працює з людьми. Особистісне віддалення виявляється в зменшенні кількості контактів з оточуючими, підвищенні дратівливості і нетерпимості в ситуаціях спілку­вання, негативізмі стосовно інших людей.

Професійна мотивація - рівень робочої мотивації та ен­тузіазму по відношенню до роботи альтруїстичного змісту. Стан мотиваційної сфери оцінюється такими показниками, як продуктивність професійної діяльності, оптимізм і заці­кавленість у роботі, самооцінка професійної компетентності та ступеня успішності в роботі з людьми.

Запропоновані нами методики не є обов'язковими та єдино можливими для використання під час проведення тренінгу. Можна застосовувати й інші, які відповідають меті тренінгу та до вподоби тренеру. Наведені методи є достатньо простими у використанні та обробці, не потребують багато часу у рес­пондентів та можуть надати різнопланову інформацію про прояви стресу керівника. Методики наведені як українсь­кою, так і російською мовами. Україномовні опитувальники були апробовані паралельно з російськомовними на 300 пра­цівниках органів внутрішніх справ, які добре володіють обо­ма мовами. Статистично достовірні відмінності результатів тестування за цими двома формами не виявлені.

40

41

РОЗДІЛИ!

РОЗДІЛ III. МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ

У цьому розділі будуть розглянуті алкоголь та

куріння, як хибні засоби зниження стресу; вправи,

що спрямовані на виявлення основних стресорів,

релаксацію та медитацію, роботу

з негативними установками, проблемами нестачі

часу, невизначеності, відчуттям протилежності

та конфліктними ситуаціями.

Спроби впливати на знижений настрій відносяться до гли­бокої давнини: так, ще у VIII ст. до нашої ери ассирійці вжи­вали листя коки (кокаїн), щоб «створити ситість у голодних, силу у слабких та забуття незгод». У XIII столітті хрестонос­ці воювали з мусульманськими племенами, яких називали «гашишинами», тому що вони використовували гашиш для зменшення страху і болю. У британській армії також існува­ла практика застосування спиртних напоїв для «зміцнення нервів», солдатам традиційно перед боєм видавалася подвій­на порція рому.

Часто, щоб позбавитися стресу, людина починає вжива­ти алкоголь, наркотичні речовини, посилено палити, багато їсти тощо.

Приваблива сила алкоголю полягає в особливостях його дії на людську психіку. Люди вдаються до алкоголю, щоб отри­мати задоволення, насолоду, підняти настрій, зняти напру­гу, втому, відчуття незадоволеності, полегшити контакти, зробити приємнішим спілкування тощо. І хоча всі ці відчут­тя, що викликаються токсичною дією алкоголю на нервову систему, короткочасні, ілюзорні, є своєрідним самообманом, легкий ступінь сп'яніння суб'єктивно приємний і більшістю людей оцінюється позитивно.

Однак, коли людина починає зловживати алкогольними напоями, її поведінка починає помітно погіршуватися. В нау-

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ

новій літературі під зловживанням алкоголем розуміють над­мірне вживання спиртних напоїв в порівнянні з прийнятою у відповідному соціальному середовищі культурною нормою. Але про зловживання можна говорити і в тих випадках, коли незалежно від кількості прийнятого алкоголю спостерігаються зміни в психічних і фізичних функціях людини, які швидко минають, але породжують певні проблеми на службі та вдома. Зловживання спиртними напоями людини залежить від:

• рівня загальної культури і соціального розвитку ін­дивідів. Чим нижче культура, тим частіше люди вжи­вають алкоголь;

• сукупності несприятливих економічних, матеріально-побутових, морально-етичних, сімейних умов і відно­син;

• тривалості дії несприятливих умов життєдіяльності;

• толерантного ставлення суспільства до порушників правил спілкування і поведінки на ґрунті пияцтва;

• особливостей організму індивіда (спадкові, обмінні, психічні) тощо.

Надмірне вживання алкоголю призводить до неврологіч­них та соматичних розладів, хронічних запальних процесів у шлунку, печінці, загального передчасного старіння організ­му. У хронічних алкоголіків нерідко послабляється статева функція (потенція) і розвивається стійка статева слабкість (імпотенція).

Таким чином, алкоголь - це не ліки від стресу, а дуже не­безпечна речовина. Притупивши відчуття негативних емо­цій, можна потрапити у стан хронічного алкоголізму, що значно гірше за будь-який стресор.

Куріння визнане у всіх цивілізованих країнах шкідливою і небезпечною для здоров'я звичкою. За даними Європейсь­кої асоціації охорони здоров'я від хвороб, викликаних курін­ням, у наш час вмирає кожен восьмий європеєць.

Існує думка, що соматична залежність від куріння неве­лика, труднощі відмови від куріння переважно психологіч-

42

43

РОЗДІЛИ!

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ

Стресори (як назвати)

ні («допомагає заспокоїтися», «важко не палити, коли по­ряд палять інші», «приємно покурити разом із знайомими», «контакт з іншими краще встановлюється» тощо). Куріння є шкідливим не тільки для людини, що курить, але і для ото­чуючих. Запах тютюну, вдихання тютюнового диму тими, хто не курить, не тільки неприємні, але й шкідливі для їх здоров'я.

Окрім вищеназваних способів розрядки психологічного напруження (вживання алкогольних напоїв, куріння тощо) існують інші способи, більш безпечні та ефективні. Спе­ціалісти у галузі стресу пропонують методи та прийоми, які в різних ситуаціях дозволяють розслабитися, справитися з емоціями або спрямувати їх в потрібне річище (див. Дода­ток 6; 7).

Для керівника важливо не тільки розрізняти перші симп­томи стресу, але й вміти контролювати свій внутрішній стан, усвідомлюючи причини, що призводять до тих або інших емоційних реакцій.

Запропоновані нами вправи допоможуть керівникові про­вести самодіагностику рівня стресу, придбати знання і на­вички з управління ним.

Вправа 1. «Мої основні стресори»

Мета вправи: проаналізувати стресори, що впливають на якість життя, навчитися розрізняти стресори за походжен­ням, тривалістю та можливістю впливу на них.

Матеріал: бланки для заповнення, ручки.

Необхідний час: до 20 хвилин.

Процедура:

Пропонуємо членам тренінгової групи замислитися над тим, що більш за все турбує кожного з них у повсякден­ному житті: значні або дрібні події, минуле або майбут­нє, ситуації, на які можна впливати чи не можна.

44

Пропонуємо кожному учаснику заповнити наступну таблицю (кількість рядків у ній довільна й залежить від кількості ідентифікованих стресорів):

Контроль

(чи можли­ вий)

Частота пов­торення

Локалізація в часі

Інтенсивність (сила впливу)

У першій колонці позначте Ваші основні стресори - ті, що найчастіше турбують вас і створюють психологічні про­блеми. У другій колонці оцініть інтенсивність (сила впливу) кожного з них за 10-бальною шкалою (10 балів - це надзви­чайна подія, 1 бал - подія, що спричиняє мінімальний стрес). У третій колонці визначте, які з вказаних стресорів Ви може­те контролювати, а які з них є непідконтрольними? Ступінь Вашого можливого впливу на ситуацію також визначте за 10-бальною шкалою (10 балів - повністю контролюєте, 1 бал - зовсім не контролюєте). У четвертій колонці вкажіть, де в часовому просторі локалізовані стресори - у минулому (якщо турбують думки про минулі події), в майбутньому (якщо Ви турбуєтеся про те, що може відбутися) або теперішньому? Відповідно в цій колонці поставте позначки: Мин., Майб. або

Теп.

У п'ятій колонці оцінюється частота появи даного стресо-ра у Вашому житті: Що це? Рідкісна подія, яка надовго виби­ває Вас з колії, або ж повторювана ситуація у вигляді сімей­них сварок, що регулярно отруюють Ваше життя. Оцініть частоту також за 10-бальною шкалою, де 1 бал - дуже рідкіс­на подія, 10 - подія, що регулярно повторюється.

45

|Наслідки_

РОЗДІЛИ!