КОНСПЕКТ ДЛЯ ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

з предмету «Електричні машини рухомого складу»

ЗМІСТ

Стор.

Самостійна робота №1 Тема: Експлуатаційні показники лужних акумуляторів 3

Самостійна робота №2 Тема: Характеристики акумуляторів 3

Самостійна робота №3 Тема: Регулятор напруги генератора DUGG - 28B 6

Самостійна робота №4 Тема: Характеристики генераторів постійного струму 6

Самостійна робота №5 Тема: Будова редукторно – карданно привода 8

Самостійна робота №6 Тема: Будова плоскоременного приводу 9

Самостійна робота №7 Тема: Будова ременно – редукторно – карданного приводу 10

Самостійна робота №8 Тема: Несправності машин постійного струму 10 Самостійна робота №9 Тема: Силові випрямлячі генераторів змінного струму 14

Самостійна робота №10 Тема: Будова генератора 2ПВ – 001. Переваги та недоліки

генераторів змінного струму 12

Самостійна робота №11 Тема: Монтаж генераторів та їх охолодження 12

Самостійна робота №12 Тема: Електрична схема та робота генератора

ЕСС 5 – 93 – 4 – М101В 13

Самостійна робота №13 Тема: Електрична схема та робота генератора ДГЦІ 14

Самостійна робота №14 Тема: Електрична схема та робота генератора ДГКІО 16

Самостійна робота №15 Тема: Електрична схема та робота генератора ГСВ – 8Е 17

Самостійна робота №16 Тема: Вибір електродвигунів 17

Самостійна робота №17 Тема: Характеристики асинхронних двигунів 18

Самостійна робота №18 Тема: Несправності машин змінного струму 19

Самостійна робота №19 Тема: Електрична схема і робота перетворювача АПО – 0,3 19

Самостійна робота №20 Тема: Типи трансформаторів та їх застосування 20

Самостійна робота №1

Тема: Експлуатаційні показники лужних акумуляторів

Лужні акумулятори мають ряд переваг перед кислотними, що і визначило їх широке

застосування на залізничному транспорті. В даний час на пасажирських вагонах встановлюють в

основному лужні акумулятори. До позитивних якостей лужних акумуляторів можна віднести

велику механічну міцність (акумулятор витримує трясіння, вібрації, удари і ін.) і значну питому

енергію на одиницю маси. Для сучасного лужного акумулятора вона складає 20 – 25 Вт*год/кг,

тоді як для кислотних рівна 13 – 20 (панцирні) і 8 – 11 Вт*год/кг (поверхневі). Лужні акумулятори

можуть довгий час знаходитися в напівзарядженому і навіть в повністю розрядженому стані, що

абсолютно неприпустимо для кислотних (в цьому випадку у них виникає сульфатация і різко

зменшується ємність). Крім того, лужні акумулятори не виходять з ладу унаслідок дії низьких

температур і мають велику перевантажувальну здатність, тобто можуть працювати з великими

струмами при розрядах і зарядах. Короткочасне коротке замикання і глибокі розряди, а також

тривалий перезаряд не виводять з ладу ці акумулятори. Для них характерний більший термін

служби і термін зберігання. Гарантований термін служби лужних акумуляторів типів ТНЖ і ВНЖ

складає 750 циклів, а термін зберігання – 42 міс.

Практично вважається, що лужні акумулятори служать в 3 – 4 рази більше, ніж кислотні.

Проте це справедливо тільки при правильній їх експлуатації. При порушенні встановлених

експлуатаційних вимог термін служби лужних акумуляторів може навіть виявитися меншим, ніж

у кислотних. На термін служби сильний вплив робить щільність електроліту, температура і вміст в

нім їдкого літію. При складі електроліту (їдкого калія КОН з додаванням 20 – 30 г/л моногідрата

літію LiOН), який рекомендований заводом, термін служби акумуляторів зростає приблизно удвічі

(без літію 350 циклів).

Електроліт встановленої щільності трохи впливає на металевий корпус і інші деталі

акумулятора, володіє хорошою провідністю і забезпечує нормальне протікання електрохімічних

реакцій з активними масами пластин. Зменшення щільності нижче 1,19 г/см³ викликає швидке

зростання питомого опору електроліту і, отже, зменшує напругу акумулятора. При такій низькій

щільності акумулятори не в змозі віддавати номінальної ємності. Проте щільність більше 1,25

г/см³ також шкідлива унаслідок особливо помітного при підвищеній температурі зростання

розчинності заліза негативного електроду.

У лужних акумуляторів саморозряд при відключеному стані порівняно малий (після 9міс

зберігання вони втрачають тільки 20% ємності). В той же час у кислотних акумуляторів добовий

саморозряд складає близько 0,5 – 0,7% ємності, тобто протягом місяця вони втрачають 15 – 21 %

ємності. При експлуатації лужних акумуляторів не відбувається шкідливих виділень пари і газів,

що характерний для кислотних акумуляторів.

Проте у лужних акумуляторів напруга при розряді значно нижча (майже на 40%), ніж у

кислотного, унаслідок чого при одній і тій же напрузі в системі електропостачання кількість

акумуляторів в лужній батареї буде більша, ніж в кислотній. Так, при напрузі 50В в кислотній

батареї встановлюють 26 акумуляторів, в лужній – 38 – 40. В результаті цього по питомій енергії

батареї, що складаються з кислотних і лужних акумуляторів, виявляються приблизно однаковими.

Із – за великого внутрішнього опору лужного акумулятора його напруга, особливо при великих

струмах розряду, падає набагато швидше, ніж у кислотного, і при дуже інтенсивному розряді

акумуляторної батареї різко зменшується. Тому їх зазвичай не застосовують як стартерні

акумулятори. У них також менше віддачі по ємності і енергії (к.п.д.).

Самостійна робота №2

Тема: Характеристики акумуляторів

Основними характеристиками акумуляторів є електрорушійна сила (е.р.с.) Еа, напруга U,

внутрішній опір r, номінальний розрядний і зарядний струм, ємкість, а також коефіцієнти віддачі.

Електрорушійна сила, г/см³, акумулятора залежить від властивостей речовини пластин і

електроліту і не залежить від розмірів пластин і кількості активної маси в них. Е.р.с. кислотного

акумулятора у вольтах, визначена дослідним шляхом, виражається формулою

Еа = 0,85 + ρ/1000,

де: ρ – щільність електроліту при температурі 15°С, кг/м³.

У стартерних кислотних акумуляторів, щільність електроліту в яких при зарядці змінюється

від 1,1 до 1,3 г/см³, е.р.с. змінюватиметься відповідно від 1,8 до 2,2В.

Е.р.с. лужного нікель – залізного акумулятора майже не залежить від щільності електроліту,

а визначається тільки хімічним складом активної маси пластин. Е.р.с. повністю зарядженого

нікель – залізного акумулятора складає 1,6В, розрядженого 1,3В.

Внутрішній опір акумулятора чинить істотний вплив на напругу і величину струму

акумулятора. Струм в амперах, що віддається акумулятором, визначається по формулі закона Ома

для повного ланцюга:

I = Еа/(R + r)

де: R – опір зовнішнього ланцюга, Ом;

r – внутрішній опір акумулятора, Ом.

Внутрішній опір кислотних акумуляторних батарей дуже малий, тому їх напруга в межах

невеликих навантажень (освітлення) практично не відрізняється від е.р.с. і лише при включенні

стартера помітно знижується. Внутрішній опір зарядженої акумуляторної батареї 6СТ – 80 при

температурі 40°С складає 0,01Ом, а при температурі 20°С зростає до 0,019 Ом.

Е.р.с. і напруга кислотного акумулятора

залежать від щільності електроліту. На початку

розряду зарядженого акумулятора (рис. 1, а) е.р.с. Е_р і

напруга U_р швидко падають до значення, близького

до 2В. В процесі подальшого розряду напруга буде

практично постійною, поволі знижуючись, а в кінці

розряду знов швидко падає.

Первинне падіння напруги акумулятора

пояснюється втратою напруги на внутрішньому опорі. Це значення тим більше, чим вище

розрядний струм і внутрішній опір. В процесі розряду щільність електроліту із – за втрати

сірчаної кислоти зменшується. Різке зниження напруги в кінці розряду викликане сповільненим

надходженням свіжого електроліту до внутрішніх шарів активної маси унаслідок закупорки пор

пластин сульфатом свинцю. Якщо розряд продовжувати і далі, напруга акумулятора швидко

падає до нуля. Такий глибокий розряд негативно впливає на стан акумулятора, тому встановлено

найменше значення кінцевої напруги 1,7В.

Якщо розряджений до кінцевої напруги акумулятор відключити від навантаження, то його

напруга і е.р.с. підвищаться до значення, яке визначене залишковою щільністю електроліту ρ =

1,10. Проте такий акумулятор вже втратив всю свою ємність і його необхідно зарядити.

Початкова щільність електроліту для повністю заряджених акумуляторів вибирається

залежно від призначення і кліматичного району роботи акумуляторної батареї. Для стартерних

акумуляторних батарей щільність електроліту повинна складати 1,28 г/см³; акумуляторних

батарей освітлення 1,26 г/см³.

На початку заряду розрядженого кислотного акумулятора його напруга U₃ (рис 1, б) відразу

підвищується на значення, яке обумовлене падінням напруги за рахунок внутрішнього опору;

концентрація сірчаної кислоти в порах активної маси пластин підвищується, е.р.с. і напруга поволі

підвищуються. Досягши напруги 2,4В починається процес газоутворення за рахунок електролізу

води, що знаходиться в електроліті. В кінці заряду напруга і е.р.с. акумулятора швидко зростають

до 2,7В, причому практично вся активна маса до цього часу переходить в заряджений стан і

зарядний струм витрачатиметься на електроліз води.

Щільність електроліту, досягнувши своєї верхньої межі (ρ = 1,28 г/см³), залишається

практично постійною.

Часті і тривалі перезаряди негативно впливають на стан пластин: розрихляють їх активну

масу і викликають прискорену корозію решіток позитивних пластин. Щоб уникнути цих явищ

необхідно не допускати перезарядів і своєчасно закінчувати заряд. Ознаками кінця заряду є

постійність зарядної напруги і щільності електроліту і газовиділення. Після припинення заряду

щільність електроліту в порах пластин і сосуді вирівнюється і встановлюється е.р.с. кислотного

акумулятора Е_а = 0,85 + ρ.

При розряді струмом I_р протягом t_р годин акумулятор віддає ємність Q_р = I_рt_р. При заряді

струмом I₃ протягом t₃ годин акумулятор отримує Q_з = I_зt_з; при цьому Q_з > Q_р.

П овністю заряджений лужний акумулятор створює напругу

близько 1,3В. При розряді (рис. 2) напруга акумулятора повільно і

рівномірно знижується до 1,1В, а потім починає швидко падати.

При напрузі 1В акумулятор повинен бути відключений від розряду.

Середня розрядна напруга лужного акумулятора приймається

рівною 1,25В.

Ємність акумулятора визначається кількістю струму, який може віддати повністю

заряджений акумулятор в процесі його розряду певним струмом при певній температурі до

допустимої напруги.

Для стартерних кислотних акумуляторів за номінальну ємність Q_ном приймається ємність

при 20 – годинному розрядному режимі струмом, який рівний 0,05Q_ном до напруги 1,7В від

початкової щільності електроліту 1,285г/см³ при його середній температурі 30°С. Для лужних

нікель – залізних акумуляторів Q_ном відповідно приймається при 8 – годинному розрядному

режимі при температурі 15 – 35°С.

С ила розрядного струму в значній мірі впливає на ємність

акумуляторної батареї. При великій силі розрядного струму

поверхневі шари активної маси розряджаються швидше і

сірчанокислий свинець, що утворюється, закупорює пори активної

маси, перешкоджаючи проникненню електроліту всередину

пластин. Кислотна акумуляторна батарея в стартерному режимі

віддає тільки близько 25% номінальній ємності (рис. 3).

При пониженні температури ємність також зменшується унаслідок збільшення в'язкості

електроліту, який втрачає здатність проникати в пори. Кількість активної маси, що бере участь в

реакціях, зменшується, і ємність відповідно падає (від 20 до -20°С ємність змінюється в

середньому на 1% на кожен градус). З наближенням до точки замерзання електроліту ємність

падає майже до нуля. Підвищення температури приводить до збільшення ємності акумулятора,

проте при температурі вище 40°С значно скорочується термін служби акумулятора із – за

швидкого руйнування пластин.

Ємність акумуляторів не залишається постійною протягом всього терміну їх служби. На

перших циклах ємність зростає, оскільки відбувається розробка активної маси пластин. В процесі

експлуатації ємність акумуляторних батарей деякий час тримається стабільною, а потім починає

поступово зменшуватися унаслідок спрацювання активної маси пластин.

Ємність лужних акумуляторів в значній мірі залежить від стану електроліту, головним чином

від наявності в електроліті вуглекислого калія (поташу), який різко знижує ємність.

Віддачею акумулятора по ємності η_є називається відношення кількості ампер – годин,

отриманих від акумулятора при розряді Q_р до кількості ампер – годин, відданих акумулятору при

заряді, Q₃, виражене у %:

η_є = (Q_р/ Q₃)*100

Для кислотних акумуляторів η_є = 85 – 90%, для лужних η_є = 65 – 70%.

Віддача акумуляторів по енергії характеризує здатність акумуляторної батареї повертати

отриману при заряді енергію. Віддача по енергії η_е визначається по формулі:

η_е = (ηє*U_р.ср/U_з.ср)%

де: U_р.ср – середня напруга розрядки, В;

U_з.ср – середня напруга зарядки, В.

Для кислотних акумуляторів середня віддача по енергії складає приблизно 75%, а для

лужних 55 – 60%.

Саморозряд акумулятора викликається шкідливими реакціями, що відбуваються на

позитивних і негативних пластинах. До саморозряду схильні кислотні і лужні акумулятори. При

цьому саморозряд кислотних акумуляторів при позитивній температурі (до 30°С) за одну добу

досягає 1% номінальній ємності. При температурі від 0 до – 30°С саморозряд кислотних

акумуляторів протікає украй поволі. Тому зберігати акумулятори необхідно при температурі, не

більше 0°С. В кінці терміну служби саморозряд кислотних акумуляторів збільшується унаслідок

шкідливої дії сурми, що поступає в електроліт при корозії позитивних пластин.

Саморозряд лужних акумуляторів менший, ніж кислотних. Наприклад, при температурі від –

5 до – 10°С нікель – залізні акумулятори за 30 діб втрачають лише близько 7% ємності. Проте при

температурі 40°С за той же час вони повністю втрачають свою ємність.

При номінальній температурі за один місяць нікель – залізні акумулятори самозаряжаются

на 40 – 60%. У лужних акумуляторів, що працюють на складеному електроліті, саморозряд

менший, ніж у таких же акумуляторів, що працюють на електроліті з їдкого калія.

Самостійна робота №3

Тема: Регулятор напруги генератора DUGG - 28B

Система автоматичного регулювання змінює ширину періуда часу імпульсу виробляючої

напруги, щоб при зміні частоти обертання і навантаження генератора здійснювалося необхідне

регулювання струму збудження, яке необхідне для стабілізації до номінальної напруги.

П ри розгоні поїзда обмотка збудження генератора постійного струму підключена до його

обмотки якоря, крім тиристорів виконуючого органу, через розмикаючі

контакти реле напруги Р1; при цьому відбувається процес

самозбудження генератора. При збільшенні напруги генератора

спочатку спрацьовує реле Р1. При цьому розмикаються його контакти в

ланцюзу обмотки збудження і замикаються контакти в ланцюзу котушки

реле Р2, що приводить до спрацьовування цього реле з деякою

витримкою часу 5 – 10сек; витримка часу визначається постійною часу

заряду конденсатора С2. В період часу від моменту відключення

контактів реле Р1 в ланцюзу обмотки збудження і до моменту

включення реле Р2 до керуючого електроду тиристора V1, через діод V6

і розмикаючі контакти реле Р2 подається відмикаючий імпульс. В

результаті цього тиристор V1 відкривається і через нього починає протікати струм збудження

генератора. Одночасно через тиристор V1, діод V5, резистор R2 і розмикаючі контакти реле Р2

відбувається заряд комутуючого конденсатора С1 і він набуває полярності, яка показана на схемі.

Після спрацювання реле Р2 припиняється подача відмикаючого імпульсу на керуючий електрод

тиристора V1, але тиристор залишається відкритим і через обмотку збудження продовжує

протікати струм, унаслідок чого напруга генератора продовжує збільшуватися. Надалі

відбувається вище розглянутий процес почергового включення тиристорів V1 і V1 від системи

керування СУТ, за допомогою яких автоматично регулюється струм збудження і напруга

генератора.

Самостійна робота №4

Тема: Характеристики генераторів постійного струму

Характеристикою холостого ходу називається залежність е.р.с. Е генератора (його напруга

U₀ при холостому ході) від струму збудження І_в при незмінній частоті обертання п.

При порівняно невеликих значеннях струму збудження і потоку

магнітний ланцюг машини не насичений і залежність е.р.с. від струму

І_в лінійна. Проте при зростанні струму І_в і потоку Ф магнітна система

насищається і характеристика холостого ходу стає нелінійною. При

цьому істотно зростає значення струму І_в яке необхідне для отримання

необхіднї е.р.с. Е. Також збільшується струм збудження (тобто потік Ф,

який необхідний для отримання заданої е.р.с.,) і при зменшенні частоти

обертання. Так, при найбільшій частоті обертання п_макс для утворення е.р.с. Е_ном необхідно мати

найменший струм збудження І_{в мін}; при зменшенні частоти обертання до п_мин необхідний струм

збудження збільшується і складає І_{в макс}. Отже, найбільш важким для роботи РНГ є режим,

відповідний п_мин. Характерна особливість генераторів, частота обертання яких змінюється в

широких межах, полягає в тому, що починаючи з середньої частоти обертання п_ср і вище,

генератори працюють при слабкому або зовсім ненасиченому магнітопроводі. Навіть при

найменшій частоті обертання п_мин режим роботи при Е_ном (точка А) відповідає приблизно

коліну характеристики холостого ходу. Це пояснюється прагненням знизити найбільший струм

збудження І_{в. макс}, щоб створити сприятливі умови для роботи регулятора напруги і зменшення

його габаритних розмірів. За відсутності струму збудження в обмотці якоря генератора потоком

залишкового магнетизму індукується деяка е.р.с. Е_зал; значення її також залежить від частоти

обертання п.

З овнішньою характеристикою генератора називається залежність напруги U від струму

навантаження І_н при незмінній частоті обертання п і незмінному опорі r_в

ланцюгу збудження.

Зовнішні характеристики генератора, що працює без регулятора

напруги, при різній частоті обертання (рис. а). При збільшенні струму

навантаження І_н, а отже, і струму якоря І_я напруга U зменшується.

Для генераторів з паралельним збудженням зміна напруги при

переході від режиму холостого ходу до номінального навантаження

складає 5 – 10%. Генератор може працювати стійко тільки на ділянці АБ

зовнішньої характеристики. Робочим є початкова її ділянка до

номінального струму І_ном. Ділянка БВ характеристики відповідає

нестійкій роботі генератора і при досягненні критичного струму І_кр генератор, розмагнічуючись,

переходить в режим короткого замикання у відповідний точці В. У цьому режимі напруга

генератора і струм збудження стають рівними нулю, внаслідок чого струм короткого замикання І_кз

створюється тільки за рахунок е.р.с. залишкового магнетизму. З цієї причини встановлений струм

І_кз в більшості випадків не перевищує номінального струму. Ударний струм короткого замикання

(струм, що виник при перехідному процесі у момент короткого замикання) може бути у декілька

разів більше номінального.

При роботі генератора спільно з РНГ до деякого граничного струму І_пр

останній підтримує напругу генератора практично незмінним (рис. б). Тільки

після досягнення струму І_пр регулятор РНГ перестає стабілізувати напругу і

генератор переходить на роботу по природній частині відповідної

характеристики. При найменшій частоті обертання п_мін струм І_пр близький до

критичного і для вагонних генераторів складає приблизно 100 – 110%

номінального І_ном. Отже, при п _мін ці генератори не мають запасу по потужності.

Із збільшенням частоти обертання до найбільшого граничний струм досягає величини

I_{пр макс} =(2 – 4)І_ном.

Регулювальною характеристикою генератора називається залежність струму збудження І_в

в ід струму навантаження І_н при незмінній напрузі U і постійній частоті

обертання п.

Регулювальна характеристика показує, як треба змінювати струм в

обмотці збудження генератора, щоб напруга його при зміні струму

навантаження була постійною.

Поки генератор працює при навантаженнях, що не перевищують

номінальну, тобто на пологій початковій частині зовнішньої

характеристики, напруга його U зменшується порівняно мало і струм

збудження для підтримки незмінною U повинен зростати трохи. При

подальшому збільшенні навантаження напруга генератора починає різко падати значить, струм

збудження повинен сильно збільшитися. Точки А1, А2 і А3 регулювальної характеристики

відповідають режиму холостого ходу. По регулювальних характеристиках можна визначити

найбільший і найменший струми збудження, які необхідні для стабілізації напруги генератора при

зміні частоти обертання і навантаження. Найменший струм І_{в мін} відповідає найбільшій частоті

обертання п_макс і холостому ходу машини; найбільший струм І_{в макс} – найменшій частоті обертання

п_мін і номінальному навантаженню І_ном.

Швидкісною регулювальною характеристикою називається залежність струму збудження І_в

від частоти обертання п при постійній напрузі U на затисках генератора і незмінному струмі

навантаження І_н.

Зазвичай ці характеристики будують для номінальної напруги генератора при

х олостому ході (крива 1) і номінальному навантаженні (крива 2). По цих

кривих можна визначити струми І_{в макс} і І_{в мин.} тобто діапазон зміни струму

збудження, який необхідний для підтримки стабільної напруги на

навантаженні. Відношення І_рв = І_{в макс} / І_{в мін} називають коефіцієнтом

регулювання струму збудження. Для сучасних генераторів пасажирських

вагонів к_рв = 12 – 15.

Самостійна робота №5

Тема: Будова редукторно – карданно привода

Редукторно – карданний привід від середньої частини осі колісної пари

Редукторно – карданний привід від середньої частини осі застосовують для обертання

генераторів, що живлять установку кондиціонування повітря. На вагонах побудови ГДР і СРСР в

основному експлуатують приводи з редуктором типу ЕUК – 160 – 1М (ГДР), а на вагонах

побудови ВНР – типу «Стоун».

Привід з редуктором ЕUК – 160 – 1М, найбільша потужність якого 38,4кВт, монтується на

візках КВЗ – ЦНИИ.

Р едуктор 9 закріплений на середній частині осі 6, обертання від якої через пару конічних

шестерень передає карданному валу 16,

фрикційній муфті зчеплення 12 і якорю двигун –

генератора 13. Двигун – генератор

встановлюють на зварній рамі 14, яка кріпиться

до рами кузова вагону за допомогою болтів з

корончатими гайками.

Масло для підшипників і шестерень

редуктора заливають в картер через спеціальний отвір, що закривається пробкою. Розбризкуване

обертаючими шестернями, масло стікає по стінках картера в накопичувачі і канали, які

знаходяться в корпусі редуктора, монтажних стаканах, дистанційних кільцях і бічних кришках,

звідки потрапляє в підшипники і назад в картер.

Внутрішня порожнина редуктора ущільнена лабіринтними кільцями в кришках і фланцях

полого валу і блоку малої шестерні, а також гумовими і мідно – алюмінієвими прокладками.

Перед лабіринтними кільцями додатково поставлені масловідбійні шайби. Масло зливається

через отвір в нижній частині корпусу, яке закрите пробкою з намагніченим стрижнем, що очищає

масло від металевих частинок – продукту спрацювання шестерень. Головку пробки від

самовідгвинчування стопорять дротом. Для пониження тиску на верхній кришці 8 встановлений

клапан 7.

Для контролю за кріпленням (зрушенням) редуктора на осі з обох торців редуктора на

нажимні кільця з переходом на вісь наносять контрольні риски білилами шириною 40мм і по ним

червоною фарбою шириною 20мм.

Карданний вал сполучений з редуктором і фрикційною муфтою фланцями 18. Вал

складається з двох частин, що мають шліцьове з'єднання, що дозволяє його подовжувати або

укорочувати. На кінцях карданного валу є шарніри 17 з голчатими підшипниками. За допомогою

шарнірів передається обертальний момент, від редуктора до валу двигун – генератора під кутом,

що міняє свою величину при русі поїзда. Голчаті підшипники шарнірних з'єднань карданного

валу змащують за допомогою масельнички 10, а шліцьові з'єднання валу – масельнички 15.

Підвісна рама 11 оберігає карданний вал від падіння на шлях при випадковому пошкодженні.

Для фіксації осі малої (відомої) шестерні редуктора в горизонтальному положенні

передбачена кульова опора моменту. Вона має стрижень 5, що закінчується з обох кінців

кульовими головками. Обидві головки, затиснуті між гумовими вкладишами (амортизаторами) 3,

розміщуються в корпусах опори. Корпус 20 кріпиться до кронштейна 19, а корпус 4 – до рами

візка.

Кронштейн 2 оберігає редуктор від обертання навколо осі колісної пари у разі пошкодження

кульової опори. При пошкодженні опори кронштейн лягає на опорну скобу 1, яка укріплена на

рамі візка.