План семінарського заняття № 13

1. Поняття про фінансовий ринок, його роль у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів.

2. Складові елементи фінансового ринку. Економічні передумови функціонування фінансового ринку в Україні.

3. Ринок цінних паперів як складова фінансового ринку. Стан та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.

4. Цінні папери як основний інструмент фінансового ринку.

План семінарського заняття № 14

1. Характеристика структури світового фінансового ринку.

2. Валютний ринок України. Специфічні особливості та проблеми функціонування валютного ринку в Україні.

3. Фондова біржа. Правові положення. Організація і порядок торгівлі.

4. Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні.

Рекомендована література

1. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. №1576-ХІІ // ВВР. - 1991. - №49.

2. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996р. №448/96-ВР.

3. Закон України „Про Національний банк України” від 20.05.1999р. №679-XIV.

4. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №212-ІІІ.

5. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” від 04.10.2001р. №2745-ІІІ.

6. Закон України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів” від 10.12.1997р. №710/97-ВР.

7. Закон України „Про лізинг” із змінами, внесеними Законом України від 14.01.1999р. №394-ХІV.

8. Постанова Верховної Ради України „Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України” від 22.09.1995р.

9. Указ Президента України „Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” від 19.02.1994р. №55.

10. Буряк П.Ю., Смолінська С.Д., Татарин Н.Б. Фінанси: Підручник.- К.: «Хай – Тек Прес», 2010. – 329с.

11. Буряк П.Ю., Вихор О.Б. Фінанси: курс для фінансистів: Підручник.- К.: «Хай – Тек Прес», 2010. – 528с.

Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: Центр видавничої літератури, 2005

Тема 10. Міжнародні фінанси

Міжнародні фінанси являють собою особливу сферу фінансової системи держави. Вони впливають на економічні інтереси учасників міжнародних зв’язків, експортно-імпортні операції, стимулюють випуск конкурентноспроможної продукції, сприяють мобілізації фінансових ресурсів іноземних інвесторів, сприяють міжнародній інтеграції, стимулюють міжнародне співробітництво.

У сфері міжнародних відносин функціонує фінансовий механізм, який дозволяє реалізувати завдання фінансової політики в міжнародному співробітництві.

Фінанси зовнішньоекономічних відносин мають ряд особливостей. Вони втілюються в ресурсах, які формуються не тільки в національній, а і в іноземній валютах. Фінансові відносини виходять за межі національної економіки та опосередковують міждержавний інтеграційний процес, сприяючи його розвитку.

Об’єктом фінансів зовнішньоекономічної діяльності є відносини, які виникають в процесі утворення та використання прибутку і фондів в національній та іноземній валюті. Суб’єктом виступає зарубіжний партнер (іноземні держави, міжнародні організації, юридичні особи тощо).

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності включають такі складові елементи:

• загальнодержавні фінанси;

• фінанси підприємств.

Загальнодержавні фінанси виступають в формі Державного фонду золотовалютних резервів, а фінанси підприємств – у формі фондів валютних коштів за поставлену продукцію і надані послуги на експорт. Ті, що не здійснюють зовнішньоекономічних операцій також формують валютні фонди за рахунок валютних ресурсів, придбаних на внутрішньому валютному ринку. Фінансові відносини виникають і при використанні коштів цих фондів на реконструкцію, технічне переозброєння, оновлення виробництва експортної продукції, фінансування науково-дослідних робіт, закупівлю нових технологій та ліцензій.

Слід звернути увагу на те, що основним елементом зовнішньоекономічної діяльності є валютні відносини, по мірі розвитку яких формується валютна система. Слід дати характеристику національної, світової та регіональної валютної системи, показати їх розвиток та вказати основні характеристики.

Щоб забезпечити еквівалентний обмін продуктами діяльності на світовому ринку необхідно мати вартісний еквівалент, який реалізує функції світових грошей. Функціональною формою світових грошей є валюта. Сьогодні ключові позиції у системі міжнародних відносин займають колективні валюти – це форма світових грошей, позбавлених товарної основи. В межах окремих валютних союзів ці колективні валюти використовуються як міжнародна інтернаціональна міра вартості, як міжнародний платіжний засіб і засіб нагромадження.

Студенти повинні зрозуміти, що при зовнішньоекономічній діяльності практично завжди виникає потреба обмінювати одну національну валюту на іншу, саме цим обумовлена необхідність встановлювати валютний курс – тобто співвідношення обміну валют. Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошових одиницях іншої країни, або в міжнародних розрахункових одиницях. Це можна зрозуміти, оскільки національні валюти за межами країни не можуть бути законним купівельним та платіжним засобом. Саме тому визначення валютного курсу має важливе значення для проведення операцій між державами.

Котирування валют – це визначення державними органами курсу іноземної валюти. Пряме котирування визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної. Як правило, базою котирування є долар США. У вигляді прямого котирування офіційно визначаються курси більшості валют світу.

Непряме (зворотнє) котирування визначає кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти.

При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують валюту. Котирування може бути обов’язковим для суб’єктів валютних операцій або суто номінальним – орієнтованим.

Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Співвідношення купівельної спроможності валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності.

В Україні використовуються валютні курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей, відображені в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Ці курси встановлює Національний банк України на основі результатів торгів валютними цінностями на міжбанківській валютній біржі України (УМВБ). Крім того, НБУ може встановлювати інші способи визначення курсів валютних цінностей, відображених у розрахункових одиницях, а також у неконвертованих іноземних валютах.

На основі опрацьованих джерел слід побачити як встановлювався валютний курс в умовах золотого стандарту і як він встановлюється після краху золотого стандарту. Слід вказати на фактори, які впливають на валютний курс в умовах паперово-кредитних систем:

• зміна попиту та пропозиції іноземної валюти в країні, яке залежить від стану платіжного балансу;

• знецінення паперових грошей усередині країни, різниця в рівнях відсоткових ставок у різних країнах, спекулятивні валютні операції, державне регулювання;

• політична та економічна ситуація в країні, ступінь довіри до національної валюти.

Розрізняють такі види валютних курсів:

• фіксовані валютні курси, які визначались на основі золотого паритету або на договірній основі. Після 1976 року фіксовані курси були скасовані і був введений режим плаваючих курсів.

• “вільноплаваючі” валютні курси формуються самостійно на ринку під впливом попиту та пропозиції. Інші країни прив’язують свої валюти до “вільноплаваючих” або до “валютних кошиків”. При цьому держави з такою валютою намагаються впливати на її курс методом валютної інтервенції.

Можливість купівлі та продажу іноземних валюти за національну передбачена конвертованістю. Конвертованість валюти – це здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти і навпаки без прямого втручання держави. Конвертованість є атрибутом ринкової економіки. Є передумови, які б забезпечили конвертованість української гривні. Розрізняємо: повну, часткову, внутрішню та зовнішню конвертованість.

В питанні про валютні операції слід дати поняття валютних операцій та класифікувати їх за видами, термінами, місцем проведення, типом.

Митне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків здійснюється згідно із законодавством України і міжурядовими договорами. Митну політику держави визначає Верховна Рада України. На єдиній митній території України оподатковуються митом товари, які ввозяться на територію України, або вивозяться за її межі, або переміщуються транзитом по її території. Ставки мита єдині для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та виду діяльності, територіального розміщення. Митний контроль і митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюється законодавством України і міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному конкретному випадку.

Оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за певними принципами:

• Україна самостійно встановлює та відміняє податки й пільги для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення і підтримки самоокупності і самофінансування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

• заборонено встановлювати інші податки, крім тих, які затверджені Верховною Радою України;

• ставки податків є однаковими для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• стимулювання експорту готової продукції.

Деяким суб’єктам можуть надаватись пільги в оподаткуванні.

Важливим в цій темі є розгляд питання про діяльність міжнародних

валютно-фінансових організацій, зокрема Міжнародного валютного фонду, Світового банку та інших. Доцільно привести приклади співпраці України з цими інституціями.