
- •Лекція 9 Евклідові простори
- •§1. Основні поняття
- •А) Скалярний добуток
- •Б) Ортонормований базис
- •В) Скалярний добуток в координатах
- •Г) Ортогональне доповнення
- •Приклад.
- •§2. Лінійні перетворення в евклідовому просторі а) Перетворення, спряжене до даного
- •Властивості:
- •Б) Самоспряжені перетворення
- •Властивості:
- •В) Ортогональні перетворення
- •Властивості:
- •Лекція 10 Білінійні і квадратичні функції (форми)
- •§1. Лінійна функція (форма)
- •§2. Поняття білінійної та квадратичної функції
- •§3. Зведення квадратичної форми до суми квадратів
- •§4. Закон інерції квадратичних форм
- •§5. Класифікація квадратичних форм
- •§6. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
- •§7. Зведення рівняння другого порядку до канонічного вигляду
- •Виконаємо лінійне перетворення
§6. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
Теорема. Матриця переходу від одного ортонормованого базису до іншого ортонормованого базису є ортогональною.
Доведення.
Нехай
e1,
e2,…,
en
та e1’,
e2’,…,
en’
- два ортонормовані базиси в евклідовому
просторі V
і С
– матриця переходу. Тоді
Розглянемо лінійне перетворення С з матрицею С в базисі e1, e2,…, en. Отримаємо
Але лінійне перетворення С , яке переводить ортонормований базис в ортонормований, є ортогональним (див. розділ 9, §2,в). Отже, С – ортогональна матриця.▲
Нехай тепер в евклідовому просторі V вибраний ортонормований базис e1, e2,…, en і нехай дана білінійна функція А(х, у), яка в цьому базисі подається білінійною формою
А(х,
у)
де
.
Розглянемо лінійне перетворення А
з
тією ж матрицею А в тому ж базисі e1,
e2,…,
en.
При переході до нового базису
e1’,e2’,…,en’
з матрицею переходу С матриця А білінійної
форми перейде в
В= ,
a
матриця лінійного перетворення А
перейде
в
,
тобто взагалі ці матриці перетворюються
неоднаково. Однак, якщо новий базис e1’,
e2’,…,
en’
- теж ортонормований, то матриця переходу
С ортогональна, і
.
В цьому випадку матриця білінійної
форми
А(х,
у)
і матриця лінійного перетворення А
змінюється однаково. Таким чином, в
евклідовому просторі кожній білінійній
функції відповідає цілком визначене
лінійне перетворення (яке має ту саму
матрицю в довільному ортонормованому
базисі).
Якщо А(х, у) – симетрична білінійна функція, то відповідне лінійне перетворення А буде самоспряженим. Але матриця самоспряженого перетворення в деякому ортонормованому базисі має діагональний вигляд:
.
В цьому ж базисі білінійна форма А(х, у) зведеться до вигляду
,
а відповідна квадратична форма А(х, х) зведеться до суми квадратів:
,
тут
– власні значення лінійного перетворення
А.
Приклад.
З допомогою ортогонального перетворення
звести квадратичну форму
в евклідовому просторі до суми квадратів.
Розв’язання.Запишемо
характеристичний многочлен матриці
цієї форми
.
Його
корені:
.
В новому базисі (який складається із власних векторів, що відповідають власним значення і )
А(х,
х)
=
.
Спосіб відшукання власного базису вже розглядався.
§7. Зведення рівняння другого порядку до канонічного вигляду
Одним із важливих і цікавих застосувань теорії квадратичних форм є задача спрощення рівняння кривих і поверхонь другого порядку. По суті, ця задача належить до числа тих, які і визначили постановку основних питань теорії квадратичних форм.
Для прикладу коротко розглянемо зведення до канонічного вигляду загального рівняння поверхні другого порядку у тривимірному просторі:
.
(1)
Розглянемо спочатку суму членів другого степеня в лівій частині рівняння. Легко помітити, що це є квадратична форма з симетричною матрицею
A
=
.
Відомо,
що існує ортогональне перетворення
простору
з матрицею С, яке переводить дану
квадратичну форму до суми квадратів
,
де
– характеристичні корені матриці А,
-
прообрази вектора
при цьому перетворенні.
Після цього ортогонального перетворення рівняння (1) матиме вигляд
.
(2)
Принаймні одне із чисел відмінне від нуля, бо інакше матриця
була
б нульовою, і задане рівняння (1) було б
лінійним. Припустимо, що
.
Тоді можна позбутися члена з
у рівнянні (2) за допомогою наступного
перетворення координат:
(*)
Дійсно, підставивши ці вирази до (2), отримаємо рівняння
.
(3)
Якщо
також
і
,
то, двічі виконуючи перетворення,
аналогічні останньому, отримаємо
рівняння вигляду
.
(4)
Рівняння (4) називається канонічним рівнянням центральної поверхні другого порядку. Тип поверхні та її властивості залежать від значення коефіцієнтів.
Якщо
=0,
то маємо рівняння конуса
,
який
у випадку
вироджується в точку
.
При
рівнянню (4) можна надати форму
,
де
.
Ясно, що
.
Якщо
всі коефіцієнти
– додатні, то поверхню називають
еліпсоїдом, якщо
два додатні –однопорожнинним
гіперболоїдом, якщо
один додатний - двопорожнинним
гіперболоїдом.
Отже, у випадку, коли всі характеристичні корені матриці відмінні від нуля (або ранг квадратичної форми рівний 3), завжди можна звести загальне рівняння (1) до канонічного рівняння (4) центральної поверхні другого порядку.
До
такої ж форми можна звести рівняння (1)
в окремих випадках і тоді, коли один чи
два характеристичні корені матриці
дорівнюють нулю. Так, рівняння (3) прийме
форму (4), якщо одночасно з
виявиться
,
а одночасно з
буде
.
В цих “вироджених”
випадках дістаємо рівняння циліндричних
поверхонь.
Отже,
в зазначених випадках отримуються
рівняння вигляду (3), в якому число
квадратів рівне рангу матриці
.
Відповідні поверхні називають центральними
в
зв’язку
з тим, що для них існує центр симетрії.
Справді, рівняння (3) не змінюється при
перетворенні симетрії відносно точки
.
Залишається
розглянути випадки, коли одне з чисел
або обидва дорівнюють нулю, а відповідні
коефіцієнти
відмінні від нуля.
Нехай
спочатку
.
Тоді рівняння (3) можна звести перетворенням
типу (*) до вигляду:
.
Далі, виконаємо перетворення
і отримаємо рівняння
,
(5)
або
,
.
Це
рівняння еліптичного
(при
чи гіперболічного
(при
)
параболоїда.
Подібний
результат
дістаємо
при
.
Нехай,
нарешті,
,
але хоч одне з чисел
відмінне від нуля. Рівняння (3) набуде
вигляду:
.