Тема 2. Парадигмальні моделі підприємницьких організацій, як об’єктів управління

На семінарському занятті необхідно, щоб студенти осмислили і проаналізували з наведених прикладів як з історії економічного розвитку, так і з сучасних реалій в різних сегментах економічних систем, вплив загальних парадигмальних моделей підприємств на ефективність і специфічні форми та методи управління.

Контрольні питання:

1. Який зміст поняття „парадигмальна модель підприємства”, як об’єкта управління? Які чинники впливають на формування та зміну таких моделей?

2. Які основні риси „механістичної моделі” підприємства та відповідних їй аспектів в організації та методах управління?

3. Які риси „антропоцентричної моделі” підприємства і які вимоги вона ставить до організації та методів управління?

4. Які чинники в сучасних умовах обумовили особливу увагу менеджменту до моделей підприємницьких організацій, як відкритих і переважно зовнішньоорієнтованих систем?

5. Які основні групи громадських інтересів здійснюють вплив („тиск”) на формування та реалізацію політики компаній? Які існують механізми такого впливу на узгодження різних інтересів при формуванні та реалізації управлінських рішень?

Питання для обговорення:

1. Які „плюси” та „мінуси” відповідно до сучасних умов, основних принципів наукової організації праці Ф. Тейлора?

2. Як з огляду на сучасні умови виглядає доцільність дотримання принципів управління, сформованих А. Файолем?

3. Як оцінює дихотомію моделей „Х” та „Y” управління трудовою мотивацією Д. Макгрегора сучасна ситуаційна концепція управління?

4. Чому П. Друкер вважає необхідними переорієнтацію уваги менеджменту організацій з виключно внутрішніх проблем фірми на проблеми ефективності функціонування цілісного економічного ланцюга?

5. Які чинники обумовлюють „співвідношення” та взаємодію в процесах управління сучасними компаніями вимог різних парадигмальних моделей підприємств? При яких умовах акцентується особлива увага на одній чи декількох із чотирьох моделей?

Література: 9, 11, 12, 13, 20, 36, 41, 43, 44.

Тема 3. Керівництво та управління підприємницькими організаціями.

На семінарському занятті необхідно, щоб студенти осмислили, використовуючи приклади з реальної практики управління, диференціацію компетенції (прав та обов’язків) та змісту управлінської діяльності на різних рівнях організаційної управлінської ієрархії.

Контрольні питання:

1. Який сенс мають поняття „керівництво” та „управління” в разі використання їх для диференціації змісту управлінської діяльності на різних рівнях підприємницьких організацій?

2. Які пропорції між функціями керівництва та управління на різних рівнях управлінської ієрархії підприємства?

3. Який зміст понять „корпоративний контроль” та „центр корпоративного контролю”? Які суб’єкти частіше всього є головними суб’єктами центрів корпоративного контролю?

4. Які характерні риси, управлінські можливості і обмеження таких моделей корпоративного контролю, як менеджеральний, сімейний, банківський, контроль пенсійних фондів, „перехресний” взаємоконтроль менеджменту?

5. Які риси є спільними і які відмінності між сучасним станом корпоративного управління в Україні та такими відомими регіональними моделями, як англо-американська, німецька, японська, південно-європейська (італійська та французька)?

Питання для обговорення:

1. Чим відрізняється розподіл функцій керування та управління на підприємствах різних масштабів та різних організаційно-правових форм господарської діяльності?

2. Чим відрізняються поняття „управління корпорацією” та „корпоративне управління”? З вирішенням яких завдань пов’язана проблематика корпоративного управління і кого слід вважати його головними суб’єктами?

3. Які чинники впливають на більшу чи меншу „силову вагу” реального впливу окремих суб’єктів центрів корпоративного контролю на формування та реалізацію політики компаній?

4. Які соціально-економічні та соціокультурні чинники зробили невдалими спроби реформаторів скопіювати систему акціонерного капіталізму в Японії та Південній Кореї в 1940-1950-х роках та в Росії і в Україні в 1980-х роках?

5. Чому П. Друкер вважає, що перехід більшої частини акцій великих підприємств до інвесторів пенсійних фондів створив сприятливі умови для небаченої раніше хвилі спекулятивних поглинань та фінансових банкрутств підприємств. (Див. П. Друкер, Труд и управление в современном мире. // США: Э.П.И. – 1993. – № 5, с. 101-112).

Література: 9, 13, 21, 29, 30, 31, 38.