2.3. Дихальна система (п 5)

Куріння, насамперед, негативно позначається на органах дихання. Фізико-хімічний механізм куріння полягає у тому, що крізь підпалений тютюн, який повільно тліє, всмоктується повітря. Кисень, що міститься у вдихуваному повітрі, проходячи крізь шар тютюну, що тліє, посилює його горіння, і продукти возгонки разом з частиною повітря надходять до легень. Щоб викурити сигарету, потрібно зробити 12-18 затяжок. Тютюновий дим являє собою своєрідну фізико-хімічну систему, яка складається з повітря і завислих у ньому продуктів горіння тютюну. Ці продукти перебувають у вигляді твердих частинок і краплин рідини, розміри яких становлять частки мікрона, а кількість частинок вимірюється десятками й сотнями тисяч мільярдів від однієї сигарети! І всі ці частинки спрямовуються в легені! Курець жадібно затягується ароматним димом, не замислюючись, звичайно, над тим, що спричиняє в організмі кожна така затяжка.

Першими удар тютюнового диму беруть на себе рот і носоглотка. Тютюновий дим, як правило, має температуру 50- 60°С, що набагато вище за температуру тіла людини й навколишнього повітря. Проходячи крізь шар тютюнової набивки, дим хоча й устигає охолонути, але не настільки, щоб його температура зрівнялася з температурою ротової порожнини. Щоб дим потрапив з ротової порожнини й носоглотки в легені, курець автоматично й непомітно, відкриваючи трохи рота, вдихає порцію повітря. При цьому температура повітря, що надходить до рота, майже на 40°С нижча за температуру диму. Така значна різниця в температурах, а також хімічні речовини, які надходять з димом, не можуть не руйнувати зубну емаль. З часом на ній з'являються мікроскопічні тріщинки - «вхідні ворота» для мікроорганізмів. Тому зуби в курців починають руйнуватися раніше, ніж у людей, які не курять (П 6).

У тютюновому димі завжди має місце дьоготь. Порушення зубної емалі сприяє відкладенню на поверхні зубів тютюнового дьогтю, внаслідок чого вона набуває жовтуватого кольору. Одночасно з ротової порожнини починає виділятися стійкий специфічний запах, який легко може почути співрозмовник, який не курить.

Неабияке значення має й інша складова частина тютюнового диму - аміак. Цей газ добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин, відомий нам під назвою нашатирний спирт. Маючи лужні властивості, нашатирний спирт викликає різке подразнення слизових оболонок порожнини рота, носа, гортані, трахеї, бронхів та легень. Аміак сприяє зниженню в курців смакових відчуттів, доволі швидкому притупленню нюху; ясна розпушуються, і це призводить до їхньої підвищеної кровоточивості. Подразнення слизової оболонки носа може привести до хронічного катару, що, поширюючись на хід, який з'єднує ніс і вухо, може призвести до зниження слуху.

Тютюновий дим негативно діє на голосові зв'язки. У результаті тривалого куріння розростається фіброзна тканина, звужується голосова щілина. Хронічне подразнення слизової оболонки голосових зв'язок позначається на тембрі голосу. Він утрачає дзвінкість і чистоту, стає більш грубим, хриплим. Дуже добре це помітно в дівчат і жінок, які зловживають курінням. Ще більш наочно запеклого курця характеризує колір його обличчя.

Шкідливі компоненти тютюнового диму, осідаючи на слизових оболонках трахеї та бронхів, призводять до їхнього хронічного запалення - розвиваються трахеїт та бронхіт, характерним симптомом яких є постійний кашель. Приступи його особливо сильні вранці. Вони супроводжуються відхаркуванням мокротиння сіруватого, брудно-коричневого кольору.

Під впливом тютюнового диму насамперед порушується прохідність бронхів дрібного та середнього калібрів. Подразнююча дія тютюну викликає запалення та набряк слизової бронхів, збільшує секрецію залоз, погіршує очисну функцію мерехтливого епітелію, сприяє накопиченню слизу й викликає бронхоспазм. Так виникають прогресуючі зміни слизової оболонки всього дихального тракту, які ведуть до втрати еластичності альвеолярних стінок у легенях і розвитку хронічного бронхіту та емфіземи. До розтягнення альвеол, зниження еластичності легеневої тканини призводить і постійний «кашель курця». Під час кашлю повітря посилено тисне на легеневу тканину, від чого вона поступово розтягується, і її еластичність знижується, розвивається більш стійке розширення легенів (емфізема), що виявляється як задишка, утруднене дихання.

Вивчаючи взаємозв'язки між віком, курінням та емфізематозними змінами в легенях у померлих чоловіків і жінок, чехословацький патофізіолог О.Ауербах прийшов до висновку, що емфізема була виявлена найменшою мірою у тих людей, які не курять, значно більше - у тих, хто курить трубки чи сигари, максимальна - у тих, хто систематично курить сигарети. Емфізема легень зустрічається в 75% курців.

Наші легені пронизані найдрібнішими кровоносними судинами - капілярами. Через їхні стінки в кров надходить кисень, а з крові в легені - вуглекислий газ. Під впливом тютюнового диму процес газообміну утруднюється: йому заважають запалена слизова дихальних шляхів і змінені капіляри. Так, у відповідь на проникнення тютюнового диму в дихальні шляхи курця виникає захисний рефлекс: відбувається ніби гальмування дихання, яке обмежує проникнення диму в більш глибокі зони легень. Дихання при цьому затримується на видиху, голосова щілина замикається, і виникає спазм мускулатури бронхів. Унаслідок цього прохідність бронхів порушується, і починається здуття легенів.

Куріння також супроводжується порушенням ритму дихання; переважає фаза видиху, змінюється частота й глибина дихання, зменшується життєва ємкість легень, збільшується остаточний об'єм, кров значно менше насичується киснем.

Куріння, змінюючи нормальну структуру легеневої тканини й сприяючи збільшенню сполучної тканини в стінках малих повітроносних шляхів, порушує систему «самоочищення» легень. Усе це разом узяте підвищує чутливість організму до інфекцій. Ось чому люди, які курять, частіше за інших страждають застудними хворобами, пневмонією, туберкульозом легень, причому куріння сприяє не лише виникненню туберкульозу легень, але і його загостренню та несприятливому перебігу. А грип і пневмонія у злісних курців можуть спровокувати появу ракових пухлин.

Статистика свідчить, що смертність від туберкульозу легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, хто не курить. Тому дуже важливо, щоб хворий на туберкульоз вчасно кинув курити. Своєчасна відмова від куріння є одним з профілактичних засобів у боротьбі з туберкульозом. Отже, куріння є важливим фактором ризику для хронічних захворювань дихальних шляхів.