3.3.2 Морфологія і типи ерозійних форм рельєфу

Найбільш характерною формою рельєфу, яка виникає в результаті ерозійного процесу є ерозійна долина. До дрібніших ерозійних форм рельєфу відносять ерозійні борозни (до 0,5 м), вимоїни (до 1 – 2 м), промивини (до 3 – 5 м глибиною) і яри. Ці форми характерні для тимчасових потоків.

Значними за величиною ерозійними формами є річкові долини, пов’язані з діяльністю річкових потоків. Це складні негативні форми рельєфу, різко подовжені поглиблення в земній поверхні. Річкові долини, яри, вимоїни разом з поверхнями що їх розділяють утворюють річкові басейни (вся територія поверхневого водозбору даної річки). Басейн обмежено вододільною лінією. У рельєфі у басейнах виділяють дві головні частини – схили вододілів і схили річкових долин.

Морфологія річкових долин

У річкових долинах виділяють три головних елемента рельєфу –русло, дно і схили.

Русло – відносно вузьке лінійне поглиблення, по якому йде стік води у період межені (низький рівень води в річці між повенями).

Дно долини формується у процесі бічної ерозії і меандруванні з акумуляцієї алювію.

Велика частина дна річкової долини буває зайнята заплавою – це акумуляційна форма рельєфу, яка утворюється в результаті накопичення алювію під час повеней.

Схили долин мають різноманітну крутизну і морфологію.

Типи поздовжних профілей молодих долин:

І – долини, при формуванні яких дія силових процесів мінімальна. Ці долини формуються у міцних гірських породах. Спочатку формуються тіснини – вузькі тріщиноподібні врізи (рис.3.7 А), які перетворюються у каньйони – вузькі ущелини з дуже крутими схилами, довжиною 1 – 2 км (рис.3.7 Б).

В умовах слабких гірських порід, у горах утворюються широкі ущелини. В результаті бічної ерозії виникають ящикоподібні долини з прямовисними стінками і пласким дном.

ІІ – характерний для для долин, коли при формуванні схилів важливу роль грають схилові процеси. Цим процесом сприяють неміцні породи і вологий клімат. Поздовжний профіль долини має v-подібну форму, потім вони стають трапецеподібними і у старості – коритоподібними (u-подібними).

3.3.3 Асиметрія долин

• Схили річкових долин несиметричні. Русло зміщене до більш крутого схилу. Причини асиметрії поздовжнього профілю різні. Перша зумовлена обертанням Землі. Згідно правилу Каріоліса річки північної півкулі відхиляються вправо від свого напрямку і підмивають свої праві береги.

А Б

Рис. 3.7. І тип долин: А – тіснини, Б – каньйон.

Друга причина – тектонічні рухи. На схилах активних підвищень річки зміщуються у бік зниженої ділянки. Часто причинами асиметрії можуть бути:

• кліматичні – в умовах аридного клімату, крутішими бувають північні, звернені до сонця схили;

• структурні – виникають у долинах, які врізані у схили з моноклінальним заляганням шарів;

• гідрологічні та гіпсометричні – виникають при нерівномірній вологості схилів долин. Більш вологий швидше виположується.

3.3.4 Морфометричні типи долин у плані

Розрізняють долини прямолінійні та звивисті. Зустрічаються також врізані меандри – коліна, які утворюються в результаті врізання руслових меандрів при повільному тектонічному піднятті (рис. 3.8).

Рис.3.8. Меандрування річки Урулюнгуй.

По співвідношенню схилів вирізняють наскрізні долини, які прорізають підвищення і відкриті в обидва боки (див. рис. 2.2) і сліпі долини, які замкнуті в низинах, де потік зникає у карстовій порожнечі.