Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lek_5.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
156.67 Кб
Скачать

Тема 3. Шкідливі звички

Лекція 5. Шкідливі звички. Куріння, його дія на організм людини.

План:

1.Вступ. Історія вживання тютюну.

2. Вплив куріння на основні системи організму людини

2.1. Нервова система.

2.2. Серцево-судинна система.

2.3. Дихальна система.

2.4. Система травлення.

2.5. Статева система.

3. Куріння і молодь. Хвороби, спричинені тютюнокурінням.

1. Куріння. Його дія на організм людини.

Куріння - звичка, огидна для зору,

нестерпна для нюху, шкідлива для мозку,

небезпечна для легенів.

Яків І.

Проблема куріння сьогодні актуальна у всьому світі (1,2,3,4).

За оцінками Всесвітньої організації охорони (ВОЗ) здоров'я, на земній кулі кожні 6 секунд помирає одна людина від захворювань, пов'язаних з сигаретою. Якщо поширення паління не знижуватиметься, то, за прогнозами, до 2020 року щорічно передчасно помиратимуть 10 мільйонів чоловік. А до 2030 року паління стане єдиним найсильнішим чинником, що призводить до передчасної смерті.

На жаль, наша країна не виняток: 41% (12 млн. осіб) працездатного населення України курять, серед них 56% (8,4 млн.) становлять чоловіки та 26% (3,6 млн.) - жінки. Кожна третя жінка репродуктивного віку курить, а серед чоловіків у віці 20 - 29 років цей показник сягає 60% у містах та 70% у сільській місцевості. Щорічно тютюнокуріння в Україні спричиняє смерть від хвороб більш ніж 120 тис. осіб, або 22% випадків смертей серед працездатних чоловіків. Крім того, куріння завдає значних економічних збитків, призводячи до зниження працездатності, збільшення випадків пожеж, підвищення витрат на охорону здоров'я тощо. За підрахунками Світового банку, економічні збитки в Україні від тютюну щорічно становлять близько 10,7 млрд. грн., у той час як щорічний бюджет сектора охорони здоров'я становить близько 5,3 млрд. грн., а загальна сума відрахувань підприємств тютюнової галузі до бюджету щорічно становить тільки близько 1,3 млрд. грн. Рівень поширеності куріння серед населення продовжує зростати, особливо серед молоді.

Зважаючи на це, в Україні в останні роки на державному рівні здійснюються важливі кроки з контролю над тютюном. 2001 року затверджено Концепцію державної політики у сфері здійснення контролю над тютюном, яка є першим у світі міжнародним правовим договором у сфері громадського здоров'я. Щоправда, уряду та парламенту країни ще необхідно докласти політичної волі для ратифікації ринкової конвенції.

Крім цього, для подолання тютюнової епідемії необхідна консолідація зусиль політиків, державних діячів, працівників медицини, педагогів, соціальних працівників, діячів мистецтва та спорту, а також широкого кола представників громадських організацій. І особливо - прийти до розуміння особисто кожному курцеві того, що курити не тільки шкідливо для здоров'я, але й не модно, некультурно. У багатьох розвинених країнах світу куріння сприймається як пережиток минулого, як застаріла згубна звичка малої частки суспільства, і з цією звичкою воно ось-ось розлучиться (5,6).

Історія вживання тютюну

Тютюн родом з Америки. І хоча на старовинних китайських вазах зустрічаються малюнки із зображенням курців, проте до Колумбового відкриття тютюну в Старому Світі не знали.

12 жовтня 1492 року кораблі Христофора Колумба (7) пристали до невідомої землі. Колумб думав, що перед ним - східний берег казкової Індії. Місцеві мешканці називали свою землю, що виявилася островом, Гуанахані. Колумб дав їй нове ім'я - Сан-Сальвадор. Ця назва відтоді лишилася за одним з Багамських островів.

Серед найрізноманітніших подарунків від остров'ян Колумбу, було сушене листя рослини «петум». Це згорнуте в трубочку листя вони курили.

У пошуках золота Колумб поплив далі і 1492 року зійшов на берег Куби. Мешканці зустрічали прибулих з головешками в руках і з травою для куріння, яку вони називали «сигаро». Дим цієї трави, за образним висловом Колумба, вони «пили». Під час куріння «кожний три-чотири рази затягувався, випускаючи дим через ніздрі».

У грудні 1492 року корабель «Санта-Марія» зазнав аварії. Людей і цінний вантаж вдалося врятувати, але на маленькому судні «Нінья» («Дитинка»), яке залишилося від експедиції, неможливо було розмістити екіпаж двох кораблів. Тому вирішили частину людей залишити й повернутися за ними згодом. Матроси, яких Колумб залишив на острові, стали першими європейцями, котрі навчилися курити за прикладом місцевих жителів. І хоча в уявленні набожних іспанців пускати дим з ніздрів могли тільки чорти, багато матросів втяглися в це заняття. Спокуса тютюном для них була сильнішою за будь-які переконання.

Рослина, яка отримала назву від провінції Тобаго (острів Гаїті), почала свій похід країнами й континентами. Після другого плавання Христофора Колумба (1493 - 1496 рр.) насіння тютюну завезли до Іспанії, звідти воно потрапило в сусідні європейські країни. Пізніше, у період великих географічних відкриттів, морськими й сухопутними караванними шляхами його доставляли практично в усі куточки земної кулі.

Вирощувати тютюн у Європі почали наприкінці XV століття в Іспанії; пізніше насіння його потрапило до Португалії. Завзятим розповсюджувачем тютюну в Європі був французький дипломат і учений у Жан Вільман Ніко (1530-1600) (8), на честь якого в середині 30-х років XVIII століття славетний шведський природознавець Карл Лінней (1761 – 1707) (9) дав тютюнові родову назву «Nicotiana - нікотіана». Народився в м. Німе на півдні Франції. Був послом Франції в Лісабоні (Португалія) з 1559 по 1561. Був посланий в Португалію для обговорення питань одруження шістнадцятирічної принцеси Маргарити де Валуа і п'ятирічного короля Себастіана Португальського.

Після повернення з Португалії купив тютюнові плантації. З Іспанії привіз тютюн у Францію. У 1560 Ніко ввів у вживання при французькому дворі нюхальний тютюн. Постійним покупцем тютюну стала королева-мати Катерина Медичі (10). Жан-Ніко підніс французькій королеві Катерині Медичі сухі листки тютюну, рекомендуючи нюхати їх від головного болю, який часто турбував королеву. Тютюн також сподобався головному настоятелеві мальтійського ордену, який сприяв поширенню його серед своєї братії. Усе це привело до того, що уся більша кількість парижан стала споживачами тютюну. Ім'я Ніко стало широко відоме.

Нюхання тютюну знайшло наслідувачів серед придворної знаті, а за Франциска II, сина Катерини, який теж страждав від мігрені, набуло своєрідної моди. За часів Людовика XIV нюхання тютюну було вже складовою частиною придворного етикету. У другій половині XVI століття нюхання тютюну змінилося курінням.

Отже, на кінець XVI століття куріння проникло до Іспанії, Португалії, Франції, Англії та Голландії. Тридцятирічна війна сприяла поширенню куріння в Німеччині та Швеції. На Русі тютюн з'явився за царювання Івана Грозного. Його завозили англійські купці через Архангельськ в інші міста Росії. А на кінець XVIII століття вже не було жодної країни, куди б не потрапив би тютюн.

Не можна сказати, що тютюн скрізь проникав безперешкодно. З релігійних (та економічних) мотивів у ряді країн, наприклад в Італії, його оголосили «забавою диявола». Римські папи навіть пропонували відлучати від церкви тих, хто курив тютюн. Для повчання інших, п'ятьох ченців, які були спіймані під час куріння, замурували живцем у монастирській стіні. В Англії за наказом Єлизавети І (11) курців прирівнювали до злодіїв і водили вулицями з мотузками на шиї. Проте Уолте Р(о)елі (12), фаворит двора королеви Єлизавети (відома легенда, що одного разу, коли в його присутності королева повинна була перейти через калюжу, він кинув у бруд свій дорогий плащ, щоб Єлизавета не забруднила ніг і ступала по плащу), популяризував куріння тютюну. Після смерті Єлизавети правління перейшло до Якова Стюарта (13), Яків (Іаков) VI Шотландський, він же Яків I Англійський (1566 — 625) — король Шотландії і перший король Англії з династії Стюартів, був першим государем, що правив одночасно обома королівствами Британських островів. Великобританії як єдиної держави тоді ще юридично не існувало, Англія і Шотландія були суверенними державами, які мали загального монарха.

Яків I оголосив куріння шкідливим, неблагочестивим і непідходящим для цивілізованої людини заняттям. Свою знамениту працю «Про шкідливість тютюну», яка була опублікована 1604 року, Яків І закінчив словами: «...звичка, огидна для зору, нестерпна для нюху, шкідлива для мозку, небезпечна для легенів...». Це була перша книжка про шкідливість куріння.

Незважаючи на шкідливість куріння, деякі лікарі все ж таки прописували його як засіб від нежиті й пропасниці, а дехто навіть вважав, що вдихання тютюнового диму може застрахувати від чуми.

Куріння тютюну, а також застосування його як ліків часто стало призводити до тяжких отруєнь, котрі нерідко закінчувалися смертю. Це змушувало уряди різних країн вести боротьбу з курінням. Застосовувалися усілякі покарання, у ряді країн досить жорстокі.

Але в цій боротьбі тютюн все ж таки виявився переможцем. Від торгівлі тютюновими виробами купці, плантатори, фабриканти одержували неймовірні прибутки.

У Росії торгівля тютюном і куріння дістали дозвіл за царювання Петра І, який, побувавши в Голландії, сам став запеклим курцем. Більше того, він усіляко схиляв до куріння своїх придворних і дозволив вільно завозити тютюн з-за кордону.

Швидко й широко розповсюдившись по планеті, тютюн став одним з найвідоміших творінь людських рук у сучасній історії.

На сучасному етапі куріння тютюну є найбільш поширеною шкідливою звичкою. На земній кулі нараховуються сотні мільйонів курців. За статистичними даними, зараз курить більше половини чоловічого й приблизно чверть жіночого населення планети. Частіше стало зустрічатися куріння підлітками.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]