Реанімація новонародженого при асфіксії Якщо в амніотичній рідині немає часток мезонію

1. Помістіть новонародженого під джерело променистого тепла.

2. Осушіть шкіру швидкими промокаючими рухами.

3. Підкладіть під плечі валик, голівку злегка запрокиньте назад.

4. Відсмокчіть слиз з рота, потім з носових ходів гумовим балончиком, чи електровідсмоктувачем.

5. Якщо самостійне дихання не з’явилось, проведіть тактильну стимуляцію дихання, виконавши один з трьох прийомів:

- подразнення підошов;

- легкі удари по п’ятках;

- подразнення шкіри вздовж хребта (використовують тільки один при-йом і не більше 2-х разів).

Якщо в амніотичній рідині є частки мезонію

1. Відсмокчіть вміст з верхніх дихальних шляхів після народження голівки.

2. Помістіть новонародженого під джерело променистого тепла.

3. Підкладіть під плечі валик, голівку злегка запрокиньте назад.

4. Зробіть інтубацію трахеї.

5. Повторно відсмокчіть слиз з верхніх дихальних шляхів через інкубаційну трубку (до отримання слизу без меконію).

6. Оцініть стан новонародженого за трьома ознаками:

- дихання;

- ЧСС;

- колір шкіри.

7. При відсутності спонтанного дихання проведіть ШВЛ 90-100% киснем че-рез мішок і маску.

8. Після 15-30 секунд ШВЛ визначте ЧСС (за 6 секунд, помноживши на 10).

- Якщо ЧСС більше 100 за хвилину, то продовжуйте ШВЛ до появи спонтанного дихання.

- Якщо ЧСС 60-100 за хвилину, продовжуйте проводити ШВЛ.

- Якщо ЧСС менше 60 за хвилину, продовжуйте ШВЛ і робіть закритий масаж серця (ЗМС).

9. Введіть адреналін 1: 100000 з розрахунку 0,1-0,8 мг/кг в/в чи ендотрахеаль-но через 15-30 секунд проведення ШВЛ та ЗМС.

10. Введіть:

- 5% розчин альбуміну - 10 мл/кг в/в.

- Ізотонічний розчин хлориду натрію 10 мл/кг маси в/в.

- Бікарбонат натрію 4,2% розчин 4 мл/кг маси в/в.

11. Введіть налоксон 0,25 мл/кг маси в/в, ендотрахеально, в/м, п/ш або бемег-рід 0,1 мл/кг маси в/в, ендотрахеально, в/м, п/ш.

6. Внутрішньочерепна пологова травма

ВПТ супроводжується ушкоджен­ням або розривом тканини мозку з на­ступ-ним набряком.

Розрізняють епідуральний, субдуральний, субарахноїдальний, внутрішньо-мозковий і змішаний крововилив.

Механізм цієї травми складний, у її виникненні має значення поєднаний вплив багатьох чинників.

Внутрішньо-утробна гіпоксія плода супроводжується вираженими порушен-нями центральної і периферичної гемодинаміки, внаслідок яких можливий внут-рішньочерепний крововилив. Безумовно, що на такому фоні механічне травму-вання плода швидше призводить до різних порушень внутрішньочерепного кро-вообігу.

Клінічні прояви залежать від ступеня порушення гемо- і ліквородинаміки мозку. В тяжких випадках смерть настає у перші години. Якщо травма легкої форми, то зміни можуть мати зворотний характер.

Для діагностики, крім клінічно­го обстеження, використовують дослі­дження цереброспінальної рідини, УЗД, електроенцефалографію (ЕЕГ), комп`ютерну то-мографію.

У гострому періоді внутрішньочереп­ної пологової травми переважають за-гальномозкові симптоми внаслідок на­бряку і набухання мозку, ішемії ткани­ни, розладів гемо- і ліквородинаміки.

У 1-й стадії переважають симптоми при­гнічення функцій: спостерігається зни­ження м`язового тонусу, відсутність ак­тивних рухів, зменшення або відсут-ність реакції на зовнішні подразники, блі­дість із ціанозом шкірних покривів, при-гнічення рефлексів, слабий крик ди­тини, адинамія, відсутність ссального рефлек-су, глибоке, прискорене або не­рівномірне, рідке дихання, зниження артеріального тиску.

Для 2-ї стадії (збу­дження) характерні загальний неспокій, порушення сну, крик, безладні рухи з наявністю тремору кінцівок і клонічних судом. М`язова гі-потонія змінюється розгинальною гіпертонією, виникає ці­аноз кистей, стоп і но-согубного трикут­ника, прискорене серцебиття, стійке по­рушення ссального ре-флексу і вираже­не пригнічення дихання.

У 3-й стадії виявляється зниження активності всіх життєвих процесів внас-лідок повільно­го поступового характеру відновлення функції центральної нерво-вої системи, нерідко розвиваються клінічні синдро­ми: вегетовісцеральні дисфунк-ції, ру­хові порушення, м`язова гіпотонія або гіпертонія, судомний і гідроцефаль-ний синдроми.

У недоношених дітей внутрішньоче­репна травма спостерігається частіше і має більш тяжкий перебіг.

Лікування

В 1-й стадії післятравматичного періоду, коли перева­жають прояви загаль-ного пригнічення і розлади легеневого дихання, має бути спрямоване на наступне:

1) надання повно­го спокою;

2) адекватну оксигенацію;

3) покращення мікроциркуляції, дегід­ратацію (інфузійна терапія);

4) змен­шення судомної активності;

5) норма­лізацію метаболічних порушень.

Кис­нева терапія здійснюється шляхом за­стосування кисневих палаток, куве-зів, барокамери.

Для поповнення організ­му енергетичним матеріалом в/в вводять 20% розчин глюко­зи, альбуміну, нативної плазми та ін­ших препаратів.