Тема XI Україна в роки повоєнної відбудови та розвитку. Модернізація радянської суспільно-політичної системи. (1945-1991 рр.) План

1. Повоєнна відбудова народного господарства, її особливості у Західній Україні. Боротьба формувань ОУН-УПА з радянською репресивною машиною (1945-1953 рр.) та її сучасні оцінки. Нова хвиля сталінських репресій.

2. Основні риси політичного, економічного і духовно-культурного життя українського суспільства в умовах десталінізації за часів хрущовської “відлиги” (1954-1964 рр.).

3. Україна на порозі системної кризи: економічні проблеми, “стабілізація” і закритість суспільства, ідеологічний диктат, дисидентський рух (1965-1985 рр.).

4. Україна в роки горбачовської “перебудови” (1985-1991 рр.).

Рекомендована література

Бойко О.Д. Історія України. – Посіб. для студ. вищих навч. закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. – С. 418-486.

Ємець Т. Розселення українців у ХХI столітті // Сучасність. – 2001. – № 9. – С. 76.

Касьянов Г.В. Український націоналізм: проблема наукового переосмислення // Укр. іст. журн. – 1998. – № 2.

Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. – К.: Либідь, 1995. – 224 с.

Кульчицький С. Історичний висновок про діяльність ОУН-УПА. (Попередній варіант) // Сучасність. – 2001. – № 2. – С. 50-58.

Кульчицький С.В. Спроби реформ (1956-1964 рр.) // Укр. іст. журн. – 1998. – № 2. – С. 102-115; № 3. – С. 120-130; № 4. – С. 91-103.

Кульчицький С. Відкладена революція. Про події 1989-1991 рр. в Україні // Політика і час. – 2001. – № 8. – С. 13-24.

Марченко А. От Тарусы до Чумы: Из книги политического заключенного, 1975 // Юность. – 1990. – № 2. – С. 62-69.

Політична історія України. ХХ ст.: У 6 т. /Редкол.: І.Ф. Курас (голова) та ін. – К.: Генеза, 2002-2003. Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945-2002) /О.М. Майборода, Ю.І. Шаповал. О.В. Гарань та ін. – К., 2003. – С. 13-678

Русначенко А. Спротив робітництва та робітничі протести в Україні (кінець 50-х – поч. 80-х рр.) // Розбудова держави. – 1996. – № 4. – С. 51-57.

Сергійчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944-1953 рр. Нові документи і матеріали. – К., 1998.

Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1991. – С. 419-462.

Фурсенко А.А. Конец эры Сталина // Звезда. – 1999. – № 12. – С. 173-188.

Шокалюк О.І. Історія України: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. – К.: Центр навч. літ., 2004. – С. 208-226.

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання необхідно показати:

• людські і матеріальні втрати України за часів ІІ світової війни;

• об’єктивні труднощі перших повоєнних років – трудовий подвиг народу, перехід підприємств на мирну продукцію, нестача трудових ресурсів, посуха і голод 1946 року, інфляція та грошова реформа 1947 року, опора на власні ресурси СРСР;

• повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства за рахунок села та подальша орієнтація економіки на ВПК;

• адміністративно-командна система і посилення ідеологізації економіки Радянської України, соціалістичні змагання;

• соціально-економічні наслідки пріоритетного розвитку важкої індустрії перед сільським господарством і легкою промисловістю, умови життя і побут трудящих;

• подальше “закручування гайок” на виробництві та в колективних сільгосппідприємствах, відновлення системи фактично примусових грошових держзаймів у населення;

• контраст між помірним підвищенням зарплати і високими цінами на якісно кращі побутові і продовольчі товари;

• загострення житлової проблеми, комунальне житло.

“Радянізація” західноукраїнських областей та її суперечливий характер:

• модернізація економіки з піднесенням (“проривом”) промисловості та форсованою колективізацією села;

• швидкий розвиток освіти поряд з ідеологізацією суспільно-політичного життя;

• русифікація, рішучий, жорсткий наступ на українську греко-католицьку церкву;

• супроводження соціалістичних перетворень адміністративним тиском, терором, масовими репресіями та депортаціями щодо місцевого населення;

• боротьба ОУН-УПА з радянською владою та її репресивною машиною; сучасні оцінки підпільної боротьби ОУН-УПА;

• широкомасштабні репресії радянського режиму проти оунівського підпілля і населення Західної України; операція “Вісла”;

Нова хвиля сталінських репресій у повоєнний період:

• ідеологічна чистка суспільства – “ждановщина” (А. Жданов, секретар ЦК ВКП/б/) і боротьба з “українським націоналізмом”;

• другий прихід до керівництва КП(б)У Л. Кагановича і нові пошуки “українських буржуазних націоналістів” – розвінчання “ідейних помилок” українських літераторів, діячів культури та істориків;

• боротьба проти інтелігенції під гаслами протидії “низькопоклонству” перед Заходом, “безроднім космополитам”; наступ на фундаментальну науку – генетику, кібернетику (“лисенківщина”); жорстка принизлива критика творчості В. Сосюри (за вірш “Любіть Україну”).

У другому питанні необхідно розглянути:

• смерть Й. Сталіна (1953 р.) та початок численних спроб ліберальних трансформацій тоталітаризму у Радянському Союзі і Україні.

Перехід від жорсткого тоталітаризму (культу особи вождя) до авторитаризму так званого “колективного керівництва” вождів (М. Хрущова, М. Маленкова, Л. Берії):

• початок “хрущовської відлиги”: рокіровка перших секретарів ЦК КПУ – росіянина Л. Мельникова на українця О. Кириченка та “українізація” партійно-радянського керівництва УРСР всіх рівнів;

• ХХ з’їзд КПРС – важливий етап розвінчання сталінізму, початок десталінізації і лібералізації суспільно-політичного життя республіки: розширення економічних і фінансово-бюджетних прав України, її зовнішньополітичних зносин; перебудова держапарату, децентралізація управління суспільством; передача Криму до складу України; часткова реабілітація жертв сталінських репресій;

• невдала спроба реанімації сталінізму (1957 р.) групою Маленкова-Кагановича-Молотова і остаточна концентрація політичної влади у партійних структурах як в центрі, так і на місцях;

• курс ХХII з’їзду КПРС на розбудову комунізму і риси наростання суспільного спротиву авторитарному режимові (стихійнй виступи трудящих у Кривому Розі, Одесі, Львові, Києві тощо, поява та виступи перших українських дисидентів).

Україна періоду “хрущовської відлиги” – могутня паливно-металургійна, машинобудівна база СРСР – приклад індустріальної могутності соціалізму:

• початок ери НТР і проблеми економіки України: відставання від провідних країн капіталізму за якісними показниками, перенасиченість старими промисловими підприємствами, зниження темпів зростання продуктивності праці, разючий контраст між випереджуючим розвитком сфери “А” (засобів виробництва) і занедбаністю сфери “Б” (засобів споживання);

• домінування пріоритетності сільського господарства над пропорційністю і раціональністю розвитку народного господарства взагалі під впливом волюнтаризму та суб’єктивизму М. Хрущова (цілина, чумиза, кукурудза, квадратно-гніздовий спосіб, надпрограмма у тваринництві – догнати США по виробництву м’яса, молока та масла на душу населення); скачкоподібний розвиток сільськогосподарського виробництва, наступ на присадибні господарства;

• перша спроба економічних реформ др. пол. 1950-х років: спроби демократизації та децентралізації управління, розширення прав союзних республік (передача МТС від держави колгоспам та радгоспам, введення системи раднаргоспів, розподіл обласних партійних комітетів на міські і сільські).

Основні тенденції і характерні риси духовно-культурного життя:

• наявність демократично-реформаторських і консервативних тенденцій у житті радянського суспільства;

• реформа освіти на базі поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання, поширення вечірніх та заочних форм навчання;

• русифікація на основі концепції всебічного зближення та злиття націй в СРСР і нового шкільного закону УРСР (квітень 1959 р.);

• певне розширення меж творчо-культурної діяльності української інтелігенції: відміна ідеологічних партійних постанов 1940-х років, реабілітація відомих діячів культури і науки, пом’якшення цензури, поширення зв’язків із зарубіжними культурно-науковими центрами, обміни делегаціями;

• поява нових українських видань – газет, часописів, журналів;

• пробудження громадської активності на поч. 1960-х рр., нова спроба національного відродження, клуби творчої молоді – рух “шістдесятників”, самвидав;

• войовничий атеїзм та широка нова антирелігійна кампанія.

У третьому питанні слід звернути увагу на такі аспекти:

Проблеми соціально-економічного розвитку:

• друга спроба економічних реформ сер. 60-х років: розширення самостійності підприємств, прямих договірних зв'язків між ними, встановлення економічно обґрунтованих цін на продукцію, матеріальне стимулювання трудових колективів залежно від результатів їх праці, рентабельності та прибутку;

• основне протиріччя реформи 1965 року – намагання владних структур одночасно посилити централізм в економіці і задіяти її ринкові регулятори;

• вплив “празької весни” 1968 року на відкат радянської системи до директивно-бюрократичного та узгоджувально-силового управління;

• Україна – “друга серед рівних” – одна з найважливіших паливно-енергетичних, металургійних та машинобудівних баз радянської супердержави;

• друга хвиля НТР з сер. 1960-х років і наростання кризових явищ в макроекономіці, падіння вдвічі показників приросту ВСП (вал. сусп. прод.) і продуктивності праці, жахлива неефективність капіталовкладень, особливо у сільське господарство;

• низка довгострокових негативних тенденцій: падіння приросту та старіння населення, міграція із сіл до міст, “зрівнялівка” та низький рівень оплати праці, неефективне використання людського та інтелектуального потенціалу при високій інтенсифікації використання матеріально-фінансових ресурсів України у СРСР;

• особливості української економіки: деформація у розміщенні продуктивних сил, катастрофічна екологія, значна зношеність основних виробничих фондів, зниження принципових економічних показників, втрата динаміки розвитку, зниження реальних доходів та рівня споживання на душу населення, загострення житлової проблеми, зниження рівня охорони здоров’я.

“Стабілізація” і закритість у суспільно-політичному житті:

• ігнорування принципу розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, декоративність народного представництва та місцевого самоуправління на фоні беззаперечного монополізму КПРС, яка самопроголошувалась керуючою і направляючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи;

• зростання бюрократії, злиття функцій партійного та державного апарату на основі взаємопроникнення управлінських кадрів, парткоми обрали стиль безпосереднього командування всіма ланками суспільного життя, громадськими організаціями, які були фактично одержавленими;

• згортання гласності на основі монополії компартії на інформацію;

• дві моделі розвитку республіки: автономістська П. Шелеста (1963-1972 рр.) і централістська – В. Щербицького (1972-1989 рр.);

• членство в компартії як гарантія успішної кар’єри (у 1985 р. членом КПУ були кожен 9-й робітник і 12-й громадянин України), старіння керівних кадрів.

Ідеологічний диктат у культурно-духовній сфері:

• зростання кількісних та загалом падіння якісних показників в освіті, науці, мистецтві та культурі, русифікація;

• апогей ідеологічного диктату 70-х рр. – “маланчуківщина” (В. Маланчук, секретар ЦК КПУ, “борець з українським націоналізмом”) – період чорних списків, особистої цензури, політичних доносів, гонінь на видатних діячів української науки, літератури та мистецтва;

• дисидентський рух як ознака майбутнього краху радянської системи, що сягає коріннями у “хрущовську відлигу”;

• правозахисне, або демократичне дисидентство, Українська Гельсинська Група на чолі з М. Руденко;

• релігійне дисидентство у боротьбі за фактичну свободу совісті, відновлення українських греко-католицької та автокефальної православних церков, В. Романюк;

• національно орієнтоване дисидентство, яке засуджувало шовінізм, імперську політику Москви, форсовану русифікацію, обстоювало права та інтереси українців;

• незгуртованість дисидентського руху в Україні, надзвичайно широкий ідеологічний спектр його представників – від марксистів до націоналістів;

• перші масові арешти і суди над дисидентами у др. пол. 60-х рр. (біля 1000 учасників українського дисидентського руху), якісне піднесення дисидентського руху у 70-ті роки (Українська Гельсінська Спілка, М. Руденко та Л. Лук'яненко);

• спектр антидисидентських заходів КДБ України на чолі з В. Федорчуком: від арештів, судів і психлікарень до заслань та таборів.

У четвертому питанні, зверніть увагу на такі його складові:

• об’єктивні і субєктивні передумови “перебудови” в СРСР і Україна;

• головні цілі та напрямки перебудови в СРСР і її особливості в Україні;

• основні етапи перебудовчого періоду:

а) 1985-1988 рр. – курс на вдосконалення соціалізму за допомогою традиційних адміністративно-командних методів при збереженні керуючою ролі КПРС/КПУ;

б) 1988-1991 рр. – курс на політичні зміни шляхом створення широкого фронту демократичних сил за перебудову і поляризація суспільно-політичних сил в Україні;

• перші паростки зародження багатопартійності в Україні: УГС, Меморіал, українські політклуби, ТУМ, СНУМ, УСС, Народна спілка сприяння перебудові;

• I з’їзд Рад СРСР (трав.–черв. 1989 р.) і створення Народного Руху України (НРУ) за перебудову (верес. 1989 р.) на чолі І. Драчем;

• політичний плюралізм та процес формування багатопартійності в Україні: Українська національна партія, УРП Л. Лук'яненка, СДПУ, ПДВУ, ЛПУ, УХДП, УНДП, УСДП, ПЗУ, СПУ та ін.;

• поява та політизація незалежного робітничого руху (НПСГУ);

• крен вправо ліберально-реформістського крила радянського керівництва і обрання М. Горбачова Президентом СРСР на III з’їзді народних депутатів Союзу РСР;

• криваві події 1990 року у Вільнюсі, Тбілісі та Баку за участю армії, союзних силових органів і національно-демократичних сил;

• перші альтернативні вибори народних депутатів до Верх. Ради УРСР (бер. 1990 р.) та протистояння обраної прокомуністичної більшості “239” і національно-демократичної опозиції “Народна рада” (125 осіб, представники якої очолили 7 із 23 комісій ВР);

• прийняття Верховною Радою “Декларації про державний суверенітет України” 16 липня 1990 року та його історичне значення;

• нова хвиля робітничого руху, I з’їзд шахтарів СРСР (Донецьк, черв. 1990 р.) проти системи господарювання та управління на чолі з КПРС, за виведення парткомів з підприємств і націоналізацію майна комуністичної партії;

• криза в Компартії України, масовий вихід комуністів, Демплатформа в КПУ;

• осінні (1990 р.) страйки опозиції та голодування студентів (158 осіб із 24 міст України) у наметовому містечку на Хрещатику з політичними вимогами: відставки уряду, надання конституційної сили Декларації про держсуверенітет України, за нові вибори до ВР на багатопартійній основі, заборону військової служби громадян України за її межами, націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ на території республіки; відставка уряду В. Масола;

• посилення інфляції та соціальної напруги;

• радикалізація НРУ: зміна стратегічного курсу “за перебудову” на “відродження суверенітету України” (II з’їзд Руху, жовт. 1990 р.);

• позитивні результати загальносоюзного референдуму 18 березня 1991 року про збереження СРСР (70,2% українців “за”) та наступ неоконсервативних сил;

• весняний (1991 р.) страйк у Донбасі і похід гірників на Київ з вимогами про вихід України з СРСР;

• серія консультативних зустрічей Президента М. Горбачова з лідерами союзних республік в Огарьово та Ново-Огарьово з метою збереження Союзу РСР;

• спроба державного заколоту ДКНС (ГКЧП) у Москві і позиція керівництва України, провал горбачовської “перебудови”.

Перелік основних термінів і понять

“Холодна війна”. “Ждановщина”. “Український буржуазний націоналізм”. “Безродній космополітизм”. “Лисенківщина”. Науково-технічний прогрес. ХХ з'їзд КПРС. Десталінізація. Хрущовська “відлига”. Лібералізація. Волюнтаризм та суб’єктивизм М. Хрущова. “Шістдесятники”. Адміністративно-командна система. Консерватизм. Командна економіка. ВПК. Дисиденти (УГС). Ідеологічний диктат (“маланчуківщина”). Брежнєвщина і неосталінізм. Партноменклатура. Корупція. “Застій”. Горбачовська “перебудова”. Опозиційний антикомунізм. Народний рух України. ДКНС (ГКЧП).

Проблемні питання та завдання

1. Які об'єктивні труднощі, проблеми та основні напрямки відбудови народного господарства України у повоєнній п'ятирічці?

2. В чому виявилася реанімація адміністративно-командної системи в Україні та які це мало соціально-економічні наслідки у перше повоєнне десятиріччя?

3. В чому полягали основні напрямки ідеологічного наступу сталінізму в Україні та “радянізації” західноукраїнських областей у повоєнне десятиріччя?

4. Покажіть основні передумови національного руху ОУН-УПА проти представників радянської влади та її репресивної машини. Дайте сучасні оцінки оунівського руху в Західній Україні.

5. Чи можна вважати збройні сутички на західноукраїнських землях у повоєнні роки проявом громадянської війни в Україні? Відповідь обгрунтуйте.

6. Яке історичне значення ХХ з'їзду КПРС та “хрущовської відлиги” для подальшого розвитку українського суспільства?

7. Покажіть причини та наслідки спроб соціально-економічних реформ в СРСР сер. 1950-х – сер. 1960-х рр. та їх вплив на подальший розвиток нашої республіки

8. Дайте об’єктивну оцінку особливостям розвитку української економіки у 1965-1985 рр. Чи можливо говорити про певний застій? Свою відповідь обґрунтуйте.

9. Проаналізуйте основні явища суспільно-політичного життя 70-х – 80-х рр. в Україні у руслі тенденції до подальшої “стабілізації” та закритості радянської системи управління.

10. В чому полягав ідеологічний диктат у культурно-духовних сферах життя республіки у 70-ті – 80-ті роки?

11. Розкрийте сутність дисидентського руху в Україні та охарактеризуйте основні його напрямки.

12. Проаналізуйте об’єктивні і субєктивні передумови “перебудови” в СРСР і Україні та назвіть основні етапи її розвитку.

13. Покажіть основні рушійні сили наростання опозиційного антикомуністичного руху в Україні на рубежі 1980-х – 1990-х років та його суспільно-політичні наслідки.

14. В чому сутність спроби державного перевороту в СРСР (серпень 1991 р.) які її історичні наслідки для України?