- •Міністерство освіти і науки україни
- •Дніпропетровськ 2009
- •Вступ Об’єкт, предмет, задачі і розділи геоморфології та її зв’язок з іншими науками
- •Розділи геоморфології:
- •Загальна інформація про рельєф
- •Поняття про форми і елементи форм рельєфу
- •Морфографія і морфометрія рельєфу
- •1.3 Генезис рельєфу
- •1.4 Вік рельєфу
- •1.5 Фактори рельєфоутворення
- •1.6 Рельєф і клімат
- •2 Ендогенні процеси і рельєф
- •2.1 Рельєфоутворююча роль тектонічних рухів земної кори
- •2.1.1 Складчасті порушення та їх прояви у рельєфі
- •2.1.2 Розривні порушення та їх прояви у рельєфі
- •2.1.3 Рельєфоутворююча роль неотектоніки
- •2.2 Магматизм і рельєфоутворення
- •2.3 Рельєфоутворююча роль землетрусів
- •2.7 Сходження матеріалу з гір
- •3 Екзогенні процеси і рельєф
- •3.1 Вивітрювання і рельєфоутворення
- •3.2 Схили, схилові процеси і рельєф схилів, класифікація схилів
- •3.2.1 Схилові процеси і рельєф схилів
- •3.2.2 Розвиток схилів. Пенеплени, педименти, педиплени і поверхні вирівнювання
- •3.3 Флювіальні процеси і форми рельєфу. Ерозійна діяльність водних потоків. Базис ерозії
- •3.3.1 Основні закономірності роботи потоків. Поздовжний профіль рівноваги
- •3.3.2 Морфологія і типи ерозійних форм рельєфу
- •Морфологія річкових долин
- •3.3.3 Асиметрія долин
- •3.3.4 Морфометричні типи долин у плані
- •Системи долин та їх класифікація
- •3.3.5 Заплава. Типи заплав
- •За будовою заплави бувають:
- •3.3.6 Річкові тераси
- •Причини утворення терас
- •3.4 Карст і карстові форми рельєфу
- •Поверхневі карстові форми
- •Підземні карстові форми
- •3.5 Суфозія і термокарст
- •3.6 Зонально-кліматичні типи карсту
- •Українсько-російський словник
- •Перелік посилань
1.4 Вік рельєфу
Геологічний вік встановлюють за допомогою стратиграфічних, палеонтологічних, петрографічних методів. У геоморфології ці методи можна використати лише для акумулятивних форм рельєфу і не можуть бути використані для встановлення відпрацьованого рельєфу. Використовують поняття “відносний вік рельєфу”.
Це поняття має декілька аспектів:
1 Розвиток рельєфу – це стадійний процес, тому під відносним віком рельєфу розуміють встановлення стадій його розвитку (стадії юність, зрілість та старіння).
2 Це поняття використовують при дослідженні взаємовідношень одних форм з іншими, тобто будь-яка форма є більш старою по відношенню до тих, які ускладнюють її поверхню.
3 Встановлення відносного геологічного віку рельєфу означає встановлення того відрізка часу, на протязі якого рельєф одержав риси, які аналогічні його теперішньому вигляду.
М ожна прослідкувати розвиток рельєфу морських берегів. З четвертинного періоду відомо, що під час останнього зледеніння (приблизно 20 тис. років тому) рівень океанів і морів був нижче сучасного майже на 100 м. Під час танення материкового льоду і повернення води у кругообіг рівень Світового океану поступово збільшувався: 4000 – 5000 років тому він досяг відмітки, близької до сучасної. Води океанів і морів затопили зниження узбережжя суші. Виникли сучасні берегові лінії, які характеризуються сильно порізаним берегом. Надалі абразивні процеси сприяли утворенню уступів в місці закінчення мисів в результаті руйнівної діяльності хвиль. Одночасно в вершинах заток виникали перші берегові акумулятивні форми. Це стадія юності розвитку берегів. Пізніше миси були зрізані, а бухти (заливи) повністю відокремлені від моря акумулятивними утвореннями. Берег став вирівняним. Вирівнювання берегової лінії характеризує стадію зрілості розвитку берегів. Подальший розвиток призводить до загасання абразивних процесів. На мисах починається акумуляція. Скорочення постачання уламкового матеріалу може призвести до часткового розмиву акумулятивних форм, які утворилися в усті бухт. Це стадія старості розвитку берега.
Для встановлення віку відпрацьованих форм рельєфу існують наступні засоби:
1 Встановлення віку за кореляційними відкладами (за відкладами конусу виноса встановлюють вік яру).
2 Метод вікових меж і встановлення віку відкладів, які фіксують нижню і верхню межу встановлення відпрацьованої форми рельєфу (рис.1.1).
Рис. 1.1 Встановлення віку відпрацьованої форми рельєфу (річкової долини) методом вікових меж: mN – морські відклади неогенового віку;
gQ1 – льодовикові відклади ранньо четвертинного віку,
aQ4 – сучасні четвертинні відклади.
Долина сформувалася на межі неогену і раннього четвертинного віку. Вона врізана в неогенові відклади, тобто молодша за них і виконана нижньочетвертинними льодовиковими відкладами, тобто старіша за них.
3.Встановлення часу “фіксації” денудаційного рельєфу. У більшості випадків денудаційні поверхні перекриті корою вивітрювання. Встановлення віку кори вивітрювання дає відповідь про денудацію поверхні.
4.Метод фаціальних переходів використовують для акумуляційних форм, які не мають палеонтологічних залишків.
Фація (від лат. фацієс – обличчя) – частина шару, яка відмінна від сусідніх шарів за літологічним складом і комплексом викопної фауни. Іноді під фіцієй розуміють умови накопичення осаду.
За допомогою цього методу можна встановити вік річкової тераси, якщо можна прослідкувати перехід алювіальних відкладів без палеонтологічних залишків у прибережно-морські відклади, вік яких встановлюється палеонтологічним методом.
Завдяки розвитку радіоізотопних методів досліджень, використовують встановлення вікових відкладів і форм рельефу в абсолютних одиницях. Необхідно знати період піврозпаду того чи іншого радіоізотопу; потім встановлюють відповідність його кількості у відкладах з похідним. Використовують уран-свинцевий метод: 238u→ 206Pb+8 He, період піврозпаду 238u дорівнює 4,51 млрд. років; калій-аргоновий метод, період піврозпаду 40К – 1,3 млрд. років; радіовуглецевий, період піврозпаду 14С – 5,5 тис. років і інші.
Встановлення морфографічних і морфометричних характеристик рельєфу, його генезису, віку і історії розвитку – головні задачі геоморфологічних досліджень.