Вступ Об’єкт, предмет, задачі і розділи геоморфології та її зв’язок з іншими науками

Геоморфологія (ГМ) (ге – земля; логос – наука; морфе – форма) – наука про рельєф земної поверхні, який зформувався в результаті взаємозв’язку ендогенних і екзогенних факторів і характеризується такими ознаками, як морфологія, генезис (тобто походження), вік, динаміка і закономірне положення його форм у часі і просторі.

Об’єкт вивчення ГМ – рельєф Землі, тобто сукупність геометричних форм нерівностей земної поверхні (різних за формою, розмірами, походженням, віком і історією розвитку.), які утворилися в результаті складної взаємодії земної кори з водною, повітряною та біологічною оболонками нашої планети.

ГМ має справу з формою поверхні, яка утворилася в умовах певного географічного середовища та з геологічними тілами, які утворюють ці форми. Пов’язана з картографією, ландшафтографією, четвертинною геологією, петрографією, літологією тощо.

Задачі геоморфології:

1. аналіз морфології рельєфу, встановлення його генезису та віку;

2. встановлення етапів розвитку, інтенсивності змін під впливом ендо- і екзогенних чинників;

3. оцінка придатності певних форм рельєфу і рельєфу в цілому, як ресурсу для господарчої діяльності;

4. встановлення дій, які регулювали б несприятливі процеси.

Розділи геоморфології:

1. Загальна ГМ – вивчає загальні закономірності розвитку рельєфу;

2. Регіональна ГМ – вивчає окремі регіони;

3. Планетарна ГМ – вивчає материки, океани;

4. Структурна ГМ – вивчає форми рельєфу, які були створені тектонічними рухами;

5. Історична ГМ – вивчає історію розвитку форм рельєфу;

6. Кліматична ГМ – вивчає історію розвитку клімату;

7. Палеогеоморфологія – вивчає рельєф попередніх геологічних епох.

1. Загальна інформація про рельєф

1. Поняття про форми і елементи форм рельєфу

Форми рельєфу – окремі нерівності земної поверхні, які мають певний об’єм.

Рельєф земної поверхні складається з окремих форм рельєфу, які складаються з геометричних елементів рельєфу:

• грані (або поверхні);

• ребра (перетин двох граней);

• гранні кути (перетин трьох і більше граней).

За величиною нахилу поверхні бувають: субгоризонтальні (з кутами нахилу до 2˚) та схили (кут нахилу більше 2˚). Вони можуть бути рівними, увігнутими або опуклими.

Форми рельєфу можуть бути замкнутими (морений пагорб, морена западина) або відкритими (яр, балка), простими або складними (складеними з декількох простих форм), позитивними або негативними.

Серед форм рельєфу, які були сформовані екзогенними агентами, розрізняють акумулятивні, сформовані за рахунок накопичення матеріалу (морений пагорб, бархан), та денудаційні (розпрацьовані) форми рельєфу, які сформувалися за рахунок виносу матеріалу (яр, улоговина видування).

Форми рельєфу розрізняються за розмірами і поділяються на:

1. планетарні (материки, геосинклінальні пояси (перехідні зони), ложе океану, серединно-океанічні хребти);

2. мегаформи (гірські пояси і рівнинні країни в межах материків, великі западини і височини в межах ложа океану);

3. макроформи (складові частини мегаформ): окремі хребти і западини гірських країн;

4. мезоформи (яри, балки, долини річок);

5. мікроформи (карстові воронки, ерозійні вимоїни, берегові вали);

6. наноформи (дуже маленькі нерівності: знаки брижів, ерозійні борозни тощо).