3.2.2 Розвиток схилів. Пенеплени, педименти, педиплени і поверхні вирівнювання

Схилові процеси ведуть до виположування схилів, згладжування рельєфу, до плавних переходів від одних форм рельєфу до інших. Проходить виположування ендогенних і екзогенних схилів агентами силової денудації, що призводить до руйнації міжрічкового (вододільного) простору і формуванню на місці розчленованої невисокої хвилястої рівнини – пенеплену (проходе вивітрювання зверху) (рис. 3.4А).

Рис.3.4 Схема пенепленизації за В. Девису (А) і педипленізації за В. Пенку (Б). Стрілками вказано напрямок, в якому йде руйнація міжрічкового простору; 1 – 6 – послідовні стадії розвитку пенеплену і педиплену.

Розвиток схилів і утворення денудаційних вирівнювальних поверхонь може проходити і шляхом відступання схилів, які паралельні один одному. Це називається педипленізацієй, а сформована денудаційна рівнина – педипленом (рис.3.4 Б, рис.3.5).

Рис. 3.5 Педиплен з окремими останцями (за Н.В. Башениною).

Проста форма педипленізації – утворення педименту – пологонахиленого майданчику (<3 – 5°) , який формується у материнських породах біля підніжжя відступаючого схилу. На кожний момент відступання схилу його підніжжя захищено шлейфом відкладів; на кожен момент залишається значно менша частина схилу, який відступає паралельно сам собі. Поступово віддаляється і матеріал шлейфу. Поверхня материнських порід підніжжя відступаючого схилу поступово відслоняється. Так виникає нахилена вирівнювальна поверхня, яка прилягає до підніжжя схилу – педимент (рис. 3.6).

Рис.3.6 Педимент з останцевими столовими горами.

Узбережжя Кара-Богаз-Гола (за Н.І. Андрусевим)

Утворення педиментів, педипленів і пенепленів можливо лише в умовах низхідного розвитку рельєфу ( в умах переваги екзогенних процесів над ендогенними). При цьому проходить загальне зменшення відносних висот і виположування схилів.

При неодноразової зміні етапів спаду і піднесення розвитку рельєфу у гірських країнах утворюється ряд денудаційних рівнів, які розташовані у вигляді ступеней або ярусів на різних висотах. Це поверхні вирівнювання. Кожна поверхня вирівнювання може бути не лише піднятою, але й деформованою в результаті складчастих або розривних тектонічних порушень.

3.3 Флювіальні процеси і форми рельєфу. Ерозійна діяльність водних потоків. Базис ерозії

Сукупність геоморфологічних процесів, які виникають під дією текучих вод називають флювіальними.

Водотоки здійснюють руйнівну роботу – ерозію, транспортацію матеріалу та його акумуляцію, утворюють відпрацьовані і акумуляційні форми рельєфу. Ерозійна робота водотоку здійснюється за рахунок дії сили потоку, коразії(вплив на дно і береги уламками, котрі несе потік) і хімічного впливу на породи, які складають дно і береги річки.

В ерозійній роботі водотоків розрізняють глибинну ерозію, яка направлена на поглиблення річкової долини і бічну, яка веде до її розширення. Поглиблення русла водотоку обмежено рівнем водного базису, куди впадає водотік, так званого базиса ерозії. Загальним базисом ерозії є рівень Світового океану.

3.3.1 Основні закономірності роботи потоків. Поздовжний профіль рівноваги

Вище базису ерозії водотік поглиблює свою долину до тих пір, поки не сформується профіль, в кожній точці якого жива сила потоку знаходиться у рівновазі з опором підстиляючих порід розмиву, а транспортуюча здатність потоку стане вирівняна по всій довжині. Такий профіль називають граничним профілем рівноваги.

Невідпрацьований профіль характеризується наявністю водограїв, потоків. Для водотоків характерною є регресивна ерозія, у результаті якої водотоки мають тенденцію руху своїх вершин у глибину міжріччя.

У розвитку флювіального процесу виділяють три стадії:

І – характеризується невідпрацьованими поздовжним профілем, глибинною ерозією, поглибленням долини. Це стадія молодості долини.

ІІ – коли поздовжний профіль відпрацьовано, головною стає бічна ерозія і одночасно починається акумуляція, утворення алювію на дні долини і формування заплави – це стадія зрілості долини.

ІІІ – стадія, коли настає вирівнювання профілю, ерозійні процеси уповільнюються. Виникає дуже широка заплава, в межах якої рухається звивисте русло річки.