9. Наука в системі культури. Загальнокультурна зумовленість науково-пізнавального процесу.

Наука - це культурний феномен. Вона може бути розглянута не тільки як особлива експертна субкультура, диференціювавшись з осяжного культурного середовища, але і як частина загального культурно-світоглядного задуму. Наука - це та частина загального культурного проекту, яка розгортається в пізнавальному плані і використовує для цього теоретико-дослідні кошти.

У розросшомуся за останні десятиліття неозорому масиві постмодерністськи орієнтованих концепцій прийнято вважати насамперед науку і науковий розум відповідальними за нинішні кризові явища. Антісцієнтістська аргументація вірно охоплює багато перегинів і пороків науково-технологічної модернізації, аналізує безліч її згубних наслідків. Але все-таки проблема лежить глибше. Хотілося б подчеркнуть ще раз: не науковий розум сам по собі, а духовні підвалини сучасної культури - ось що викликає сумнів. Наука не має якої-небудь власної, вирощуваної зсередини, ідеології.

Що таке наука? Наука - лише продовження загального культурного проекту спеціалізованими дослідницькими засобами. Вона вже неодноразово змінювала свій вигляд в різні історичні епохи. У рамках іншого культурного проекту наука могла б отримати зовсім інший сенс.

Наука є культурно-історичним феноменом. Вона виникла в контексті історичного розвитку цивілізації і культури, на певних стадіях цього розвитку.

Проблеми майбутнього сучасної цивілізації не можуть обговорюватися поза аналізом сучасних тенденцій розвитку науки та її перспектив. Хоча в сучасному суспільстві існують і антісціентістські рухи, в цілому наука сприймається як одна з вищих цінностей цивілізації і культури.

10. Традиції й новації в науці. Наукові революції.

Динаміка розвитку наукового знання пов'язана з поетапним переходом від міфу до логосу, від логосу до преднауки і т.д.

У сучасній філософії можна виділити 2 наукових напрямки:

1) еволюційна епістемологія - вивчає генезис і етапи наукового пізнання, намагаючись тим самим сконструювати єдину модель еволюції науки, як в живій і неживій природі.

2) Постпозітівізм .. наука представляє собою частинний випадок загальних еволюційних процесів і підкоряється законам і закономірностям.

У вітчизняній науці вивченням динаміки розвитку наукового знання займаються: Стьопін, Розов, Горохів, Лекторський та ін

Методологічні прийоми пізнання:

1) Концепція прибульця

2) концепція побічних результатів

3) концепція руху з пересадками

Класифікація традицій:

1) За способом існування:

- Вербалізованих (знаходить відображення у мові)

- Невербалізованная (не знаходить відображення у мові)

2) За сферою застосування:

- Спільні наукові традиції

- Спеціальні наукові традиції

Збільшення наукового знання пов'язане з функціонуванням наукової традиції.

Глобальні наукові революції:

1) 17 століття: виникнення нової Європейської класичної науки, формування нового типу наукової раціональності. Змінила поняття розум, змогла окреслити межі і показати статус наукового знання.

2) к. 19 - до сер. 20 в.: Перехід від класичної науки до дисциплінарно-орієнтованої науці. Цей тип наукової революції призвів до розуміння наступних положень:

- Вчені вивчають не об'єкт безпосередньо, а дані різних приладів, які відображають буття об'єкта.

- Істина залежить від суб'єкта пізнання

- Буття складно і в повній мірі пізнати його проблематично.

3) остання третина 20 століття: постнекласична наука - пов'язана з появою нового типу раціональності. Космологія, сенергетіка, макросистеми.

Відбулась зміна норм, правил, підходів так як вони стали малоефективні для нових наук.