- •А.В. Молдован кримінальний процес:
- •Глава1.Загальна характеристика кримінального процесу 7
- •Глава 2. Доказове право 90
- •Глава 3. Порушення кримінального !
- •Глава 4. Провадження в кримінальнихсправах у судах першої інстанції 181
- •Глава 5. Перегляд судових рішень 265
- •Глава 1
- •1.1. Україна
- •1.1.1. Предмет і основні поняття курсу
- •1.1.2. Принципи правосуддя
- •1.1.3. Учасники кримінального процесу
- •5. Підстави і порядок відводу суддів, прокурорів, слідчих
- •1.1.4. Інші учасники кримінального процесу
- •1.1.5. Заходи процесуального примусу
- •1.2. Федеративна республіка німеччина
- •1.2.1. Предмет і основні поняття
- •1. Загальні положення.
- •1.2.2. Принципи кримінального процесу
- •8. Принцип прискореного судочинства
- •1.2.3. Органи, які здійснюють провадження у кримінальних справах
- •1.3. Франція
- •1.3.1. Загальні положення
- •1.3.2. Органи, які здійснюють провадження у кримінальних справах
- •Спеціальні суди
- •1.4. Англія
- •1.4.1. Загальні положення
- •1.4.2. Органи, які здійснюють провадження у кримінальних справах
- •Спеціалізовані суди
- •1.5.Сполучені штати америки
- •1.5.1. Загальні положення
- •1.5.2. Органи, які здійснюють провадження у кримінальних справах
- •1. Судові органи.
- •Україна
- •Глава 2 доказове право
- •2.1. Україна
- •2.1.1. Докази у кримінальному процесі
- •2.1.2. Джерела доказів
- •2.2. Федеративна республіка німеччина
- •2.2.1. Докази в кримінальному процесі
- •6 2.2.2. Джерела доказів
- •2.3. Франція
- •2.3.1. Докази у кримінальному процесі
- •2.3.2. Джерела доказів
- •2.4. Англія
- •2.4.1. Докази в кримінальному процесі
- •2.4.2. Джерела доказів
- •2.5. Сполучені штати америки
- •2.5.1. Докази в кримінальному процесі
- •2.5.2. Джерела доказів
- •Глава з порушення кримінального переслідування і розслідування кримінальних справ
- •3.1. Україна
- •3.1.1. Порушення кримінальної справи
- •3. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи
- •5. Обставини, що виключають провадження укримінальній справі:
- •3.1.2. Основні положення досудового розслідування
- •6. Недопустимість розголошення даних розслідування
- •3.1.4. Притягнення до відповідальності як обвинуваченого
- •3.1.5. Зупинення і закінчення досудового слідства
- •Справа закривається в таких випадках:
- •3.1.6. Обвинувальний висновок
- •3.2. Федеративна республіка німеччина
- •3.2.1. Попереднє розслідування
- •3.3. Франція
- •3.3.1. Порушення публічного позову
- •3.4. Англія
- •3.5. Сполучені штати америки
- •3.5.1. Досудове провадження
- •Україна
- •Глава 4 провадження в кримінальних справах у судах першої інстанції
- •4.1. Україна
- •4.1.1. Підсудність
- •4.1.2. Попередній розгляд справи суддею
- •4. Повернення справи на дослідування, закриття справи, зупинення справи і направлення її за підсудністю.
- •4.1.3. Загальні положення судового розгляду
- •4.1.4. Порядок судового розгляду
- •4.2. Федеративна республіка німеччина
- •4.3. Франція
- •4.4. Англія
- •4.5. Сполучені штати америки
- •Глава 5
- •5.1. Україна
- •5.1.1. Апеляційне провадження
- •5.1.2. Касаційне провадження
- •5.1.3. Виключне провадження
- •5.1.4. Виконання вироку, ухвали і постанови суду
- •5.2. Федеративна республіка німеччина
- •5.3. Франція
- •5.4. Англія
- •3. Апеляція на рішення судів сумарної юрисдикції.
- •5.5. Сполучені штати америки
- •Список рекомендованої літератури
- •Кримінальний процес:
1.3. Франція
1.3.1. Загальні положення
1. Загальні положення. Кримінально-процесуальне право Франції являє собою форму змішаного чи континентального процесу, який прийшов на зміну інквізиційному процесу феодальної абсолютистської держави. Для цієї форми кримінального процесу характерні такі чинники: наявність самостійної стадії попереднього розслідування, чітке розмежування розслідування і стадії судового розгляду кримінальної справи по суті, причому на відміну від попереднього розслідування судовий розгляд заснований на принципах гласності, усності, безпосередності й змагальності у веденні процесу. Змішаний кримінальний процес Франції слугував зразком для інших держав континентальної Європи. Законодавче вираження він одержав у Кримінально-процесуальному кодексі Франції 1808 р. (кодексі Наполеона), який діяв 150 років з деякими змінами й доповненнями.
У 1959 р. набув чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс Франції. Він вирізняється високим рівнем законодавчої техніки, якістю і детальністю. Весь кодекс складається із п'яти частин, кожна з яких має власну нумерацію статей (всього їх понад 800).
Перша частина складається із п'яти книг: книга 1 "Про провадження з публічного позову та про наслідки", книга 2 " Про юрисдикції, що вирішують справи по суті", книга 3 "Про надзвичайні способи оскарження", книга 4 "Про деякі особливі види провадження" та книга 5 "Про виконавче провадження". У 2000 р. КПК доповнений преамбулою і загальними положеннями.
Друга частина, статті якої мають літеру "R." – rеgiement (постанова) складається із постанов уряду та декретів, затверджених Державною Радою, стосовно регламентації провадження з кримінальних справ.
Третя частина, статті якої мають літеру "D" – decret (декрет), складається із нормативних актів, що іменуються декретами, більша частина яких присвячена пенітенціарному режиму.
Четверта частина, статті якої миють літеру "А" – аrrkte (акт виконавчої влади), складається з актів міністерств і відомств (МВС, Мін'юсту), які стосуються конкретних питань, що мають кримінально-процесуальне значення.
П'ята частина, статті якої мають літеру "С" – сirculeire (циркуляр, інструкція). Це загальна інструкція щодо застосування КПК, прийнята Міністерством юстиції при введенні кодексу в дію 2 березня 1959 р.
З моменту дії до КПК внесені численні зміни і доповнення. Проведена 4.01.1993 р. реформа кримінально-процесуального права торкнулася близько 250 статей кодексу. Ця реформа була проведена у ліберальному дусі, особливо щодо стадії попереднього розслідування. Застосування зміненого КПК на практиці викликало певні непорозуміння між інтересами суспільства та особами, які піддавались кримінальному переслідуванню. Не пройшло і року, як послідували нові зміни КПК. Закон від 24.08.1993 р. підправив найбільш радикальні зміни і повернув функціонування кримінального судочинства у нормальне русло.
Суттєві зміни до КПК внесені від 15 червня 2000 р. Більшість його положень введені в дію з 1.01.2001 р., а деякі з 15.06.2002 р., про що буде більш детально висвітлено в наступних параграфах роботи.
Конститутція Французької Республіки 1958 р. має розділ VIII "Про судову владу", в якому закріплено принципи незалежності, незмінності судової влади, законності. У преамбулі Конституції міститься норма, яка підтверджує дію "Декларації прав людини і громадянина" 1789 р. і презумпцію невинуватості.
Джерелами французького кримінально-процесуального права є також і норми міжнародного права:
Конвенція про захист прав людини і основних свобод1950 р., ратифікована в 1973 р.;
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права1966 р., ратифікований в 1971 р.;
Європейська конвенція про видачу 1957 р.;
Європейська конвенція про взаємно-правову допомогуз кримінальних справ 1959 р.;
Закон від 26.02.2002 р., який доповнив КПК положеннями про співробітництво з Міжнародним кримінальним судом, та ін.