Розділ 9. Суспільство й гуманістичній смисл історії категорія “суспільство”
Суспільство – це завжди взаємодія людей. Передумовами існування, функціонування й розвитку його є: діяльні індивіди; наявність необхідних для їх життя зовнішніх умов; праця, матеріальне виробництво; духовне виробництво.
Поняття “суспільство” у філософській, економічній та історичній літературі має щонайменше чотири різні значення.
1. Окреме конкретне суспільство, що є самостійною одиницею історичного розвитку. Прикладом можуть бути суспільства стародавніх Афін, середньовічної Венеції, сучасної Болгарії, України тощо. Кожне таке суспільство є не просто сукупністю людей, а єдиною системою соціальних відносин, цілісним соціальним організмом, що розвивається певною мірою незалежно від інших соціальних організмів. Це дає підстави вживати для означення таких одиничних конкретних суспільств термін “соціальний організм”.
2. Та чи інша конкретна сукупність соціальних організмів.
3. Сукупність усіх соціальних організмів, що існували й існують на земній кулі, тобто все людство в цілому.
4. Суспільство певного типу взагалі, наприклад, феодальне, індустріальне1.
Суспільство – це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об’єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості й волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу.
Суспільне життя є надто складним і суперечливим, воно практично не знає однолінійності у своєму розвитку, хоча йому притаманні певні закони й закономірності. Суспільне життя протікає в різних сферах і вимірах. Основними сферами суспільного життя є такі:
Матеріальна – охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання, а також продуктивні сили й виробничі відносини, науково-технічний прогрес і технологічну революцію. Філософія розглядає матеріальну сферу в особливому ракурсі. Якщо, наприклад, для політичної економії матеріальне виробництво і його закони – основний об’єкт і мета пізнання, то філософія розглядає його лише як елемент цілого, але елемент системотворчий, який збирає всю багатоманітність сторін суспільного життя в певну єдність.
Значення матеріального виробництва не обмежується тим, що воно – необхідна умова існування суспільства і людини. Сутнісним є те, що вся життєдіяльність людей залежить, врешті-решт, від способу, яким люди в кожну конкретно-історичну епоху виробляють матеріальні блага.
Зазначимо й наступне: матеріальне виробництво – це визначальна реальність, яку кожне покоління застає як те, що вже утворилося, як відносна сталість. Люди не можуть її вибрати як завгодно. Вони повинні узгоджувати свої дії з цією суспільною реальністю, оскільки вони мусять узгоджувати їх із реальністю природною і її законами. Тому якщо гасло, програма, заклик висуваються без урахування процесів, які відбуваються у матеріальному виробництві, то вони виявляються або передчасними, або взагалі такими, які не можуть бути виконаними.
Соціально-політична – включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві – національні, групові, міждержавні тощо. Ці стосунки регулюються морально-правовими, суспільними нормами. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути, партія, держава, суспільні організації. Суспільство, життя якого є надто політизованим, як правило, не здатне забезпечити щастя людини, її добробут, душевний спокій. У такому суспільстві діють групові, кланові інтереси, а не загальносуспільні. Партійні чвари роз’єднують, а не об’єднують людей, націю, народ.
Духовна – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної), трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масового інформування), перетворення в індивідуальний духовний світ людини.
Елементи духовної сфери – це не просто окремі форми суспільної свідомості. У них виявляється і діяльнісний аспект духовного життя, тобто діяльність, яка спрямована на виробництво, розподіл, обмін і споживання духовних цінностей. Наприклад, наука – це не лише сума знань про закони діяльності, але й надзвичайно складний процес людської діяльності, який має свої тенденції, форми спілкування і т. ін. Важливе значення в науковій діяльності мають психологічні моменти, особливо в науковому відкритті, певна роль у них належить і випадковості. Ідеологія, наприклад, включає не лише формування певних суспільних ідей, гасел, оцінок, але і їх розповсюдження, що потребує певних засобів, навичок, умінь тощо.
Отже, елементи сфери духовного життя суспільства характеризуються передусім тим, що вони є: а) типами духовної діяльності, духовного виробництва; б) формами суспільної свідомості; в) певними підсистемами суспільства. Взаємодія, взаємопроникнення цих елементів утворює якісну своєрідність духовного життя суспільства.
Культурно-побутова – охоплює виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім’ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіту, виховання тощо.
Усі сфери суспільного життя тісно взаємопов’язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. У центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому, має стояти людина, що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх2.
Людина – основний творець суспільства, суспільних відносин. У процесі діяльності, праці людина перетворює себе, природу і суспільство. Це перетворення має творчий, доцільний характер. Людина продукує і встановлює певні морально-правові, соціальні норми життя в суспільстві. Нею вироблені певні вимоги й заборони, дотримання яких сприяє існуванню і розвитку суспільства.