План семінарського заняття № 9

1. Місцеві фінанси в економічній системі держави. Суть місцевих фінансів, їх склад і роль у здійсненні політики зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних формувань в умовах ринкових відносин.

2. Фінансові ресурси місцевого самоврядування.

3. Місцеві бюджети – основа місцевих фінансів України, їх доходи і видатки. Соціальна спрямованість видаткової частини місцевих бюджетів.

4. Цільові фонди органів місцевого самоврядування, їх значення у формуванні фінансових ресурсів регіону.

Рекомендована література

1. Закон України “Про місцеве самоврядування”// Відомості Верховної Ради України.-1997.-№24.

2. Бюджетний кодекс України: від 08.07.2010 р http://zakon.nau.ua/doc/?code=2456-17

3. Закон України “ Про Державний бюджет України” на поточний рік.

4. Буряк П.Ю., Смолінська С.Д., Татарин Н.Б. Фінанси: Підручник.- К.: «Хай – Тек Прес», 2010. – 329с.

5. Буряк П.Ю., Вихор О.Б. Фінанси: курс для фінансистів: Підручник.- К.: «Хай – Тек Прес», 2010. – 528с.

6. Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: Центр видавничої літератури, 2005.

7. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Основи теорії та прaктики. – К.; НДФІ, 1997.

Тема 7. Державний кредит і державний борг

Складовою частиною фінансової системи держави виступає державний кредит, який активно використовується державою в періоди економічних криз, змін у господарському механізмі, при порушенні збалансованості бюджету, тощо. Державний кредит служить джерелом мобілізації додаткових фінансових ресурсів. В цих відносинах держава виступає боржником, а юридичні та фізичні особи – її кредиторами. В міжнародних економічних відносинах держава може бути і боржником і кредитором.

Державний кредит є однією із форм кредиту і йому притаманні основні риси кредиту: платність, поворотність, строковість. Є певні відмінності між державним та банківським кредитом. Вони вказані в методичних вказівках по вивченню даної теми, розроблених викладачами інституту.

При наявності бюджетного дефіциту державний кредит виступає основним джерелом його покриття. При позитивному бюджетному сальдо мобілізовані кошти за участю державного кредиту використовуються для задоволення загальнодержавних потреб, для фінансування економічних та соціальних програм.

Детально рекомендується ознайомитись із формами державного кредиту:

• товарною;

• грошовою.

Види внутрішнього державного кредиту:

• державні позики;

• обертання частини вкладів громадян у державний кредит;

• залучення коштів загальнодержавного фонду;

• казначейські позики;

• гарантовані позики як форма умовного державного кредиту.

Найпоширенішою формою державного кредиту є державні позики.

Слід ознайомитись з державними борговими цінними паперами:

облігаціями та казначейськими зобов’язаннями, показати відмінності між ними (див. самостійну роботу по т. 7).

Існування державного кредиту приводить до появи державного боргу, який може бути:

• внутрішнім;

• зовнішнім;

• поточним;

• капітальним.

Важливим є питання про економічну обгрунтованість меж державного боргу. В Україні величина внутрішнього державного боргу регулюється законодавчо. Обслуговування державного боргу проходить за рахунок бюджетних коштів. Коли втрати з обслуговування державного боргу перевищують 25-процентне співвідношення платежів на погашення кредитів і валютних надходжень, при певній величині державного боргу практично вся виручка від експорту у вільно конвертованій валюті направляється на погашення раніше отриманих кредитів і сплату процентів по них, а оплата поточного імпорту потребує залучення нових позик.

Часом кажуть, що величина боргу – це взяті авансом у підприємств і населення податки, бо дійсно джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки. Такі серйозні проблеми ставлять вимогу управляти внутрішнім державним боргом

Управління державним боргом передбачає проведення відповідних заходів щодо випуску, розміщення, обігу і обслуговування державних боргових зобов’язань, зміни умов раніше випущених позик. Держава використовує певні методи управління державним боргом:

• конверсія;

• консолідація;

• уніфікація;

• обмін облігацій за регресивним співвідношенням;

• відстрочка погашення;

• анулювання.

Управління державним боргом здійснює Міністерство Фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення боргових зобов’язань Уряду України та надання гарантій від його імені проводить за його дорученням Міністерство фінансів України.

Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його

структура, джерела та терміни погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.