2.4. Система травлення

Для людини, яка приохотилася до тютюну, викурити сигарету - все одно, що угамувати спрагу чи пообідати. Запеклому курцеві обід здається неповним, якщо після їжі він не закурить. Куріння спричиняє розлад діяльності вегетативної нервової системи й викликає функціональні та органічні зміни органів травної системи. Воно не лише сприяє виникненню гастриту, виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, запалення кишечника, але й погіршує перебіг цих захворювань. Під час куріння нагрітий тютюновий дим, який містить шкідливі хімічні речовини, подразнює слинні залози, що сприяє сильному виділенню слини. Рясну слину курець спльовує, але не всю. Слину, що залишається, він ковтає і тим самим приймає усередину отруйні речовини. Нікотин, розчиняючись у слині, потрапляє у шлунок, подразнює слизову оболонку. У більшості випадків у курців спостерігається посилене виділення шлункового соку й підвищення його кислотності. Однак буває і зворотна реакція. Наприклад, щоразу після викуреної сигарети різко збільшується рухова активність шлунка, гальмується продукування шлункового соку, змінюється його кислотність, зникає апетит. Курці вважають, що тютюновий дим заспокоює відчуття голоду, але ж насправді в них виявляються симптоми гастриту, які з часом все більше загострюються. Усі ці гастритичні явища викликають спазматичне скорочення м'язових шарів стінки шлунка, у результаті чого їжа в ньому затримується. З'являються болі в животі, нудота, а іноді й блювання, закрепи чергуються з проносом.

Куріння призводить до звуження кровоносних судин, внаслідок чого порушується кровопостачання внутрішніх органів і тим самим створюються сприятливі умови для утворення виразок на слизових оболонках шлунка й дванадцятипалої кишки. Так, наприклад, у курця нагромадження у шлунку великої кількості шлункового соку з підвищеною кислотністю викликає значне подразнення його слизової оболонки й виникнення в ній частих спазмів судин. Це призводить до розладу кровопостачання тканин у відповідних ділянках слизової оболонки. Саме на ділянках із зниженим живленням тканин створюються сприятливі умови для процесу самоперетравлювання слизової оболонки - виникає виразка. Крім того, важливий фактор утворення виразки - поштовхоподібні коливання цукру в крові, які виникають у курців після кожної викуреної сигарети. Ці коливання зумовлені збуджуючою дією тютюнового диму на центральну нервову систему, в результаті чого починається посилене вироблення адреналіну, який, у свою чергу, викликає розпад глікогену в печінці й призводить до підвищення вмісту цукру в крові. Серцебиття, відчуття жару, слиновиділення, пітливість, нудота й загальна слабкість викликані саме підвищенням вмісту цукру в крові. Зменшення ж кількості цукру супроводжується печією, головним болем, дратівливістю, болем у ділянці серця, відчуттям голоду, тремтінням. У цей час шлунок починає виділяти сік з підвищеним вмістом соляної кислоти. Настає його скорочення, що супроводжується болем, відрижкою кислим. Згодом утворюється виразка. З розвитком виразкового процесу куріння призводить до затримки рубцювання виразки.

Наслідком куріння можуть бути розлади діяльності кишечника. Ці розлади виявляються головним чином у порушенні його рухової здатності, завдяки якій їжа в кишечнику поступово пересувається, переходячи з тонких кишок у товсті, а невикористані рештки її виводяться назовні. У курців здебільшого спостерігається підсилена перистальтика кишок, що призводить до послаблення кишечника. Звужуючи судини, нікотин викликає порушення нормального кровообігу в самій стінці кишки, що несприятливо впливає на функцію усього кишечника. Крім того, посилене куріння, утруднюючи зворотну циркуляцію крові з нижніх відділів кишечника, може привести до розширення вен прямої кишки - геморою.

Страждає від отруйної дії тютюнового диму й печінка - орган, який виконує багато важливих функцій. Роль печінки в процесах травлення дуже велика. Вона полягає у виробленні жовчі, яка необхідна для перетравлювання і всмоктування жирів. Жовч має також протигнильну властивість, посилює перистальтику кишечника, сприяє роботі підшлункової залози. Але найбільш важливою функцією печінки є здатність її до знешкодження різних отруйних речовин, які утворюються в організмі в процесі розпаду жирів, білків, вуглеводів, а також отрути, що надходить до нього ззовні.

Отруйні речовини, які містить у собі тютюн, потрапляючи до організму курця, відіграють чималу роль у виникненні хронічних запальних змін у самій печінковій тканині. Ці зміни в подальшому можуть призводити до розростання сполучної тканини та переродження печінкових клітин. У результаті цього часто розвивається цироз печінки - тяжке захворювання, при якому печінкова тканина ущільнюється, і печінка значно зменшується в об’ємі. Захворювання печінки в курців спостерігається в 4 - 5 разів частіше, ніж у тих, хто не курить. Нерідко в курців (30-40% випадків) під впливом нікотину розладнується моторна (рухова) функція жовчного міхура, тобто порушуються процеси скорочення і розслаблення мускулатури стінок цього органа. Розслаблення стінок жовчного міхура й спазми вивідних шляхів є причиною того, що відтік жовчі уповільнюється. Внаслідок систематичного застою жовчі в міхурі вона загусає і цим самим створюються передумови для виникнення жовчних каменів. Запобігання захворюванням печінки полягає головним чином в усуненні причин, що їх викликають, основна з яких - куріння.

Під час куріння до шлунка разом з нікотином надходять і канцерогенні речовини, які нерідко викликають утворення злоякісних пухлин. Активне куріння збільшує імовірність розвитку раку підшлункової залози - більш небезпечної пухлини, ніж «традиційний» для курців рак легень. Рак легень порівняно добре піддається як медикаментозному, так і хірургічному лікуванню, а усунути пухлину підшлункової залози практично неможливо.