1.   Життєпис письменника

2.   Поетична творчість

3.   Етнографічно-фольклористична діяльність

4.   “Люборацькі” роман-хроніка

5.   Оповідання і нариси останніх років

6.   Місце письменника в літературному процесі

Основний зміст

1. Життєпис письменника

Анатолій Патрикійович Свидницький народився 13 вересня 1834 року в селі Маньківцях Гайсинського повіту на По­діллі (тепер Вінницька обл.) в патріар­хальній родині православного священи­ка. Дитинство минуло серед простих людей в атмосфері народних звичаїв і обрядів.

У 1843 році хлопця було віддано до Крутянської бурси (Балтський повіт), де він перебував протягом восьми років, від­чувши на собі всю жорстокість і схола­стичність тодішньої шкільної системи. Не кращими були умови навчання й вихо­вання у Подільській духовній семінарії в м. Кам'янці (1851-1856). Але форму­вання світогляду юнака відбувалося значною мірою поза гнітючими стінами семінарії, він багато займається самоос­вітою: вивчає мови, захоплюється зби­ранням фольклору, студіюванням при­родничої літератури. Загальне громад­ське й культурне пожвавлення в країні також сприяло тому, що за рік до закін­чення курсу навчання Свидницький всу­переч волі батька залишає семінарію і на початку 1857 року стає студентом Київського університету— спочатку медичного, а згодом історико-філологічного фа­культету.

Важко доводилося вчитися Свидницькому: не було ні­якої підтримки ні від батька, ні від держави. Принагідних заробітків ледве вистачало на прожиття, а платити за навчання було нічим, і восени 1860 року його було звіль­нено з університету. Все ж ці роки для Свидницького не минули марно: зв'язки з таємною організацією київських студентів, участь у культурно-просвітницькій роботі, зокре­ма в Організації перших недільних шкіл у Києві, захоплення поезією Шевченка позитивно позначилися на його світогляді. Склавши при університеті восени 1860 року спеціальні іспити, Свидницький дістає посаду вчителя-словесника в Миргородській повітовій школі на Полтавщині. Як і в Киє­ві, Свидницький у Миргороді багато сил і часу віддає громадській діяльності: він був одним з ініціаторів від­криття в місті недільної школи, де застосовує прогресивний звуковий метод навчання грамоти, знайомить учнів з тво­рами українських письменників; організовує публічну бібліо­теку; влаштовує літературні вечори тощо. Одночасно він займається й творчою працею: пише фольклорно-етногра­фічну працю «Великдень у подолян», кілька оповідань і нарисів, роман «Люборацькі», береться за складання попу­лярних підручників та посібників.

Наступ реакції примусив Свидницького влітку 1862 року залишити Миргород. При допомозі знайомих він влашто­вується в акцизному відомстві в м. Козельці на Чернігів­щині, але ця служба пригнічувала його морально. Не при­несло розради й одруження з дочкою місцевого лікаря. Пе­реслідування українського слова зумовило й у Свидни­цького, як і в інших письменників, творчу паузу. Розчарова­ний і зневірений, він частіше шукає забуття в горілці, що й приводить, зрештою, до звільнення зі служби в 1868 р. Влітку 1869 року Свидницькому вдалося зайняти посаду помічника завідуючого Київським центральним архівом. Однак злидні, тяжке захворювання підточують його здо­ров'я, і він передчасно помирає 30 липня 1871 року.