Розповідь
Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу, застосовується для послідовного, систематизованого, дохідливого й емоційного подання знань.
Розповідь є способом організації взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, в якій учитель виконує функції джерела навчального змісту і суб’єкта керування навчально-пізнавальною діяльністю школярів.
В цьому методі поєднуються інформаційна й керівна функції вчителя, які рівнозначні і здійснюються одночасно.
Розуміння тексту усного викладу значною мірою залежить від його структури, яка включає три частини:
1. Вступна.
В ній повідомляється мета та завдання розповіді. На основі поставлених завдань діти повинні уявити те, що їм необхідно запам’ятати, на що звернути особливу увагу, глибоко осмислити. У цій частині розповіді здійснюється мотивація пізнавальної діяльності.
2. Основна.
Вона представляє собою виклад змісту елементу знань, розкриття його внутрішніх зв’язків і залежностей. Для забезпечення послідовності складається план розповіді.
3. Заключна.
У цій частині робляться висновки, виділяються основні зв’язки й етапи викладу та закріплюються засвоєні знання.
Педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі розповіді:
підготовка до сприймання розповіді;
безпосередній поточний контроль за ходом і проміж ними результатами засвоєння (викладаючи інформацію, стежити за класом, помічати зовнішні зміни учнів, бачити їхні внутрішні труднощі);
прийомами виявлення якості пізнавальної діяльності в процесі розповіді є складання разом з учнями таблиць, плану, зображення схематичних малюнків, записів опорних слів тощо;
під час розповіді значні керівні можливості має техніка мовлення, її емоційність і експресивність ( правильно вибраний темп, інтонація розповіді);
активізації пізнавальної діяльності школярів сприяють риторичні запитання. Вони не вимагають відповіді, але примушують учнів в одних випадках замислитися над відповіддю, а в інших самостійно актуалізувати знання, цілеспрямовано спостерігати за об’єктом.
Ефективність розповіді залежить від:
чіткого визначення мети розповіді й сприймання її учнями;
чіткого визначення мети розповіді й сприймання її учнями;
відбору фактичного матеріалу, що відповідає змісту і ходу міркувань, викликає інтерес, позитивні емоції;
доступності логіки викладу і його стилю;
попередньої підготовки школярів;
забезпечення постійного зворотнього зв’язку , але без відволікання від змісту і ходу міркування;
сполучення її з іншими методами навчання.
Види розповіді
за змістом
За рівнем пізнавальної
самостійності
Розповідь-
опис
Репродуктивна
проблемний
виклад
Розповідь-
пояснення
Репродуктивна розповідь, як метод навчання, організовує сприймання та усвідомлення учнями готової емпіричної або теоретичної інформації. Вона використовується, якщо:
а) власне предметний зміст новий для учнів або мало знайомий;
б) зміст дуже складний (містить складні взаємозв’язки і залежності) і для засвоєння вимагає цілісного, логічного сприймання і осмислення готових знань;
в) на уроці обмаль часу, щоб застосовувати інші методи.
Розповідь – опис будується на змісті, який містить інформацію про конкретний предмет, явище або групу об’єктів і не передбачає формування уявлень. Ця розповідь повинна бути образною, емоційною, з використанням додаткових матеріалів, як5і розкривають необхідні ознаки, властивості, зв’язки.
Розповідь – пояснення будується на матеріалі, який містить теоретичні положення про суть предметів і явищ, внутрішні взаємозв’язки .
Метою цього виду розповіді є організація засвоєння матеріалу школярами природознавчих понять і закономірностей природи.
Проблемний виклад – це один із методів проблемного навчання.
він передбачає створення проблемної ситуації, формулювання проблеми та її розв’язання вчителем. Метою проблемного викладу є засвоєння учнями не тільки природознавчої інформації, але й інформації про етапні розв’язання цілісної проблеми в їх закономірній послідовності.
Учитель викладає власне предметний зміст шляхом розв’язання навчальної проблеми і коментує цю діяльність.