Завдання для самостійної роботи:

1. Питання для самостійного вивчення:

1. Традиції та побут народів Північної Європи.

2. Історія розпаду Югославії: передумови, причини, результати.

3. Історія становлення туристичної галузі Албанії.

4. Археологічні пам’ятки Греції як вид туристичної атракції.

5. Туристична привабливість Трансільванії.

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

• Значення зимових видів туризму в економіці країн Північної Європи.

• Порівняльна характеристика туристичної сфери країн колишньої Югославії.

• Шляхи прискорення розвитку туризму в Албанії.

3. Тести:

1. Фроґнер-парк («Сад людей») з гігантським скульптурним ансамблем (192 фігури на теми людського життя від народження до смерті) знаходиться в:

а) Швеції;

б) Норвегії;

в) Данії;

г) Великобританії.

2. Столиця північноєвропейської країни, що знаходиться на 14 островах:

а) Гельсінкі;

б) Вісла;

в) Копенгаген;

г) Стокгольм.

3. Данія – це країна письменника:

а) Г.Х. Андерсона;

б) О. Дюма;

в) В. Шекспіра;

г) Байрона.

4. Ісландія найбільше приваблює туристів своїми неповторними:

а) пляжами;

б) гейзерами;

в) озерами;

г) архітектурно-історичною спадщиною.

5. Село Діда Мороза знаходиться:

а) Фінляндії;

б) Швеції;

в) Норвегії;

г) Ісландії.

6. Унікальним в етнокультурному відношенні регіоном північноєвропейської країни, заселеним саамами, які цікаві для туристів своїм способом життя, більшою мірою пов'язаним з оленярством, є:

а) Ісландія;

б) Уельс;

в) Лапландія;

г) Трансільванія.

7. До країн екс-Югославії не відносять:

а) Сербії;

б) Словенія;

в) Боснія і Герцеговина;

г) Македонія.

8. Головним туристичним ресурсом Греції є її:

а) піщані пляжі;

б) бальнеологічні курорти;

в) історико-архітектурна спадщина;

г) гірськолижні курорти.

9. Найгарячіше джерело мінеральної води в Європі – Сапарєва-Баня знаходиться в:

а) Болгарії;

б)Румунії;

в)Албанії;

г)Угорщині.

10. Яке з стародавніх чудес світу знаходилось на території Греції:

а) Сади Семіраміди;

б) Олександрійський маяк;

в) Мавзолей в Гелікорнассі;

г) Храм Зевса.

Змістовий модуль 2. Туристичні ресурси азії, австралії та океанії

Тема 5. Характеристика туристичних ресурсів країн азії

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується розгляду загальної характеристики туристичних ресурсів країн Азії, а саме Центральної частини Азії – країн СНД, туристичних ресурсів Південної та Південно-Східної Азії, Китаю, Монголії, Тайваню, перспектив туристичної галузі Японії та Республіки Корея, а також особливостей туристичного розвитку країн Західної Азії.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

• вивчити загальну характеристику туристичного потенціалу регіону;

• визначити особливості країн Південної та Південно-Східної Азії;

• охарактеризувати туристичні ресурси Китаю, Монголії, Тайваню;

• визначити роль та місце Японії в туристичній сфері Азії;

• проаналізувати перспективи розвитку туристичної галузі країн Центральної Азії;

• ознайомитись з основними відмінностями сфери туризму Азії від країн Європи.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

До країн Центральної Азії відносяться Казахстан, Узбекистан, Киргистан, Туркменістан, Таджикистан, Афганістан і Пакистан.

Найбільша за площею центральноазіатська держава це – Казахстан. Він володіє різноманітними видами природних рекреаційних ресурсів. Більша частина території Казахстану – це пустелі та напівпустелі. Проте, на південному сході, сході та північному заході простягнулися мальовничі хребти Тянь-Шаню, Тарбаґатаю, Алтаю, Південного Уралу з лісовими масивами. Ці регіони мають сприятливі мікрокліматичні характеристики для кліматолікування та організації зимових курортів.

Важливим туристичним ресурсом є етнографічні особливості регіонів Казахстану та спосіб життя сільських жителів.

Для того щоб сповна відчути колорит місцевої кухні та гостинність казахів, варто побувати на обіді в юрті.

Найбільшою за чисельністю населення серед країн Центральної Азії ж Узбекистан. Символом багатства був стародавній Самарканд. І нині вражають величчю архітектурні ансамблі Старого міста та площі Реґістан.

Киргизстан – переважно високогірна країна, з мальовничими долинами, гірськими озерами та льодовиками. У природному відношенні вона може запропонувати все, окрім відпочинку на морі. Важливу роль відіграють мінеральні, переважно термальні, джерела та мулові грязі. Серед бальнеологічних курортів слід зазначити Джалал-Абад, Іссик-Ата, Кизил-Булак і навіть столицю – Бішкек. Гірські хребти Тянь-Шаню та Паміру сприятливі для організації гірськолижних курортів, альпінізму, кліматолікування.

Подібно до сусіднього Казахстану, Киргизстан бідний на історико-архітектурні ресурси. Викликає інтерес у іноземних туристів і спосіб життя сільських жителів Киргизстану.

Туркменістан, не зважаючи на різко континентальний клімат і пус­тельність більшої частини території, має широкий спектр природних туристичних ресурсів високої якості. В першу чергу, це мінеральні води та лікувальні грязі солоних озер.

Країною, близько 90% території якої займають гори, що і є найважливішим туристичним ресурсом, є Таджикистан. Високогірні хребти Паміру й Тянь-Шаню приваблюють альпіністів, мають сприятливі можливості організації зимових курортів, а мальовничі улоговини – кліматичних.

Рівень розвитку туристичної інфраструктури низький.

Країна надзвичайно давньої і, водночас, трагічної історії – Афганістан.

Розвиток туристичної інфраструктури та вихід Афганістану на міжнародний туристичний ринок можливий лише за умов повної нормалізації життя в країні. Країна не рекомендується для відвідин туристами.

Головним видом туристичних ресурсів Пакистану варто назвати історико-культурні. Це пов'язано як з існуванням на території країни центрів найдавніших цивілізацій та контактом ісламу, буддизму, індуїзму, так і з недостатнім розвитком інфраструктури на основі використання природних ресурсів.

Курортна інфраструктура країни знаходиться в процесі становлення. Чинниками, які стримують розвиток туризму є як суспільні, так і природні

Спадкоємицею однієї з найдревніших цивілізацій, батьківщиною декількох релігій та Камасутри, 2-ою за чисельністю населення та 7-ою за територією держав сучасного світу є Індія.

Нью-Делі – більш сучасне місто з представницькими будівлями та новітніми храмами і розвинутою туристичною інфраструктурою. І все ж туристичну привабливість Індії більшою мірою формують численні храми.

Непал - одна з найдавніших монархій світу, що затиснута між Індією і Китаєм, є найвисокогірнішою державою світу, оскільки на її території знаходиться Джомолунгма (Еверест) та ще 7 вершин 8-митисячників. Постійно вкриті снігом і важкодоступні вершини – об'єкт №1 для альпіністів усього світу.

Одна з найбідніших, в економічному відношенні, країн Азії – Бангладеш. Не зважаючи на нинішнє домінування ісламу, особливо цікавою є спадщина буддизму, буддійський монастир Пагарпур.

Загалом туризм ще не отримав розвитку в країні.

Шрі-Ланка ніби створена для пізнавального та релігійного туризму, відпочинку на узбережжі або посеред мальовничих пейзажів. В країні багато унікальних місць. Шрі-Ланка відома у світі своїми приморськими курортами: Бентота, Берувела, Аруґам-Бей, Трінкомалі, Хіккадува.

Бутан залишається доволі закритим і в суспільному, і в природному відношенні. У країні діє більше 200 монастирів (дзонґів), найбільшими з яких є Ташичходзонґ та Пародзонґ. Туризм (альпінізм, паломництво) хоча й відіграє важливу роль як джерело бюджетних надходжень, однак туристична інфраструктура в країні нерозвинута.

«Загублені» посеред постійно теплих вод Індійського океану Мальдівські (Райські) острови давно перетворилися на улюблене місце приморського відпочинку для багатьох європейців. Найкращі умови для дайвінгу мають атоли Арі та Фотейо. О. Кураматі є визнаним центром натуризму.

М'янма, не зважаючи на демократичні перетворення останніх років залишається однією з найбільш нестабільних країн Азії з численними партизанськими та мафіозними групами.

Лаос – внутрішньоконтинентальна, переважно гірська країна. Країна має цікаву історико-культурну спадщину, її основу формує сакральна архітектура.

Туристична інфраструктура майже відсутня.

В'єтнам простягнувся на 1750 км з півночі на південь вздовж узбережжя Південнокитайського моря, яке з мальовничими бухтами та численними островами і є головним, однак не єдиним, природним туристичним ресурсом країни. Привабливими для іноземних туристів є й етнографічні особливості районів В'єтнаму.

Філіппіни – острівна країна, що омивається теплими водами морів Тихого океану. Філіппіни дуже популярні серед дайвінгістів, сноркелінгістів, віндсерферів та прихильників морської риболовлі. Туристичний бренд країни – філіппінські барочні церкви. Важливими центрами туризму є Маніла, Віґан, Баґіо, Саґада, Кабанам, Мактан, численні острови теплих морів.

Королівство Таїланд розташоване в Південно-Східній Азії. Одним із найважливіших туристичних ресурсів країни є буддизм. Важливими осередками історико-культурної спадщини є давня та сучасна столиця Сіаму.

Відомим гірськокліматичним курортом країни є Меса.

Камбоджа поступово відновлюється після десятиліть громадянської війни і має непогані передумови для розвитку туризму. Туристичними символами Пномпеню є ансамбль Королівського палацу, ват Пном, Срібна пагода, дешеві базари та бурхливе нічне життя.

Малайзія водночас материкова та острівна країна, перехрестя суходільних та морських шляхів якої зумовило багатство не лише природи, а й історико-культурної спадщини.

Острівні курорти мають чудові можливості для занять дайвінгом у період з травня по жовтень. Розвиваються приморські курорти і в штатах.

У високогірних районах півострова Малакка знаходяться гірськокліматичні курорти.

Бруней – найменша за площею монархія Азії і одна з найбагатших держав світу. Частиною столиці є екзотичне поселення на воді – Капонґ-Айєр, яке вважається одним з найбільших в Азії і дає уявлення про спосіб життя в минулому.

Сінгапур – місто, острів та держава водночас – важливе транспортне та туристичне «перехрестя» Південно-Східної Азії, де поєднуються Схід і Захід, минуле і ультрасучасне. В столиці безліч історико-архітектурних пам'яток різних часів, народів і релігій.

Країна має високорозвинену туристичну інфраструктуру

Індонезія – найбільша мусульманська країна світу. З несприятливих природних факторів варто зазначити землетруси, виверження вулканів, цунамі, нозоареали небезпечних захворювань.

В окремих гірських регіонах країни, переважно на Суматрі та Яві, формуються сприятливі умови для кліматолікування: курорти Брастаґі, Боґор, Чіпанас, Бандунґан, Третес, Буккітінґі, Прапат. В країні багато термальних джерел, родовищ вулканічних грязей, однак бальнеологічні курорти зорієнтовані на місцевий ринок.

Китай, навіть не зважаючи на певну закритість соціалістичного суспільства, наприкінці XX ст. став беззаперечним лідером туристичного ринку Азії. Важливими туристичними ресурсами країни є унікальність та різноманітність історико-архітектурної спадщини, неповторні ландшафти басейну Янцзи та Тібетського нагір'я, вихід до теплих Жовтого, Східно- та Південнокитайського морів, різноманітні кліматичні умови, численні острови, бальнеологічні ресурси та багатства живої природи, популярність у світі китайських бойових мистецтв та кухні, етнорелігійні особливості китайської цивілізації тощо. Справжнім символом країни є Великий Китайський мур. Важливим туристичним центром країни беззаперечно є столиця Будівлі Імператорського палацу в Пекіні з 1421 року і до революції залишалися найвищими в місті.

Китай володіє передумовами і для розвитку інших типів курортів. Серед найвідоміших з них бальнеологічні, кліматичні, фітотерапевтичні, гірськолижні.

Оскільки для китайців найважливішим принципом є гармонійне співіснування з природою, то багато просто мальовничих міст тут вважаються курортами.

Тайвань знаходиться в межах субтропічного та тропічного клімату, омивається водами Південнокитайського, Східнокитайського та Філіппінського морів, у прибережній смузі яких є багато островів та коралових рифів. Все це створює сприятливі умови для розвитку приморських курортів та водних видів відпочинку.

Країна має багатогранну історико-культурну спадщину, пов'язану з різними історичними періодами, народами та релігіями.

Чинниками, які стримують розвиток туризму, виступають сейсмічність території, тайфуни (липень-вересень) та, в окремі періоди, загострення стосунків з Китаєм, який вважає острів власною провінцією.

Монголія – внутрішньоконтинентальна східноазіатська країна з відносно екстремальними умовами проживання.

Більша частина цікавих історико-архітектурних об'єктів зосереджена в столиці, яка свого часу була резиденцією «живого бога» Богдо-ґеґена (глава місцевого різновиду буддизму). За оцінками фахівців, Монголія має сприятливі умови для розвитку бальнеологічних курортів.

Японія – острівна східноазіатська країна з морським типом клімату. До спадщини ЮНЕСКО включені священні місця і маршрути паломників в горах Кії.

Чайна церемонія, фестиваль феєрверків, свята цвітіння сакури та опадання листя, мистецтво ікебани та створення садів, театр – туристична специфіка Японії.

Країна має розвинуте курортне господарство, що базується на використані переважно термальних та радонових мінеральних вод і вулканічних гідротермальних лікувальних грязей.

Південна Корея має численні острови, гірські хребти Тхебек та Кьонсан, мальовничі річкові долини, численні національні парки, сприятливі для європейців кліматичні умови, що зумовлює розвиток туризму, орієнтованого на використання природних ресурсів. На міжнародній арені, як не дивно, країна зробила ставку на розвиток гірськолижних курортів.

Основними центрами зосередження історико-культурної спадщини є Сеул.

КНДР – країна дуже давньої і своєрідної історії. Важливими осередками історико-культурної спадщини КНДР є Кесон, Нампхо, Чхонджін, Вонсан та ін.

Туристичні ресурси країни мало відомі і практично не освоєні, зважаючи на існування тоталітарного комуністичного режиму, який не сприяє відкритості.

Найбільш популярними і доступними для більшості українців останнім часом стали курорти Туреччини.

Головним курортним районом країни є Анталія.

Останнім часом значного розвитку набули турецькі гірськолижні та гірськокліматичні курорти, які в основному концентруються на заході і в центрі країни. Історико-культурна спадщина країни надзвичайно багата і мало освоєна, особливо на сході країни.

Важливими складовими туристичного потенціалу Грузії є високогірні хребти Кавказу, унікальні родовища мінеральних вод, субтропічний клімат чорноморського узбережжя, багата історико-архітектурна спадщина, гостинність грузинського народу та його традиційна кухня. Грузія має унікальні можливості для розвитку бальнеологічних курортів.

Важливими туристичними центрами країни є Тбілісі.

Батумі найвисокогірніше село Європи – Ушба, печерні міста Вардзіа.

Грузія активно просуває себе на ринках Західної Європи, однак поки що зберігає дешеві ціни.

Вірменія – найменша за площею країна Закавказзя. Важливими туристичними центрами Вірменії є її столиця. Приваблюють туристів і етнографічні особливості окремих регіонів та країни в цілому.

Азербайджан, як і інші країни Закавказзя, втягнутий в політичні конфлікти, зокрема з Вірменією. Важливу рекреаційну роль, обумовлену специфічним мікрокліматом, у внутрішніх материкових районах виконують озера.

Цікавими історико-культурними центрами Азербайджану є: Баку, Ґянджа, Шекі, Нахчиван тощо.

Всі країни Закавказзя знаходяться в сейсмічній зоні.

Природні особливості Ірану – сейсмічність, пустельність, гористість, у поєднанні з політичною нестабільністю країн-сусідів, суперечками з США та сильними позиціями ісламських фундаменталістів скоріше виступають чинниками, що стримують розвиток туризму. Проте в країні з понад п'ятитисячолітньою історією існує безліч цікавих і унікальних історичних, архітектурних і релігійних пам'яток.

Кіпр має надзвичайно давню таємничу і трагічну історію. Найважливішим туристичним природним ресурсом Кіпру є його місцезнаходження в Середземномор'ї. В країні багато цікавих об'єктів природи. Кіпрська культура просякнута релігією. По всьому острову розкидано багато храмів та монастирів.