Структура досліду

1. Актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться дослід.

2. Осмислення учнями цілей досліду (з якою метою виконується; що необхідно виявити в об’єкті або з’ясувати про об’єкт).

3. План досліду:

а) визначення практичних дій, їх послідовності;

б) вибір обладнання (приладів, матеріалів);

4. Виконання досліду:

а) виконання практичних дій у необхідній послідовності;

б)цілеспрямоване спостереження за об’єктом під час досліду (змінами, що відбуваються, результатами змін);

в) усвідомлення результатів спостереження;

г) самоконтроль за процесом досліду.

5. Осмислення результатів досліду:

а) узагальнення фактів;

б) встановлення взаємозв’язків;

в) фіксація результатів досліду (усно, письмово, графічно).

Види дослідів

за способом організації за часом за рівнем пізнавальної

навчальної діяльності проведення самостійності учнів

у чнів

демонстраційні лабораторні короткочасні довготривалі репродуктивні творчі

Методика проведення дослідів

1. Готуючись до уроку із застосуванням дослідів, учитель заздалегідь добирає і готує необхідне обладнання і матеріал, попередньо проробляє і перевіряє порядок проведення дослідів, складає ряд послідовних запитань.

2. На уроці вчитель доводить дітям необхідність постановки дослідів, записує на дошці запитання, на які треба дати відповіді після виконання досліду.

3. Перед початком проведення досліду вчитель показує учням прилади, як буде використано, вказує, за чим вони повинні спостерігати.

4. Демонстраційний дослід треба демонструвати так, щоб його було добре видно всім учням (прилади повинні бути досить великі і ставити їх потрібно на підвищення).

Для безпечності стіл вчителя треба відсувати від парт на півметра і прилад поставити на підставку на рівні очей учнів.

Якщо треба спостерігати за рухом рідини в трубці, рідину підфарбовують.

При нагріванні води отвір у пробірці спрямовують у протилежному від учнів напрямку.

5. Перед виконанням фронтальних дослідів чергові за вказівкою вчителя ставлять перед кожним відповідне обладнання і речовини.

Вчитель показує, як користуватись обладнанням, як готувати його до роботи. Учні читають інструкцію в підручнику, розглядають малюнки, які пояснюють дослід, потім виконують дослід під керівництвом учителя.

6. Під час виконання досліду вчитель керує спостереженням дітей, його завдання – допомогти учням самостійно прийти до потрібних висновків.

7. У заключній бесіді вчитель допомагає правильно сформулювати висновок

Бесіда

Бесіда (як метод навчання) – це діалог між вчителем і учнями, який підпорядковується конкретній меті.

Провідна функція цього методу – спонукальна.

Значення бесіди:

• максимально активізує мислення учнів;

• спонукає учнів до висловлення власних міркувань, оціночних суджень;

• сприяє розвитку пізнавальних інтересів школярів;

• створює умови для оперативного керування процесом пізнання;

• слугує прекрасним засобом діагностики засвоєних знань, умінь;

• диференціація запитань створює ситуацію успіху, яка підтримує увагу та інтерес до навчання.

Підготовка вчителя до бесіди:

• чітко визначити тему бесіди, її мету;

• зміст на якому будується бесіда, поділити на смислові частини;

• до кожної смислової частини поставити запитання;

• продумати методику організацію проведення бесіди.

Види запитань в бесіді:

• репродуктивно – мнемічні – активізують пам’ять і спонукають до відтворення раніше здобутих знань;

• репродуктивно – пізнавальні – стимулюють пізнавальну діяльність, результатом якої є здобуття готових знань з різних джерел;

• репродуктивно – пізнавальні залучають учнів до здійснення операцій логічного мислення з уже відомими знаннями або розв’язання проблеми.

Вимоги до запитань вчителя:

1. Запитання повинні мати логічний зв’язок між собою, розкривати в сукупності сутність досліджуваного предмета, сприяти засвоєнню знань в системі.

2. За змістом і формою повинні відповідати рівню розвитку учнів.

3. Запитання повинні бути конкретні за змістом.

4. Слід уникати альтернативних запитань.

5. Запитання не повинні бути подвійними або потрійними.

6. Не можна у запитання включати невідомі або мало відомі терміни, повторювати запитання кілька разів у різних формулюваннях.

7. Бажано, щоб усі запитання були індивідуалізовані (на кожне з них відповідає той учень, рівень підготовки і розвитку якого дозволяє успішно це робити).

Успіх бесіди залежить від контакту вчителя з класом:

• потрібно стежити, щоб усі діти брали активну участь в бесіді, уважно вислуховували запитання, обмірковували, аналізували відповіді своїх товаришів, прагнули висловити власну думку;

• правильні відповіді схвалюються, помилкові чи неповні відповіді коментуються, уточнюються;

• учневі, який відповів неправильно, пропонується самому знайти неточність, помилку і, лише тоді, коли він не зуміє цього зробити, кличуть на допомогу товаришів.

Сучасна наука дійшла до висновку, що бесіда найбільш ефективна для:

• підготовки учнів до роботи на уроці;

• ознайомлення їх з новим матеріалом;

• систематизація та закріплення знань;

• поточного контролю і діагностики засвоєння знань.