2.2. Конкурентне та політико-правове середовище

Конкурентне середовище на зовнішньому ринку сильно відрізняється від ситуації на внутрішньому ринку. Насамперед, це пов'язане з правовим середовищем, зокрема, з існуючим у даній країні законодавством про конкуренцію або антимонопольним законодавством. Так, у Європі, наприклад, дуже популярними є картелі. Картель – група фірм різних країн (чи самих країн безпосередньо, типу ОПЕК), що узгоджують поділ ринку між собою. Таким чином, фірми, що конкурували б при інших умовах, погоджуються поділяти ринок і встановлювати ціни разом. У США картелі є незаконними. Однак американські фірми можуть брати участь у картельних угодах на іноземних ринках, якщо така участь не впливає на американський ринок.

Інша особливість конкурентного середовища у міжнародному маркетингу полягає в тому, що фірма на зовнішньому ринку стикається як з іноземними, так і місцевими конкурентами, що значно загострює боротьбу за ринок. У деяких країнах фірми конкурують з державними підприємствами, яким надаються пільги.

Практика конкуренції на зовнішніх ринках пов’язана з такими явищами, як хабарництво, промислове шпигунство, що деяким країнам забезпечує достатні обсяги продажу і високий рівень розробки виробів.

Політичне середовище міжнародного маркетингу – це закони, державні установи і структури, які впливають та обмежують діяльність компаній та окремих осіб на зовнішніх ринках.

Кожна країна обирає власну систему правління, політики і законів, визначає взаємодію з іншими країнами. У країнах, де існує вільна торгівля, уряди вітають іноземні інвестиції й імпорт. В інших країнах міжнародна фірма може стикнутись з обмеженнями на імпорт і іноземні інвестиції.

Політична стабільність – головний фактор, що розглядає фірма при виході на іноземний ринок. Чим більш стабільною є політична обстановка у країні, тим більш привабливим є її ринок для іноземних фірм.

Характеристика політичної ситуації на сучасному етапі у різних регіонах світу наведена у табл. 2.1 [72, стор. 30-31].

Таблиця 2.1.

Політичне середовище на сучасному етапі основних регіонів світу

Регіон світу	Характеристика політичної ситуації
1	2
Африка	Криза державності – криза дієздатності влади. Основний пріоритет – встановлення ефективності держави шляхом повної реструктуризації суспільних інститутів, відновлення надійної системи протидії зловживанням з боку влади. У багатьох країнах зв’язки між державою, приватним сектором і суспільством є нерозвинутими.
Східна Азія	Досить висока дієздатність урядів у багатьох країнах регіону. Можливість кожної держави реагувати на нові зміни в регіоні в цілому – головна умова економічного розвитку у ньому.
Південна Азія	Надмірне регулювання різних напрямків діяльності, внаслідок роздутих штатів державних органів. Досить високий рівень корумпованості, спрощена система регулювання, реформування державних підприємств, скорочення функцій держави.
Східна Європа	Відбуваються суттєві зміни щодо основних функцій держави. Відбудова нових суспільних інститутів.
Країни СНД	Низький рівень дієздатності держав на шляху реформування економіки і соціальної політики. Недостатня підзвітність та “прозорість” держав. Високий рівень корумпованості.
Латинська Америка	Децентралізація власних повноважень і витрат, демократизація. У країнах регіону виникла нова модель держави. Головна увага приділяється реформуванню правової системи, державної служби, соціальної політики.

Продовження таблиці 2.1.

1	2
Близький і Середній Схід, Північна Африка	Консерватизм багатьох режимів, повільне впровадження реформ, велика роль релігії, політичні і соціальні ускладнення. Необхідність децентралізації влади, реформування державних підприємств і установ, поглиблення реформ. Досить високий рівень корумпованості.

Таким чином, стан політичного середовища країни, насамперед, обумовлюється роллю держави, а також напрямками державної політики. Найбільш вагомими складовими політичного середовища, які впливають на розвиток міжнародного бізнесу можна вважати: непередбачуваність змін у законах і політиці; загрозу власності; ненадійність держави і уряду; недосконалу судову систему, корупцію.

М іжнародні фірми оцінюючи політичні ризики своєї присутності за кордоном виділяють наступні основні політичні ризики, що представлені на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Класифікація політичних ризиків присутності фірми закордоном

Конфіскація означає, що країна-організатор забирає власність фірми у власність країни без відшкодування її вартості.

Експропріація означає, що уряд частково оплатить примусовий продаж власності фірми. Уряд, що конфіскує або експропріює заводи, може направити власність місцевим виробникам, продаючи чи передаючи її.

Якщо, однак, уряд зберігає власність за собою, заводи націоналізуються.

Присвоєння – різноманітні методи тиску уряду країни-організатора на міжнародні фірми, які мають на меті переміщення власності або контролю від іноземних фірм до місцевих фірм.

Обмежуючи імпорт у свою країну, уряд використовує різні торгові обмеження. Класифікація торгових бар'єрів представлена на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Торговельні бар’єри при експорті або імпорті товарів і послуг

Тарифні бар'єри. Мито або податки, які уряд накладає на вироби, імпортовані чи експортовані з країни. Фіскальне мито встановлюється низьким, щоб не скоротити імпорт, тому що їх ціль – підняти доход. Протекційне мито встановлюється високим, щоб скоротити імпортування виробів у країну.

Нетарифні бар'єри. Квоти – встановлення обмежень на кількість виробів, який можна ввезти чи вивезти з країни.

Наприклад, Японія встановила квоту на кількість цитрусових, які можна ввезти в Японію.

Ембарго – заборони на експорт або імпорт визначених виробів у країну або з країни.

Наприклад, Сполучені Штати заборонили імпорт 43 типів напівавтоматичних рушниць.

Контроль обмінних операцій – урядовий контроль над доступом до валюти країни іноземців. Наприклад, країна контролює, яку кількість прибутку іноземна фірма у даній країні може перевести у рідну країну.

Податковий контроль – використання податкової влади при управлінні інвестиціями у даній країні.

Урядові закупівлі – надання привілеїв місцевим постачальникам над іноземними в обмін на купівлю урядом контрактів.

Урядові інструкції і стандарти – урядові інструкції щодо безпеки і здоров'я й інших стандартів виробу. Наприклад, Німецький закон, узятий з Баварського 1516 р. про чистоту пива, заборонив продаж пива, зробленого з чого-небудь, окрім чистої води, солоду, дріжджів і хмелю.

Митні процедури – методи огляду й оцінки імпортованих виробів у митних цілях. Наприклад, огляд кожного нового автомобіля, імпортованого у країну, а не огляд одного автомобіля.

Уряди, зацікавлені в розвитку міжнародної торгівлі і надходженні іноземних інвестицій, стимулюють роботу міжнародних фірм. Прикладом таких урядових торгових стимулів є:

0. зовнішні зони торгівлі (Сполучені Штати) – області, у які вироби можуть бути імпортовані без обкладання митом чи квотами. Часто це стосується імпортованих матеріалів перероблених у готові вироби. Якщо вони реекспортуються, то не обкладаються ніякими тарифами. Якщо товари ввозяться на внутрішній ринок, вони обкладаються регулярним митом;

1. спеціальні економічні зони (Китай): – Shenzhen, спеціальна економічна зона, що граничить з Гонконгом, дозволила іноземцям відкривати заводи, які повністю знаходяться в їхній власності;

2. Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку – організація, що сприяє економічним розробкам, надаючи позики прямо, використовуючи власні фонди, або опосередковано, запозичаючи від держав-членів;

3. Міжнародний Валютний Фонд (International Monetary Fund – IMF) – організація, яка усуває торгові обмеження і заохочує фінансове співробітництво серед країн-членів, що дозволяє їм упоратись з проблемами платіжного балансу.

4. Генеральна Угода з Тарифів і Торгівлі (General Agreement on Trade and Barriers – GATT): – угода, укладена членами нації для покращання торгових відносин за допомогою зменшення й усунення тарифних і нетарифних бар'єрів.