2. Суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні у кінці XVIII – початок XIX століть. Кирило-Мефодіївське братство. Руська трійця.

У кінці XVIII — початку XIX ст. починає розвиватися українське національне відродження.

Масонські ложі :У 1818 р. виникли:

• в Києві («З'єднані слов'яни»),

• в Полтаві («Любов до істини»).

Членами цих об'єднань були відомі українські діячі: І. Котляревський, В. Капніст, В. Лукашевич, а також пізніші лідери декабристського руху П. Пестель, М.Орлов, М. Бестужев-Рюмін.

Завдання масонських лож: прилучення малоросійського дворянства до загальноросійського опозиційного руху.

В. Капніст, полтавський дворянин, пише «Оду на рабство», в якій висловлює обурення запровадженням кріпацтва в Україні. На доручення козацької старшини він у 1791 р. їде з таємною місією до Німеччини, щоб викласти свій план відокремлення України від Росії та приєднання її до Пруссії.

В. Лукашевич виступав за відокремлення України від Росії та приєднання її до Польщі.Члени масонських лож, що діяли на Правобережній Україні, були в основному польськими шляхтичами і своєю головною метою вважали відновлення незалежності Польської держави, яка включала б і Правобережну Україну.

Декабристський рух

У 20-ті рр. ХІХ ст. в Україні засновуються таємні організації:

Одним з них було «Малоросійське товариство», створене у 1819 р. з ініціативи В. Лукашевича. У1816 р., в Петербурзі був створений «Союз порятунку», а у 1818 р. в Москві — «Союз благоденства», їхні програми передбачали впровадження конституційного представницького правління, ліквідацію самодержавства, скасування кріпосного права шляхом військового перевороту.

У 1821 р. декабристи реорганізували свої об'єднання і створили два осередки — Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з центром у Тульчині. Головою Південного товариства було обрано полковника П. Пестеля. В питаннях тактики між товариствами були суттєві розходження: Члени Північного товариства обмежувалися в своїх планах поваленням самодержавства та встановленням конституційної монархії. Голова Південного товариства П. Пестель уклав політичний трактат «Руська правда», в якому докладно визначив програму дій після повалення царського режиму.

Руська правда:

1. Всі народи Росії мають об'єднатися в централізовану республіку з однопалатним парламентом.

2. Кріпосництво скасовується.

3. Усі громадяни рівні перед законом.

4. Зберігається приватна власність на землю, але половина землі вважається громадською, яку можна брати для обробітку.

5. Встановлюється цілковита свобода торгівлі та промисловості.

У 1823 р. у Новограді-Волинському постає третя таємна організація — Товариство об'єднаних слов'ян, фундаторами якого були брати Борисови. У 1825 р. воно об'єдналося з Південним товариством. Був складений «Православний катехізис» із закликом до народу повалити самодержавство, встановити демократичний лад, ліквідувати кріпацтво. Князь М. Рєпнін, генерал-губернатор Малоросії, якого Микола І запідозрював в «українському сепаратизмі», в 1834 р. був звільнений зі своєї посади. Після цього Малоросійську губернію було ліквідовано, а замість неї створено дві — Чернігівську та Полтавську. В 1831 р. було скасовано Магдебурзьке право в лівобережних містах України, а в 1842 р. — чинність Литовського статуту, який в Україні вважався головним правовим зводом. Репресії посилювалися в усіх сферах суспільного життя українців. З 1832 р. російська мова стала офіційною в установах Правобережжя. Того ж року був закритий відомий Кременецький ліцей. Кирило-Мефодіївське братство було засновано в Києві 1846 р. Членами братства, очолюваного істориком, ад'юнкт-професором Київського університету М. Костомаровим, були полтавський учитель В. Білозерський, службовець канцелярії генерал-губернатора М. Гулак. Пізніше до них приєдналися П. Куліш і Т. Шевченко. Принципові положення політичної програми братства були викладені у «Книзі буття українського народу» та «Статуті Кирило-Мефодіївського братства». Ставилося за мету об'єднати всі слов'янські народи в одну федерацію, в якій кожний народ зберігав би свою свободу. Провідна роль відводилася Україні: Київ мав стати столицею федерації, де збирався б загальний сейм.Однак члени братства по-різному дивилися на засоби досягнення цієї мети. Більшість схилялася до шляху реформ і «м'яких» методів. Меншість, насамперед в особі Т. Шевченка, займала радикальні позиції. Для М. Костомарова це були єдність і братерство слов'ян. Т. Шевченко ж палко обстоював соціальне та національне звільнення українського народу. Проіснувало братство недовго: на початку 1847 р. за доносом студента Петрова його члени були заарештовані. Найгірша доля спіткала Т. Шевченка. Його заслали до Оренбурга без права писати й малювати.

В 30-х роках 19 ст. на Правобережжі існувало товариство «Руська Трійця» (Шашкевич, Вагилевич, Головацький).

Мета гуртка:

1. перетворення народної мови на літературну,

2. відкрити доступ до знань селянству.

У 1836 р. у Будапешті вийшла збірка «Русалка Дністрова» (містила вірші, пісні, оповідання українською мовою без діалектів). Але з 1837 р. Шашкевич емігрував в Будапешт, де продовжив видавати альманах.