2. Формування стратегії управління ризиками виробничого підприємства

Стратегія управління ризиком промислових підприємств повинна розроблятися виходячи з об'єму власних ризиків і з врахуванням законодавчих вимог у визначеній галузі промислової безпеки. Побудову такої стратегії можна розбити на два етапи.

1 етап. Забезпечення дотримання законодавчих норм в галузі промислової безпеки:

• розробка декларації безпеки;

• зниження ризиків до необхідного рівня;

• здійснення заходів по обмеженню розмірів можливого збитку у випадку аварії;

• формування резервів на випадок виникнення несприятливих подій;

• страхування відповідальності в межах визначених законодавством.

2 етап. Здійснення додаткових заходів щодо управління ризиком виходячи з об'єму ризиків і можливостей підприємства:

• створення цільового та фінансово повноцінного фонду відшкодування ризиків;

• особисте страхування персоналу підприємств;

• страхування майна підприємств, фінансових і комерційних ризиків.

Основним документом, що містить підсумки аналізу про ризики підприємства і перелік заходів щодо їх відшкодування, є декларація промислової безпеки.

Тема 10: Управління інвестиційними ризиками

1. Закономірності управління інвестиційними проектами

2. Оцінка економічної ефективності страхування інвестиційних ризиків

1. Закономірності управління інвестиційними проектами

Для того, щоб оцінити ризикованість вкладень в різні активи, необхідно визначити основні принципи розробки і управління інвестиційними проектами на підприємстві.

Суть інвестування полягає у вкладенні власного або позикового капіталу в певні види активів, які повинні забезпечити в майбутньому отримання прибутку. Інвестиції можуть бути довгостроковими і короткостроковими. В будь-якому випадку, для ухвалення рішення про вкладення капіталу, необхідно володіти інформацією, яка в тій чи іншій мірі підтверджує три осно­вні тези (умови):

• має бути забезпечене повне повернення вкладених засобів;

• очікуваний прибуток повинен бути досить високим, щоб забезпечити привабливість інвестицій в порівнянні з іншими можливостями;

• очікуваний прибуток повинен компенсувати ризик, що виник через невизначеність кінцевого результату операції.

Остання умова встановлює прямий зв'язок між ризиком і очікуваним доходом від інвестицій. Чим вищий ризик, тим вищим має бути і передбачуваний дохід. Якщо існує альтерна­тива вибору між вкладеннями в два види активів з однаковою прибутковістю, то, вочевидь, що переважатиме варі­ант з меншим ризиком недоотримання прибутку. Таким чином, проблема управління інвестиційним проектом полягає в розробці програми вкладення капіталу, що забезпечує необхідну прибутковість при мінімальному рівні ризику.

Форми і вміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими — від плану виробництва нової продук­ції до оцінки доцільності нової емісії акцій діючого підприємства. Проте завжди присутній часовий лаг (проміжок) між моментом початку інвестування і моментом, коли проект почне приносити прибуток.

Весь цикл розвитку проекту можна умовно розбити на три етапи.

На першому (передінвестиційному) етапі розробляється тех­ніко-економічне обґрунтування проекту, здійснюються марке­тингові дослідження, ведуться переговори з потенційними інвесторами і учасниками проекту, юридично оформляється проект і проводиться емісія акцій або інших коштовних паперів.

На другому етапі відбувається інвестування активів у вибрані проекти: придбання акцій або будівництво нового виробничого комплексу, придбання устаткування і так далі.

З моменту введення в дію виробничих фондів або після закінчення формування інвестиційного портфеля починається третій (експлуатаційний) етап розвитку проекту. Він характе­ризується початком повернення вкладених засобів і отримання доходу. Значний вплив на загальну характеристику проекту здійснюватиме вибрана тривалість експлуатаційного ета­пу. Чим триваліший даний часовий відрізок, тим більшою буде сукупна величина доходу.

Як вже було відмічено, на етапі передінвестиційної підго­товки проекту проводиться ряд досліджень, що дозволять оцінити його майбутню комерційну привабливість. Їх результати відповідно до рекомендацій міжнародних ор­ганізацій повинні включати наступні розділи:

• цілі проекту, економічне і правове обгрунтування (податки, державна підтримка і так далі);

• маркетингові дослідження (потенційні споживачі, об'єм ринку, рівень конкуренції, номенклатура продукції, політика в області ціноутворення, реклама);

• місцерозташування;

• проектно-конструкторська частина (технологія, об'єми будівництва, документація і так далі);

• організація підприємства (структура, адміністративний апа­рат) і накладні витрати;

• оцінка витрат на виробництво продукції;

• кадрова політика (забезпеченість кадрами, графік роботи, умови оплати, навчання);

• тимчасові рамки здійснення проекту;

• оцінка комерційної спроможності і ефективності проекту;

• оцінка ризику.

Результати передінвестиційних досліджень підсумовуються в бізнес-плані.