10. Глосарій

Нижче пропонуються терміни, важливі для засвоєння матеріалу курсу «Соціологія права і девіантної поведінки». Значна частина з них є перекладеними іншомовними термінами. У випадку неоднозначності перекладу українською мовою, чи стійкого і поширеного використання у науковій літературі терміну мовою оригіналу, подається і відповідний іншомовний термін.

Аномія - (від фр. anomie — беззаконня) – стан суспільства, за якого значна його частина, знаючи про існування норм, які їх зобов’язують, ставляться до цих норм негативно чи байдуже. Поняття аномія вводить у науковий обіг Е. Дюркгайма у праці «Про поділ суспільної праці» (1893 р.), а у книзі «Самогубство» (1897р.) поглиблює інтерпретацію цього поняття. Аномія — продукт переходу від механічної до органічної солідарності, оскільки об’єктивна основа останньої – поділ праці у суспільстві прогресує швидше ніж знаходить необхідну моральну підтримку в колективній свідомості. Необхідною умовою аномії є розходження між двома соціальними явищами: потребами та можливостями їх задоволення.

Білокомірцева злочинність – злочини скоєні «білими комірцями», тобто людьми, які мають відносно високий соціальний статус (напр. злочини у сфері інтелектуальної власності, розтрата грошей, обман покупця, хабарництво тощо).

Викриття (англ. – whistle blowing) – інформування людей, котрі займають впливові посади поза організацією (чи громадськості в цілому) про існування у практиці організацій явищ, які є незаконними, руйнівними, небезпечними, або такими що якимось іншим чином знаходяться у протиріччі з декларованою цією організацією політикою.

Висока і щоденна мораль – Й. Бергманн і Т. Лукман розмежовують мораль на два види: високу і щоденну. Перша кодифікована і жорстко визначена в несуперечливих нормах, поширюється на всіх. Друга змінна у залежності від контексту і зазнає переформулювань у процесі щоденних взаємодій.

Відчуття відносної депривації (англ. deprivation) – стан відчуття несправедливої обділеності суттєвими ресурсами, благами, статусами тощо; стан нездійснених, нереалізованих взагалі чи частково фізичних, економічних, соціальних, культурних потреб індивіда чи групи.

Віктимологія - наука про поведінку жертви. Предметом віктимології є те, яким чином поведінка може впливати на ймовірність стати жертвою злочину. Досі триває дискусія щодо застосування знахідок віктимології у правовій практиці. Так, зокрема, противники таких запозичень вважають, що для віктимології може бути характерним «звинувачення жертви» (англ. – blaming the victim), тобто приписування відповідальності саме тим особам, які є бідними, мають надостатній рівень освіти, є жертвами згвалтування чи інших злочинів, психічно чи фізично хворими або якимось іншим чином є жертвами («якби він більше працював чи заощаджував то не був би таким бідним» або «якби вона так не вдягалася, то її би не згвалтували»).

Вторинна девіантність – стійка схильність до порушення норм, сформована антинормативна поведінка.

Гедонізм – притаманна сучасній масовій культурі орієнтація на досягнення задоволення від життя як цінності.

Гей (від англ. good as you) – початково самоназва геїв у англомовному світі, яка вказує на рух емансипації гомосексуалістів. З часом поширилася та втратила первинне значення.

Гетто (англ. – ghetto) – географічно окреслена, зазвичай бідна, дільниця міста, заселена, головним чином, представниками етнічних мешнин чи людьми, що не належать до етнічної більшості конкретного суспільства. Вперше гетто з’явились в Іспанії в кінці 14 століття і були створені для відокремлення євреїв.

Гетеросексизм (англ. – heterosexism) –– переконання у тому, що гомосексуалісти та лесбійки є морально збоченими, психічно хворими людьми, грішниками чи злочинцями, тобто є гіршими від гетеросексуальних людей.

Гомосексуальність – сексуальна чи еротична орієнтація деяких чоловіків та жінок на людей тієї ж статі. Світова організація здоровя не вважає гомосексуалізм хворобою. Термін застосовується до чоловіків і жінок.

Девіантна поведінка – поведінка, яка суперечить існуючим у суспільстві нормам і правилам.

Девіантогенність – характеристика реальності, яка означає її потенціал створювати, стимулювати девіантну поведінку

Декриміналізація – виключення якогось виду поведінки з переліку злочинних дій.

Делінквентна поведінка – порушення закону, кримінальна поведінка

Дистанція соціальна – відчуття недоступності і відчуженості між представниками різних соціальних страт. У деяких системах соціальної стратифікації ці відносини можуть бути формально інституціоналізовані (кастова система чи апартеїд – система расового розмежування, яка виявляється в обмеженнях на користування громадськими місцями – школами, лікарнями, пляжами та ін., на сфери зайнятості, на змішані шлюби тощо). Неофіційно вони існують у всіх системах. Найбільш поширеним соціологічним інструментарієм виміру соціальної дистанції є шкала Богардуса.

Емпатія – співпереживання, яке виявляється у вмінні проникнутися станом іншого, поставити себе на місце іншого.

Ефект глядача – схильність до ненадання допомоги в ситуації, яку спостерігають одночасно багато свідків, які чекають «підказки» з боку інших, спостерігаючи один за одним.

Захисні механізми – у фройдизмі та неофройдизмі механізми адаптації індивіда до зовнішніх факторів, які спричиняють внутрішній конфлікт між Супер-Его та Ід: витіснення, проекція, заміщення, раціоналізація, реактивне утворення, регресія та заперечення. Витіснення – пригнічення підсвідомих потягів, які є загрозою для свідомого. Проекція – приписування іншим своїх власних неприйнятних переживань. Заміщення – спрямування енергії на більш безпечний об’єкт. Раціоналізація – пошук раціональних пояснень вчинкам вчиненим під впливом підсвідомих потягів. Реактивне утворення – цей механізм захисту включає дві стадії. На першій стадії неприйнятне переживання пригнічується, а на другій утворюється протилежне за змістом. Регресія – повернення до простіших, дитячих, інфантильних форм поведінки.

Зґвалтування – злочин, який полягає у примусовому залученні до певної форми сексуальної поведінки, що найчастіше включає проникнення у статеві органи особи яка на це не погоджується.

Злочин – будь-яка поведінка, що порушує закон. Часом під злочином мають на увазі поведінку, яка суперечить ціннісно-нормативній системі суспільства і яка карається неформальними чи / і формалізованими санкціями. Слід розмежовувати правову, соціологічну та етико-моральну інтерпретацію поняття «злочин».

Конвенційність – відповідність ціннісно-нормативній системі, закріпленій у суспільній свідомості.

Конструктивізм – теоретична модель дослідження так званих символічних формацій, наприклад «нації». Ця модель стверджує, що знання необов’язково є відображенням «істини» чи реальності, а скоріше життєздатності, чи політичної необхідності. Тому знання, в першу чергу щодо соціальних явищ та процесів, не можуть претендувати на об’єктивність, оскільки завжди є відносними.

Кореляція – в дослідженнях: взаємозв’язок, модель зміни між двома явищами, при якій зміна в одному явищі пов’язана чи асоціюється зі зміною в іншому явищі. Високий ступінь кореляції необов’язково є показником причинного зв’язку.

Корпоративна культура - це складний комплекс уявлень, які бездоказово приймаються членами конкретної організації і встановлюють загальні моделі та рамки поведінки. Корпоративна культура виявляється в філософії і ідеології управління, ціннісних орієнтаціях, віруваннях, очікуваннях, нормах поведінки.

Кривдження (англ. – аbuse) – жорстоке поводження, зловживання, невідповідна поведінка, спрямована на спричинення фізичної, психологічної чи фінансової шкоди особі чи групі осіб. Child abuse - Жорстоке поводження з дітьми, кривдження дітей – фізичне, психологічне, соціальне, емоційне і сексуальне знущання над дитиною, що ставить під загрозу виживання, безпеку, почуття власної гідності та розвитку особи.

Культурна різноманітність (англ. – cultural diversity) –– існування у суспільстві різних расових, релігійних та етнічних груп , а також інших груп, кожна з яких має інші цінності та стиль життя.

Культурно упосліджені (англ. – culturally disadvantaged) – люди, які знаходяться в несприятливому культурному середовищі. Це стосується індивідів, сімей, груп чи громад, які не мають повного доступу до суспільства, в якому живуть, через такі фактори як недостатній освітній рівень, географічна ізоляція, дискримінація, бідність, а також політичні та етнічні конфлікти.

Культура бідності (англ. – culture of poverty) – припущення, згідно з яким бідні люди є бідними тому, що їхні цінності та норми не дають їм скористатися широкими можливостями, які пропонує суспільство.

Медичні вірування (англ. – health beliefs) – поширені в конкретному суспільстві когнітивні вірування (переконання) і поведінкові установки, які стосуються причин і умов здоров`я та захворювань. У соціології медицини вивчають переважно побутові уявлення про детермінацію хвороб. Питання про вірність чи хибність медичних вірувань у межах медичної соціології не ставиться. Ці побутові уявлення співставляються з науковою медичною моделлю, професійним медичним знанням. У традиційних суспільствах антропологи часто стикаються з ситуацією, коли часті чи слабкі погрішення здоров`я пояснюються втомою, фізичною травмою, неправильним раціоном тощо, в той час як несподівані, серйозні погрішення здоров`я пов`язуються з факторами метафізичного, містичного, морального характеру. Різноманітні медичні вірування характерні і для сучасних суспільств у вигляді віри у нетрадиційну медицину, квазірелігійні уявлення, наприклад про порушення енергетичних потоків, вроки тощо.

Метод включеного спостереження - метод соціологічного дослідження соціальних процесів, за якого дослідник стає учасником досліджуваних процесів та «занурюється» у соціальну реальність, яку досліджує. Особливо ефективним цей метод є у дослідженні замкнутих спільнот (злочинні групи, дискриміновані групи, секти, таємні товариства тощо)

Невисловлена згода – (англ. – implied consent) згода брати участь у чомусь, висловлена за допомогою рухів, знаків, дій чи тверджень, які можна розуміти як згоду або мовчання, чи взаємодія без проявів опору. «Невисловлена згода» часто використовується як метод захисту в судових справах про зґвалтування, коли підсудний стверджує, що він діяв, виходячи з переконання, що жертва погоджувалася з його діями.

Нонконформізм: 1) публічна незгода з прийнятими правилами і порушення «соціальної коректності», яке полягає в поведінці, манерах, поглядах. Близьке до девіації, але означає балансування на межі прийнятності; 2) один із варіантів індивідуальної адаптації до умов кризового суспільства за Р. Мертоном

Нормативна ригідність: 1) «зацикленість « на виконанні норм; 2) опір ціннісно-нормативної системи інноваціям. Може вживатися термін інституційна ригідність, структурна ригідність – загалом позначає опір щодо впливів ззовні

Первинна девіантність – первинні, разові випадки порушення соціальних норм, які характерні для більшості «нормальних» людей.

Позитивні дії (англ. – affirmative action) – сукупність заходів соціального управління (наприклад, система приференцій при прийомі на роботу), спрямованих на подолання наслідків дискримінації щодо певної групи населення (вікової, етнічної, мовної, гендерної тощо).

Психопатологія: 1) теорія особистісних відхилень від психологічної норми; 2) наявність відхилень у психіці.

Релятивізм – тенденція розгладати норми, межу між нормою та ненормальністю як відносну, змінну, відмова від абсолютних цінностей і абсолютної істини.

Ресоціалізація – повернення знань і вмінь, засвоєних у процесі соціалізації. Процес, що настає після дисоціалізації.

Референтна група – реальна чи уявна соціальна група, система цінностей і норм якої виступає для індивіда еталоном. Розмежовують реальну і уявну референтну групу. Реальна це група людей, які є для індивіда еталоном реалізації оптимальних для нього норм та цінностей; уявна група це персоніфіковані ціннісні і нормативні орієнтації індивіда. В системі відносин «людина - суспільство» референтні групи виконують три основні функції: статусну – яка сприяє формуванню у індивіда уявлення про його місце в соціальній структурі суспільства і про еталон виконання соціальних ролей, які відповідають цьому статусу; регулятивну (нормативну), яка встановлює і інтерпретує для індивіда соціальні норми суспільства; світоглядну (ціннісно-оціночну), яка визначає установки, цінності та ідеали індивіда.

Сексуальна ідентичність – ступінь, до якого особа приймає поведінку, моделі особистості та ставлення, що зазвичай асоціюються з чоловічими та жіночими сексуальними ролями.

Соціальна компетентність – знання щоденних, «самих собою зрозумілих речей», правил взаємодії між людьми.

Соціальний тиск (англ. – strain) – реакція суспільства (групи), яка змушує до дотримання норм; зазвичай приймає вигляд засудження, висміювання, відторгнення і т.д.

Табу – первісний соціальний інститут, який полягає у забороні визначених дій стосовно табуйованих предметів. Слово «табу» - полінезійського походження і означає «заборонене», «священне», «недоторкане». Табу, згідно з віруваннями полінезійців, – негативна сторона «мани», надприродної сили, якою може бути наділений індивід, предмет, дух. Страх перед надприродньою силою табу підкріплюється реальним покранням за його порушення. Антропологи виявили, що табу у тій чи іншій формі притаманне багатьом примітивним суспільствам. Згідно з Е. Дюркгаймом, соціальним наслідком табу є об`єднання соціальної групи: табу – символ членства в групі. 3. Фройд розглядав табу як першу в історії моральну норму. Згідно з його концепцією, табу стало результатом договору між синами, які вбили свого батька для того щоби володіти його жінками – своїми матерями і мачухами. Відчуваючи гостре почуття сорому за вчинене, сини домовилися між собою накласти табу на вбивство родичів і шлюб з матерями, а жінок брати з-за меж свого роду. Ці заборони стали першими соціальними нормами, з яких починається історія людства.

Упередження (англ. – bias) – буквально: упередження, зміщення, похибка. Попередньо сформоване негативне чи позитивне ставлення до окремої групи, особи, ідеї чи об’єкта. Cultural bias – віра у гадану вищість чи нижчість індивідів, груп чи націй, що базується на їх культурній чи етнічній приналежності. Gender bias – схильність приписувати певні характеристики всім членам гендерної групи. Race bias – упередження щодо представників окремих етнічних груп. Зразком інституціоналізованих етнічних упереджень є практика зосередження контрольної та каральної діяльності агентів соціального контролю на представниках етнічних меншин (англ. – race profiling).

Феномен Вертера – ефект, який викликає публічний опис (в книгах, фільмах, ЗМІ) девіантних вчинків. Полягає у тому, що такий опис викликає хвилю наслідувань. Й. В. фон Гетте – автор роману «Страждання юного Вертера» (1774 р.), головний герой якого чинить самогубство. Книга у свій час викликала величезний суспільний резонанс.

Фонові очікування – взаємні очікування учасників соціальної взаємодії, що партнер по взаємодії знає «самі собою зрозумілі» правила, розуміє контекст ситуації.

Навчальне видання

Демків Олег Богданович

СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА І ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Навчальний посібник

Редактор ________________

Технічний редактор __________________

Коректор ___________________________

Комп’ютерне верстання ________________________

Підп. до друку _________ 2007 р. Формат _________ Папір друк. Друк ____________ Умовн. друк. акр. ______ Обл. - вид. арк. Тираж _______ прим. зам.

Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 79 000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41.

1 Українська мова не дає можливості означити вказані поняття різними термінами.

2