1.5 Фактори рельєфоутворення

До них відносять складовий вміст гірських порід, які складають земну кору; геологічні структури, які утворилися в наслідок тектонічних рухів попередніх геологічних епох, і кліматичні умови.

Земна кора складена гірськими породами різного генезису і різного хімічного і мінералогічного складу. Ці відміни знаходять відображення у властивостях порід, їх стійкості до зовнішніх сил.

Розрізняють породи більш стійкі і менш стійкі до процесів вивітрювання, більш і менш піддатливі (до дії текучої води, вітру тощо). Інтенсивність руйнації залежить від фізико-хімічних властивостей порід (колір, полімінеральність, теплопровідність тощо), так і конкретних фізико-географічних умов.

Велике морфологічне значення має:

1)ступінь проникності гірських порід для дощових і талих вод. Слабкопроникнені породи утворюють умови для виникнення і розвитку ерозійних форм, для виположування їх схилів. Залягання водонепрохідних (водотривкіх) горизонтів зумовлює розвиток ярів. Водопроникність зумовлена або будовою гірських порід (пухкість, пористість тощо) або їх тріщинуватістю.

2)розчинність, якщо породи легкорозчинені (кам’яна сіль, гіпс, доломіт, вапняк), то утворюється карст.

3) просадочність, властивість грунтів зменшуватися в об’ємі при зволоженні (лес, лесоподібні суглинки).

Гірські породи знаходяться в земній корі в різних співвідношеннях один до одного, зумовлюючи геологічну структуру літосфери. Під дією екзогенних процесів проходить руйнація геологічних структур. Форми рельєфу, які зумовлені структурами називають структурними. Різни структури зумовлюють різні типи структурно-денудаційного рельєфу.

Широко розповсюджена горизонтальна структура (верхні структурні поверхи платформ), якій у рельєфі відповідають пластові (шарові) рівнини

(Приволзька височина), структурні плато і плоскогір’я (плато Устюрт, Середньосибірське плоскогір’я), столові країни.

Рельєф столових країн і плато характеризується плоскими або слабко хвилястими міжріччями (бронованими пластами стійких порід), які різко переходять у круті схили річкових долин і інші ерозійні форми рельєфу. В умовах тектонічного спокою і довгого впливу ерозійно-денудаційних процесів рельєф структурних плато і столових країн може перетворюватися у рельєф острівних столово-останцевих височин, в якому негативні форми рельєфу займають значно більші площі, ніж позитивні (рис. 1.2). Такий рельєф широко розповсюджений у Африці і на переферії плато Устюрт.

Рис. 1.2 Рельєф острівних столово-останцевих височин.

У випадку чергування за вертикаллю міцних і слабких порід, які залягають горизонтально, виникає ступінчастий рельєф. На схилах ерозійних форм утворюються структурні тераси (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Структурні тераси на схилах річкової долини: 1 – м’які породи;

2 – міцні породи.

Якщо породи залягають під кутом (моноклінально), то утворюється куестовий рельєф (рис. 1.4).

Куест – височина, яка утворена пасмами з асиметричними схилами: пологими, які співпадають з кутом нахилу міцного до вивітрювання пласта (шару), і крутим, який зрізає “голови” шарів (аструктурний схил).

В умовах куестового рельєфу формується певний рисунок гідрографічної сітки – пір’ястий

Рис.1.4 Моноклінальний куестовий рельєф: 1 – м’які породи;

2 – міцні породи

Складний рельєф виникає на місці складчастих структур. В одних умовах спостерігається відповідність між типом геологічної структури і формою рельєфу, тобто антикліналям відповідають височини або хребти, а синкліналям – зниження у рельєфі. Такий рельєф називають прямим. Існує і інверсійний рельєф, який характеризується зворотною відповідністю між топографічною поверхнею і геологічною структурою. На місці позитивних геологічних структур утворюються негативні форми рельєфу і навпаки (рис. 1.5).

Рис.1.6 Складчаста структура і її відображення у вторинному рельєфі:

1 – м’які породи; 2 – міцні породи.