240КН клини починають переміщатися по горловині
всередину корпусу і стискати пружини. Між горловиною і
клинами виникають сили тертя, які пропорційні тиску між
поверхнями, що труться. Тиск клинів на корпус збільшується по мірі стиснення пружин і до кінця
ходу апарату воно досягає найбільшого значення. Щоб клини при своєму переміщенні не
зміщувалися в один бік і не перекошувалися, горловина корпусу апарату виконана шестигранною.
Закінченням ходу апарату вважається положення, при якому нажимний конус повністю входить в
корпус апарату, а упорна плита дотикається горловини корпусу. Після зменшення стискаючої
сили відбувається відновлення (віддача) апарату за рахунок пружних сил пружин. Для полегшення
повернення клинів в початкове положення грані горловини корпусу виконані з нахилом 2°.
Збірка апарату ведеться в такій послідовності. У отвір корпуса вставляють стягнутий болт 7,
під головку якого встановлюють тимчасову прокладку, що виключає його поворот при
нагвинчуванні гайки. Потім ставлять дві пружини, на які укладають три фрикційні клини а на них
– натисний конус. Зібраний апарат стискають під пресом, на болт нагвинчують гайку, під яку
ставлять тимчасову підкладку, що забезпечує вільну постановку поглинального апарату на вагон.
Після першого удару підкладка випадає, а апарат займає нормальне положення в розпір між заднім
і переднім упорами.
Будова поглинального апарату цнии – н6
Пружинно – фрикційний апарат ЦНИИ – Н6 застосовується на пасажирських вагонах. Він
с
кладається
з двох частин: пружинної і пружинно –
фрикційної. Його корпус також роздільний на дві
частини: горловину 9 і основу 7. До пружинно –
фрикційної частині відносяться: шестигранна
горловина 9, три фрикційні клини 10, нажимний конус
11, Шайба 1, зовнішня 2 і внутрішня 3
пружини. Конструкція цієї частини аналогічна апарату
Ш – 2 – В. Пружинна частина складається з
основи 7, центральної пружини 4, чотирьох кутових
пружин 8, які надіти на циліндричні приливи
в нішах горловини, чотирьох малих кутових пружин 5, які розміщені в нішах основи і чотирьохупорних стрижнів 6. Стрижні проходять усередині
великих і малих кутових пружин і розділяються їх середньою потовщеною частиною, що
знаходиться в отворі основи. Пружини 4 і 2 взаємозамінні, 8 і 3 мають однакові розміри і також
взаємозамінні між собою. Обидві частини апарату стягнуті болтом 12 з гайкою 13.
Для збірки апарату в отвір основи з боку днища вводять стягнутий болт 12, потім в ніші
встановлюють малі кутові пружини 5, всередину пружин вставляють упорні стрижні 6, а в гніздо основи – центральну пружину 4. На упорні стрижні 6 надягають великі кутові пружини 8. Після
цього ставлять горловину 9 так, щоб її циліндричні приливи в нішах по кутах увійшли всередину
великих кутових пружин 8, а днище лягло на центральну пружину 4. Потім в горловину ставлять зовнішню 2 і внутрішню 3 пружини, на них укладають нажимну шайбу три фрикційні клини 10,
нажимний конус 11, нагвинчують гайку на болт і торець його розклепують.
Працює апарат в такій послідовності. При дії навантаження спочатку стискаються на 23мм
центральна 4 і чотири великі кутові пружини 8. У цей момент циліндричні приливи горловини
дотикаються торців упорних стрижнів 6, стрижні почнуть просуватися до основи, а вони своїми
буртами стискають малі кутові пружини 5. Подальше стиснення апарату продовжується до тих
пір, поки дно горловини 9 не дотикнеться з основою 7. Перш ніж це відбудеться, в роботу вступає
пружинно – фрикційна частина. Це починається у момент початкового стиснення малих кутових
пружин. Унаслідок того що кінцевий опір пружинної частини більш ніж в два рази перевищує
зусилля, що приводить в рух фрикційні деталі, забезпечується плавний перехід від роботи
пружинної до спільної роботи обох частин. Після упору горловини в основу стиснення пружинної
частини припиняється і працює тільки пружинно – фрикційна частина. Стиснення апарату
закінчується, коли торець нажимного конуса опиниться урівень із зовнішньою кромкою
горловини. Кінцевий опір апарату складає 1,5МН, енергоємність апарату 18 – 24кДж, а коефіцієнт
поглинання енергії – 0,75.