3. Сепсис новонароджених

Етіологія, патогенез.

Збудником є різні патогенні і умовно-патогенні мікроорганізми (стафілокок, сальмонела, кишкова і синегнойная палички та ін.) Інфікування плоду і немовляти може відбутися в анте-, інтра- і постнатальний періоди.

Велику роль відіграють гострі та хронічні інфекційні захворювання у матері, різні акушерські втручання, тривалий безводний період, ендометрит, наявність ін-ших гнійно-запальних вогнищ у матері (гнійний мастит та ін.).

Сприяючими факторами є внутрішньоутробна гіпоксія, внутрішньочерепна пологова травма, незрілість новонародженого, пошкодження шкіри немовляти під час акушерських операцій і такі маніпуляції, як інтубація, катетеризація підклю-чичних і пупкових вен та ін.

Велика роль у генералізації процесу належить вірусній інфекції. Вхідними воротами частіше бувають ранова поверхню на шкірі, слизових оболонках, пупко-ва ранка і пупкові судини, а також неушкоджена шкіра та слизові оболонки верх-ніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту. При внутрішньоутробному сепсисі вогнище інфекції звичайно локалізується в плаценті або будь-якому орга-ні вагітної. Нерідко вхідні ворота і первинний септичний осередок визначити не вдається.

Процес може протікати по типу септицемії (в основному у недоношених, ос-лаблених доношених) або септикопіємії.

Септицемія характеризується інтоксикацією організму без локальних гнійно-запальних вогнищ, у той час як при септикопіємії виявляються піємічні вогнища (абсцеси, флегмони, остеомієліт, пневмонії деструктивного типу з плевральними ускладненнями, гнійний менінгіт, отіт та ін.).

Клінічна картина.

Як правило, сепсис у новонародженого протікає важко.

Розрізняють:

- гострий (протягом 3-6 тижнів);

- підгострий (1,5-3 міс);

- затяжний (більше 3 міс);

- блискавичний перебіг хвороби.

Залежно від вхідних воріт інфекції розрізняють:

- пупковий;

- шкірний;

- легеневий;

- кишковий;

- отогенний сепсис.

Якщо септичний процес виникає в антенатальному періоді і дитина вже наро-джується хворою, її стан важкий. Відзначаються:

- зригування;

- блювання;

- підвищення температури;

- блідо-сірувате забарвлення шкіри нерідко з дерматитами;

- геморагічна висипка;

- жовтяниця;

- набряки, ексикоз;

- збільшення печінки та селезінки;

- велика первісна втрата маси тіла;

- зеленувата забарвлення плодових вод, або дитина народжується мертвою.

Сепсис, який розвинувся в інтра- та постнатальному періоді, найчастіше ха-рактеризується:

- поступовим початком захворювання;

- погіршенням загального стану на першому або другому тижні життя дити-ни;

- блідість шкіри;

- відрижка; субфебрильна температура або навіть гіпотермія;

- значне зменшення прибавки маси тіла, зупинка або зниження;

- збільшення тривалості і посилення вираженості жовтяниці;

- геморагічні явища на слизових оболонках;

- піодермія;

- затримка муміфікації та відпадіння пупкового залишку;

- омфаліт;

- тривала кровоточивість пупкової рани з пізньою епітелізацією;

- довго не відпадає кров'яниста корочка в центрі пупка;

- нестійкий стул;

- інтерстиціальна пневмонія та ін.

Посиленню клінічних симптомів (зниження маси тіла, ослаблення фізіологі-чних рефлексів, адинамія, м'язова гіпотонія, неспокій, зригування, стілець зі сли-зом та зеленню, здуття живота) нерідко супроводжують наростаючі зміни навколо пупкових судин - набряклість або пастозність черевної стінки, гіперемія шкіри над артеріями, посилення сітки підшкірних венозних судин, потовщення пупкової вени або артерії , наростання кровоточивості пупкової рани.

Якщо при септицемії переважають симптоми інтоксикації з боку ЦНС, пору-шення дихальної, серцево-судинної систем, зрушення в гомеостазі (декомпенсова-ний ацидоз), то септикопіємія характеризується появою різних піємічних вогнищ.

Виділення збудника з крові дитини є цінним, але не обов'язковим діагностич-ним критерієм.

У периферичній крові часто відзначаються анемія, нейтрофільний лейкоци-тоз, нерідко зі зрушеннями лейкоцитарної формули вліво; в сечі - альбумінурія, бактеріурія, лейкоцитурія.

Діагноз грунтується на ознаках інфікування в анте- та інтранатальному пе-ріодах, наявності декількох вогнищ інфекції, виразності загальних симптомів, ви-сівання гемокультури, дісгаммаглобулінемії.

Лікування.

Хворі підлягають терміновій госпіталізації.

Бажано вигодовування материнським молоком. У періоді вираженого токси-козу, особливо при диспепсії, дихальної недостатності, загальну кількість молока в добовому раціоні дітей слід зменшити на 30-50% протягом 1-3 днів.

Відсутня кількість молока компенсується рідиною (0,9% розчин натрію хло-риду, розчин Рінгера, розчин глюкози) в інтервалах між годуваннями; у важких випадках розчини вводять в/в.

Найбільший терапевтичний ефект дає застосування антибіотиків широко-го спектру дії - напівсинтетичних пеніцилінів:

- натрієвої солі ампіциліну по 100-200 мг/кг/добу в/м в 4 прийоми;

- ампіокс по 100-200 мг/кг/добу також у 4 прийоми в/м;

- цепоріну по 50-100 мг/кг/добу в/м в 3-4 прийоми або в/в;

- лінкоміцину гідрохлорид по 20 000-30 000 ОД /кг/добу в 2 прийоми;

- гентаміцину сульфат по 20 мг/кг/добу всередину в 4 прийоми або 3-4 мг/кг 3 рази на до-бу та ін.

Антибіотики частіше застосовують парентерально: в/м, а при несприятливо-му перебігу сепсису і загрозливих станах - в/в. Неефективність антибіотика вима-гає його заміни. Тривалість одного курсу антибіотикотерапії в середньому 7-14 днів.

Хвилеподібний і затяжний перебіг хвороби є показанням до призначення кількох послідовних курсів, при цьому повторного введення одного й того ж ан-тибіотика слід уникати. Лікування триває до досягнення стійкого терапевтичного ефекту. При гнійному менінгіті антибіотики вводять в/м, в/в та ендолюмбально у великих дозах.

Для дезінтоксикації призначають гемодез, реополіглюкін 10% розчин глю-кози, плазму по 5-10 мл/кг в/в струминно, при стафілококової природі захворю-вання - антистафілококовий імуноглобулін (20 АЕ/кг протягом 7-10 днів), плазма -15 мл/кг.

Кортикостероїдні гормони застосовують тільки при різко вираженій інток-сикації в гострому періоді захворювання або при затяжному перебігу - преднізо-лон в дозі 1-2 мг/кг/добу.

Гнійний менінгіт, емпієма, абсцеси, гостра деструкція легень є протипоказан-нями до призначення гормонів.

При необхідності проводять раннє хірургічне лікування.

Дітям з вираженою серцево-судинною недостатністю вводять корглікон, строфантин (0,05% розчин по 0,05-0,1 мл в 10 мл 10% розчину глюкози), дігок-син.

Для зняття підвищеній збудливості показані фенобарбітал, аміназін, піполь-фен та ін.

Прогноз серйозний, летальність сягає 10-20%.

Профілактика: контроль за перебігом вагітності, дотриманням жінкою ре-жиму, своєчасне виявлення захворювань; профілактика інтра- та постнатально-го інфікування.