Хід роботи:
1. Зібрати схему за мал.3. Ознайомитися з органами управління генератора і осцилографа. Вивести всі ручки на магазині опорів на "0". Доповісти викладачеві.
2. Включити живлення генератора та осцилографа, дати їм час на прогрівання. На ГЗ відрегулювати частоту від 40 до 100 Гц, ключ перекинути в положення 2, одержати нерухому осцилограму.
3. Перекинути ключ К в положення 1, збільшивши чутливість входу Y осцилографа, одержати осцилограму затухаючих коливань (аналогічну мал.2). Перемалювати її на кальку.
4. Не змінюючи настройки осцилографа, перекинути ключ К в положення 2. Збільшувати частоту ГЗ до тих пір, поки не одержите осцилограму, відстань між максимумами якої таке ж як і на кальці. Прочитати на шкалі ГЗ одержане значення частоти коливань контуру.
5. Розрахувати індуктивність котушки L по одержаній частоті і даній ємності конденсатора.
6. Користуючись малюнком на кальці розрахувати 3-4 значення декремента затухання для контуру, знайти середнє значення.
7. Перекинути ключ в положення 1, одержати нерухому осцилограму (попередньо зменшивши частоту ГЗ). Збільшити опір магазина на декілька Ом, перенести на кальку нову осцилограму. Проробити для неї пункти 4, 5, 6.
8. Дані занести в таблицю:
№ п/п |
С,мкФ |
R,Oм |
L, Гн |
, Гц |
Д1 |
Д2 |
Д3 |
Дсер. |
1. |
|
|
|
|
|
|
|
|
2. |
|
|
|
|
|
|
|
|
9. Розрахувати відносну похибку визначення декремента в даній роботі.
10. Розібрати схему, привести в порядок робоче місце.
Контрольні питання
1. Причина затухання електричних коливань.
2. Рівняння затухаючих коливань.
3. Для чого в схемі діод?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9
ТЕМА: Визначення горизонтальної складової напруженості магнітного поля Землі
Мета роботи: Експериментально виміряти горизонтальну складову вектора напруженості магнітного поля Землі.
Прилади та матеріали: тангенс-бусоль, реостат до 15 Ом, амперметр до 600 мА, джерело струму, перекидний струм.
Теоретичні відомості
§1. Магнітне поле Землі.
Планета Земля має власне магнітне поле, яке зручно описувати вектором напруженості Н.
В кожній точці земної поверхні вектор Н орієнтується по-своєму, тому для характеристики магнітного поля Землі в заданій точці необхідно знати ще й орієнтацію Н відносно місцевості. Для північної півкулі характерне наступне розташування (мал.1). Вектор Н розташований під кутом до горизонталі і площини магнітного меридіану. Кут між площинами географічного і магнітного меридіанів (φ) називається магнітним схиленням. Кут між вектором Н та площиною горизонту (θ) називається магнітним нахилом. Карти магнітних схилень та нахилів складено з високою точністю і регулярно перевіряються. тому що магнітне поле Землі використовується в цілях навігації.
Згідно сучасних уявлень, магнітне поле Землі обумовлене складними струменевими потоками в рідкому ядрі Землі під дією Архімедової сили та сил інерції. Металічні маси, переміщуючись, захоплюють за собою заряди, тобто створюють точки, що зумовлюють існування магнітного поля Землі.
На мал.2 схематично зображене взаємне розміщення географічних S, N та магнітних Sм, Nм полюсів Землі.
на 1965 рік кут між віссю Землі та магнітним моментом Р0 поля землі дорівнював 11,50. Виділена пунктиром на мал.2 ділянка схематично зображена на мал.1.