Лекції 5-6. Педагогічний експеримент як складова частина наукового дослідження (4 години)

1. Поняття, сутність і значення експерименту в педагогічних дослідженнях.

2. Види педагогічного експерименту.

3. Етапи експериментальної роботи та їх зміст.

4. Діагностика та узагальнення результатів експериментальної роботи.

Завдання для самостйної роботи з підготовки до практичних занять

1. Визначте, у чому проявляється комплексний характер наукового експерименту у порівнянні з іншими методами дослідження.

2. Складіть програму проведення експерименту відповідно до обраної теми наукового дослідження.

3. Проведіть порівняльний аналіз структур Вашого експерименту та експериментального етапу іншого дослідження (за матеріалами обраних авторефератів дисертацій).

4. Чи існує принципова відмінність між метою і завданнями дипломного (магістерського) дослідження та його експериментальною частиною?

Література:

1. Методологія і методи соціально-педагогічних досліджень: Навчальний посібник / Борисик С.О., Конончук А.І., Яковець Н.І., Щербина Ю.М. – Ніжин, 2002. – 287 с.

2. Лазарєв М.О. Основи педагогічної творчості / М.Лазарєв.– Суми: Мрія. – 202 с. – Розділ “Методи творчої діяльності”.

3. Основы научных исследований: Учебн. для техн. вузов / В.И. Крутов, И.М. Грушко, В.В. Попов и др.; под ред. В.И. Крутова, В.В. Попова. – М.: Высш. шк., 1989.– 400 с.

4. П’ятницька-Позднякова Г.С. Основи наукового дослідження у вищій школі. – К.: Центр навч. літ., 2003.

5. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 317 с.

1. Поняття, сутність і значення експерименту в педагогічних дослідженнях.

Соціально-педагогічна дійсність складається з численних різнопланових явищ. Щоб пізнати механізм цих явищ, закони їх розвитку та формування, фактори, що їх спричиняють, необхідні відповідні таким складним завданням методи дослідження, які б давали можливість не лише відтворювати ці явища у вигляді певних моделей, але й керувати ними, перетворювати й вдосконалювати різні складові освіти, навчання, виховання, соціально-педагогічних відносин.

Таким активним методом дослідження є науковий експеримент – важлива складова дослідницької діяльності людства.

У самому загальному вигляді експеримент (від лат. еxperimentum- спроба, дослід) – це науково обгрунтований дослід. Конкретизуючи це найбільш загальне визначення, суспільні та природничі науки дають свої версії поняття „науковий експеримент”.

Основою експерименту є науково поставлений дослід, у якому вивчення явищ відбувається за допомогою доцільно вибраних або штучно створених умов, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами. Саме по собі слово "експеримент" означає дію, спрямовану на створення умов, щоб вивчити певне явище. У науковій мові і в дослідницькій діяльності терміном "експеримент" називають цілий ряд споріднених понять: дослід, цілеспрямоване спостереження, відтворення об'єкта пізнання, організацію особливих умов його здійснення, перевірка прогнозу. У це поняття вкладають наукову постановку дослідів і спостереження досліджуваного явища у спеціально визначених умовах, які дають можливість спостерігати за ним і відтворювати його кожного разу при повторенні цих умов.

Як метод пізнання експеримент склався на грунті соціальної практики, з якою він зв'язаний та яку він обслуговує. Він виражає специфіку пізнавальної діяльності; людина активно впливає на об'єкт дослідження, спеціально таким чином створює умови для багаторазового виявлення досліджуваного явища. Взаємодія усіх компонентів в експерименті, що штучно варіюють, веде до створення моделі тієї частини дійсності, якості якої досліджуються.

Використання подібних моделей є важливою особливістю експерименту. Домінування в експерименті предметно-маніпулятивної, мовно-чуттєвої сторони зумовлене тим, що інформація про об'єкт добувається у процесі безпосереднього впливу на об'єкт. В цьому випадку доцільно навести слова Гегеля: "Тут ми діємо проти природи з допомогою самої природи". Активність впливу на об'єкт дослідження відрізняє експеримент від спостереження. Експериментатор не "слухає" природу, а ставить запитання до неї.

Науковий експеримент виступає особливою частиною практичної діяльності вченого, спрямованої на перетворення явищ природи та суспільства, є своєрідною посередницькою ланкою. З одного боку він об'єднує теоретичний апарат науки з об'єктивною реальністю, з іншого боку, експеримент безпосередньо пов'язує вченого з об'єктивними співвідношеннями суспільної практики, в якій експериментатор знаходить критерії істинності своїх уявлень.

Експеримент не обмежується пасивним спостереженням, реєстрацією або протоколюванням фактів. Основною функцією наукового експерименту є створення нових зв'язків, співвідношень або відношення досліджуваного об'єкта та його перетворення у певних контрольованих умовах. Суттєвою характеристикою експерименту поряд із створенням спеціальних умов є їх варіація, зміна їх в процесі дослідження. Задача експерименту не зводиться до безпристрасного опису протоколювання даних, але включає активне дослідження за допомогою змін та перетворень матеріальної дійсності.

Різниця між спостереженням та експериментом не означає їхньої повної відмінності. Безсумнівно, що експеримент містить спостереження як свою складову частину.

Експеримент надає можливість ставити предмет у задані умови, піддавати його необхідним змінам та перетворенням, прискорювати або сповільнювати хід подій. В процесі експерименту одні й ті ж самі явища можуть бути відтворені багаторазово. Безсумнівно, що здатність до відтворюваності є загальною ознакою експериментального методу.

Експеримент, згідно з визначенням філософа П.В.Копніна, містить у собі необхідні ознаки практичного оволодіння людиною дійсністю, оскільки при допомозі експерименту відбувається відтворення на практиці явищ, що цікавлять людину.

Педагоги-дослідники визначають експеримент як перевірку певної гіпотези (наукового припущення).

Експеримент – це відтворення кимось розробленої методики в нових умовах, це своєрідний комплекс методів дослідження, при­значений для об’єктивної і доказової перевірки вірогідності педагогічних гіпотез (Ю. К. Бабанський).

Експеримент – чітко спрямована і контрольована педагогічна діяльність зі створенню та апробації нових технологій навчання виховання, розвитку дітей, управління школою. (М.М.Поташник). В даному випадку термін „технологія” трактується автором ширше, ніж методика, в технологію може входити і новий зміст освіти та виховання.

Експеримент – метод дослідження, що передбачає вивчення суттє­вих факторів, які впливають на результати педагогічної діяльності, і дозволяє варіювати ці фактори з метою досягнення оптимальних результатів. (М.М.Поташник).

Ці визначення і тлумачення, безперечно відносять експеримент до методів творчої діяльності вищого порядку, бо передбачають нову модель і методику діяльності на підґрунті нового задуму (гіпотези), нові умови або засоби та методи роботи. На нашу думку, М.Поташник вдало підмітив загальну особливість експерименту – більшу або меншу зміну технологіі навчання чи виховання. Технологія при цьому включає цілісний комплекс змісту, принципів методів та засобів педагогічної діяльності і з чітким визна­ченням рольової партії учителя й учня, тобто конкретні варіанти їх ді­яльності в різних умовах.

Крім того, помітні такі особливості педагогічного експерименту, як наявність комплексу вже відомих нам методів дослідження (спостереження, анкети, рейтинг, тестування тощо), а також входження в склад загального експерименту таких його етапів, як констатуюча діагностика, перетворююча діяльність і знов діагностика одержаних нових результатів

Філософська наука вимагає від тих, хто проводить експеримент, виконання законів і правил теорії пізнання й позитивного перетворення досліджуваної дійсності. По-перше, як метод пізнання експеримент органіч­но поєднує прийоми раціонального (теоретичного), чуттєвого та практичного пізнання, тобто цей метод дослідження вимагає глибокого володіння теорією питання, різними прийомами спостереження з включенням всіх джерел чуттєвого сприйняття, а також присутності інтенсивної праці учасників експерименту. Відсутність хоча б одного з цих елементів або їх неякісний прояв веде до руйнації найблагородніших задумів, до марних витрат великих сил.

По-друге, експеримент, активно втручаючись у природний хід подій, має практичну мету перетворити, вдосконалити зовнішній світ діяльності людини, озброївши її новими знаряд­дями цього перетворення, новим знанням про цю діяльність.

Якщо виділити психологічні вимоги до експерименту, то слід .зазначити обов'язкове врахування таких явищ, як вікові, індивідуальні особливості дітей і юнаків, потреби сприятливої психологічної атмосфери, діалогічних взаємовідносин між учасниками експерименту, використання солідної бази психо­логічної експертизи і психологічної діагностики особистості, групи, колекти­ву, які не може обминути педагогічне дослідження.

З позиції теорії та практики педагогічної творчості, ЕКСПЕРИМЕНТ у навчально-виховній роботі являє собою КОМПЛЕКСНИЙ МЕТОД РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СКЛАДНОЇ ТВОРЧОЇ ЗАДАЧІ з усіма раніше визначеними умова­ми та етапами такого розв’язання . Але експеримент – це специфічна задача, бо включає не одну а цілу систему задач і завдань. Якщо звичайна, повсякденна задача вимагає досконального аналізу ситуації і прогнозу кроків її поступового вирішення, то експеримент, крім того, передбачає спеціальне глибоке вивчення теоретичної бази експериментальної роботи – основних філософських, психологічних, педагогічних концепцій досліджува­ної проблеми, уже відомих варіантів її подолання, визначення „берегів” недослідженого, невідомого, копіткої роботи з визначення геми експери­менту, її уточнення, формулювання об’єкту і предмету дослідження, його загальної мети, наукової гіпотези, визначення методів і прийомів до­слідження, добору засобів і приладів для дослідницької роботи.

Чи потрібно майбутньому і діючому вчителю школи, вихователю, соціальному педагогу вести науковий експеримент, чи, може, це не їх місія, а обов’я­зок академічних інститутів і вузів? То й розбиратись у процедурних тонкощах самого складного дослідницького методу – це доля не пересічного вчителя, а виключно науковця?

Здавалось би, ці запитання, що ставлять під сумнів доцільність серйоз­ної дослідницької роботи рядового педагога (йому б зі своїми проблемами упоратись!), цілком природні. Але вивчення живої практики сучасної школи, що стрімко народжує новий зміст, нові форми, нові підходи й технології діяльності на зламі двох суспільних формацій, дає підстави впевнено сказа­ти: вчителю, що приходить сьогодні і завтра в школу, вчителю, що обрав творчість не тільки знаменом, але й щоденним знаряддям своєї праці, такому педагогу і навчальній, і в соціальній сфері не можна обійтись без творчого експерименту, тобто тривало­го пошуку свого стилю, своїх технологій навчання й виховання. Рано чи пізно все одно потреба у власному експериментуванні з’являється, потреба в ньому виникає об’єктивно, без адміністративної команди і бюрократичного примусу.

На користь нашої думки вже сьогодні можна навести такі факти. З 255 вчителів-методистів Сумської і Харківської областей, досвід яких ми вивчали, немає жодного, хто б не проводив власної експериментальної роботи або не брав участі в обласному, районному або загальношкільному експерименті; з 58 класних керівників міста Суми, що брали участь у конкурсі „Кращий класний керівник міста”, 47 виконуються різні за обсягом експериментальні дослідження у виховній чи навчальній роботі. Різного плану дослідницькі експерименти йдуть практично в усіх навчальних закладах нового типу – коледжах, гімназіях, ліцеях. На жаль, більшість вивчених нами експериментів ведуться без необхідної наукової основи. Все це й дає нам підстави запропонувати майбутньому педагогу більш грунтовно розібратись у теорії і практиці педагогічного експерименту й спробувати його вже на етапі підготовки курсової й дипломної роботи з педагогічних дисциплін, а потім і під час самостійної роботи в школі

Перевага експерименту полягає в тому, що при його допомозі виділяються та вивчаються ті зв'язки та співвідношення об'єкта, які необхідні людині у чистому вигляді.

Експеримент дає можливість свідомо розчленувати об'єкт дослідження з метою вивчення його окремих сторін, особливостей; дозволяє у межах можливого змінювати умови існування предмету; дає можливість прискорювати перебіг певних процесів і не обмежується параметрами часу та простору. Перевагою експерименту є його повторюваність, що відкриває можливість одержання більш достовірних даних.

Основними ознаками експерименту є:

1. В експерименті дослідник сам викликає досліджуване явище замість того, щоб чекати, коли воно проявиться.

2. Експеримент може варіювати, змінювати умови ситуації, яка створюється для вивчення явища.

3. Ізолюючи окремі фрагменти об'єкта, що вивчається, експеримент дозволяє встановлювати закономірні зв'язки, у яких перебуває даний об'єкт.

4. Експеримент може змінювати не лише самі умови в розумінні їх наявності або відсутності, але й кількісні їх зв'язки.

Завдання експерименту, таким чином, полягає в тому, щоб зробити доступним для об'єктивного зовнішнього спостереження суттєві особливості внутрішнього процесу.