2. Визначення потреби в матеріалах

4.2.1. Визначення потреби в основних матеріалах

Матеріали, що використовуються на машинобудівних заводах, поділяються на основні і допоміжні. До основних належать такі, з яких виготовляються деталі, вузли, вироби.

Допоміжні матеріали використовуються для виробничого процесу, утримання устаткування, господарських і побутових потреб.

Потребу в основних матеріалах розраховують на основі виробничої програми і норм витрат на одиницю виробу.

Для спрощення розрахунків при визначенні вартості основних матеріалів за норму витрат беруть масу заготовки.

Вартість основних матеріалів:

В_м= (4.15)

де - норма витрат матеріалу на виготовлення виробу, кг;

Ц_М - ціна за 1 кг матеріалу, грн.;

- маса реалізованих відходів, кг;

Ц_В - ціна за 1 кг реалізованих відходів, грн.

У розрахунках приймається гуртова ціна (з урахуванням заданого коригувального коефіцієнту) основних матеріалів, ураховуючи транспортно-заготівельні витрати з доставки даного матеріалу до складу підприємства-споживача:

(4.16)

де Ц_ср - гуртова ціна матеріалу (основного), грн;

k_m-3 - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат.

Транспортно-заготівельні витрати в середньому складають 5-8% гуртової ціни, тобто k_m-3 = 0.05-0.08.

Ціна реалізованих відходів приймається за діючими цінами вторинних матеріалів на базових підприємствах

Результати розрахунків зводяться до табл. 4.7.

Табл.4.7

Розрахунок вартості основних матеріалів

Матеріали	Річна програма випуску, шт.	Норма витрат матеріалу				Величина відходів				Вартість основних матеріалів, тис. гри.
		На одиницю, кг	На річну програму (гр.2 х гр.З)	Ціна 1 кг, грн.	Загальна вартість, тис. грн.	На одиницю, кг	На річну програму (гр.2хгр.7)	Ціна 1 кг, грн.	Загальна вартість, тис. грн.	На програму (гр.б-гр.Ю)	На одиницю, (гр. 1 : гр.2)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Величина відходів

(4.17)

де G_ч - маса деталі (чиста), кг.

- частка безповоротних втрат.

Результати розрахунків зводяться до табл. 4.7.

Потребу в допоміжних матеріалах установлюють у розмірі 15% від вартості основних матеріалів. Їх величина визначається на плановий обсяг та на одну деталь (деталі).

4.2.2. Визначення величини допоміжних матеріалів

І.Для виробничих цілей:

1.1. Електроенергія. Річні втрати електроенергії для двигунів цеху (дільниці, лінії), кВт/год.

(4.18)

де N_y - встановлена потужність обладнання механоскладального цеху, кВт,

F_д - реальний річний фонд часу роботи обладнання (2030 год);

k₃ - коефіцієнт завантаження устаткування (0,75...0,85);

k₀ - коефіцієнт одночасної роботи обладнання, k₀ =0.06...0.07;

h_с - коефіцієнт витрат електроенергії у мережі, h_с = 0.94...0.96;

h_м - ККД моторів, h_м = 0.85...0.90.

Вартість електроенергії для виробничих потреб:

(4.19)

де S_k - вартість 1 кВт/год енергії, S_k =0,35 грн/кВт-год.

1.2. Вода. Втрати води

, (4.20)

де q - витрати води на верстату зміну, (15л);

с - кількість змін;

D - кількість робочих днів на рік (300 днів);

_о - кількість верстатів, що працюють з охолодженням.

Вартість річної витрати води, грн.

(4.21)

де S_M - вартість 1 м³ води, грн. (3 грн/м³).

1.3. Стисле повітря. При збільшених розрахунках витрати стислого повітря можуть бути прийняті за показниками витрат на один верстат.

На основі загального об'єму повітря, витраченого протягом року, і вартості 1 куб. м. повітря визначають вартість річної витрати стисненого повітря.

На основі загального об'єму повітря, витраченого протягом року, і вартості 1м³ повітря визначають вартість річної витрати стисненого повітря.

, (4.22)

де q – витрати стиснутого повітря на один верстат у зміну, (18м³);

- кількість обладнання, що працює на стислому повітрі.

S_С.П.=Q·S_M, (4.23)

де S_M - вартість 1 м³ стиснутого повітря, S_M = 0,075 грн.

2. Для невиробничих цілей

2.1. Електроенергія. Витрата електроенергії для освітлення може бути визначена на основі її витрати на 1 м² площі будівлі.

Як середню витрату енергії освітлення при збільшених розрахунках беруть 15 Вт/год на 1 м² площі дільниці. В останню включають службові та побутові приміщення.

, (4.24)

де S_д.заг - загальна площа цеху, м²;

S_к – вартість 1 кВт/год енергії, 0,35 грн/кВт-год;

D – середня кількість днів (300 днів).

2. Вода. Витрата води па побутові потреби визначена з розрахунку: для господарсько-побутових потреб – q₁=25 л на кожного робітника за зміну, в гарячих цехах –35 л; для душових – q₂= 40 л на споживаючого за зміну, а на підприємствах, де робота викликає сильне забруднення тіла - 60 л; для групових умивальників – q₃=3 л на процедуру, в забруднених виробництвах - 5л.

, (4.25)

де Ч - чисельність робітників, що працюють, чол.

Вартість річної витрати води, грн.

(4.26)

де S_M - вартість 1 м³ води, грн. (3 грн/м³).

2. Пара. Потребу в парі дія опалювання протягом року можна визначити за формулою, т:

, (4.27)

де q - річна витрата пари на 1 м³ будівлі, (25…35 кКал);

Н - кількість опалювальних годин за рік (4320 год);

V- об'єм будівлі (санітарно-побутова), м³;

540 - теплота випарювання, кКал/кг.

Вартість річної потреби пари, грн.:

S_n=Q_n ^. S_Т (4.28)

де S_T - вартість 1 т пари (38 грн).

Опалювальний період береться рівним 180 дням. Для механоскладальних та інструментальних цехів річна витрата пари на 1 куб. м. будови q = 15...20 кКал/год; якщо існує штучна вентиляція, q =25...35 кКал/год.

Результати розрахунків зводяться за формою у табл. 1.7.

Табл. 4.8.

Енергетичні витрати

Вид енергетичних витрат	Електроенергія	Вода	Стиснене повітря	Пара
Для виробничих цілей
Для невиробничих цілей