V. Орієнтовна основа дії

Реєстрація хворого, що поступає у хірургічне відділення проводиться в журналі руху хворих. При цьому в журнал заносяться наступні дані:

• Прізвище, ім’я, по батькові.

• Дата народження.

• Місце проживання.

• Професія та місце роботи.

• Дата і час поступлення у відділення.

• Діагноз при поступленні.

• Заключний діагноз.

• Дані про страхування, можливі пільги.

Методика проведення термометрії.

Термометрія у відділенні проводиться за допомогою медичного ртутного термометру. Найбільш часто температура вимірюється в пахвинній ділянці, рідше – в паховій складці (у дітей), порожнині роту, в прямій кишці, у піхві.

Перед вимірюванням температури пахвинну ділянку витирають насухо (в противному випадку дані термометрії можуть бути заниженими). В процесі вимірювання температури хворий повинен щільно притиснути плече до грудної клітки, при цьому важко хворим активно допомагають утримати руку в необхідному положенні.

При проведенні термометрії в прямій кишці хворий повертається на бік, термометр попередньо змащують вазеліном, вводять у просвіт прямої кишки на глибину 2-3 см. В тих випадках, коли температура вимірюється в порожнині роту, термометр поміщають під язик.

Термін вимірювання температури складає 7-10 хвилин. Термометрію проводять вранці (від 6 до 8 години) та ввечері (від 17 до 19 години). В певних випадках, наприклад, при лихоманці виникає необхідність в більш частому вимірюванні температури тіла (через кожні 2-3 години).

Зберігають термометри в спеціальній банці чи стакані, на дно яких кладуть шар вати і наливають на 1/3 об’єму розчин антисептика, наприклад 0,5% розчин хлораміну Б, 70% розчин спирту, потрійний розчин.

Для графічного зображення добових коливань температури тіла заповнюють температурні листи. На температурний лист відповідними точками наносять результати дворазової щоденної термометрії. Ці точки з’єднують між собою, створюючи температурну криву, що відображає при наявності лихоманки той чи інший її вид. В температурному листу ведуть також контроль артеріального тиску, частоти дихання і пульсу, діурезу. Температурний лист заводять на кожного хворого при поступленні і зберігають разом з історією хвороби.

Температуру тіла, певних його ділянок можна виміряти за допомогою: термолабільних смужок, електротермометру, радіокапсул.

Види лихоманок:

• За ступенем підвищення температури: субфебрільна (до 38^оС), помірну (38-39^оС), високу (39-41^оС), надмірна чи гіперпиретична (більше 41^оС).

• За терміном течії: миттєва (до кількох годин), гостра (до 15 діб), підгостра (15-45 діб), хронічна (більше 45 діб).

• За типом температурної кривої: постійна, послаблююча (ремитуюча), переміжна, гектична, спотворена, неправильна, зворотна, хвилеподібна.

Розкладка та роздача ліків хворим

Роздача ліків хворим проводиться 3 рази на день перед їдою. Частіше користуються лотками, розділеними на комірки, в яких вказане прізвище хворого, призначені ліки. Інколи користуються рухливими столиками, на яких розміщують всі ліки. Перед роздачею ліків медична сестра повинна впевнитись в їх придатності. Перед розкладкою ліків необхідно перевірити етикетку на них (назва, доза, термін їх придатності). Під час роздачі ліків медсестра повинна пояснити хворим, коли і як правильно приймати ліки, важким хворим допомогти прийняти їх.

Не можна видавати хворому одразу всю добову дозу ліків. Медична сестра не має права міняти призначення, а також давати ліки без призначення лікаря. Виключенням можуть стати випадки раптового порушення стану хворого. Медсестра спостерігає за реакцією хворого на медикаменти і, якщо замітить ознаки не переносності, повинна утриматись від виконання призначення і докласти про це лікарю. Медсестра повинна простежити за тим, щоб ліки були прийняті. Якщо хворий хоче знати, які ліки і для чого, то необхідно відповісти не його питання, виконуючи всі правила деонтології.