- •Вступ. Цілі і задачі курсу.
- •1. Предмет і метод нарисної геометрії.
- •1.1. Методи проеціювання точки.
- •1.2. Проеціювання точки на дві площини.
- •1.3. Побудова третьої проекції точки.
- •2. Комплексне креслення прямої лінії.
- •2.1. Проеціювання прямої.
- •2.2. Прямі загального й окремого положення.
- •2.3. Визначення дійсної величини відрізка
- •2.4. Взаємне положення прямих
- •2.5. Проекції прямого кута.
- •3. Комплексне креслення площини.
- •3.1. Засоби завдання площини.
- •3.2. Класифікація площин
- •3.4. Особливі лінії площини.
- •4. Позиційні задачі.
- •4.1. Пряма і площина.
- •Через точку к провести пряму, рівнобіжну площині σ (авс) – загального положення.
- •Для знаходження точки зустрічі прямої загального положення з
- •4.2. Взаємне положення площин.
- •П обудова лінії перетинання площин за допомогою допоміжних січних площин:
- •5. Рішення метричних задач методом заміни площин проекцій.
- •5.1. Визначення дійсної величини (натурального розміру)
- •5.2. Визначення відстані між двома геометричними обєктами.
- •5.3. Визначення дійсної величини двогранного кута.
- •6. Багатогранники.
- •6.1. Завдання на кресленні.
- •6.2. Перетинання багатогранника площиною і прямою.
- •6.3. Розгортка багатогранника.
- •6.4. Взаємний перетин багатогранників.
- •7. Криві поверхні.
- •7.1. Завдання на епюрі.
- •7.2. Класифікація поверхонь.
- •8. Поверхні обертання.
- •8.1. Приклади поверхонь обертання.
- •8.2. Перетин поверхні обертання площиною. Фігури перерізу.
- •Переріз циліндра обертання в залежності від положення січної площини може являти собою:
- •8.3. Побудова проекцій і істинного вигляду переріза поверхонь обертання площиною.
- •8.4. Перетинання прямої лінії з поверхнею.
- •8.5. Геометричні тіла з вирізами.
- •9. Взаємне перетинання поверхонь.
- •10. Розгортки кривих поверхонь.
- •9.1. Розгортка циліндра.
- •9.2. Розгортка конуса.
- •11. Аксонометрія
- •11.1. Побудова аксонометричного креслення
- •11.2. Прямокутна ізометрична проекція
- •11.3. Прямокутна диметрична проекція.
1.2. Проеціювання точки на дві площини.
Н ехай маємо 2 взаємо-перпендикулярні площини:
П1 – горизонтальна площина проекцій,
П2 – фронтальна площина проекцій. Точку А, що знаходиться в просторі, проецюємо на кожну з цих площин:
А1 – горизонтальна проекція т. А,
А2 – фронтальна проекція т. А.
Зв'яжемо цю систему площин із Декартовою системою координат. На такому просторовому кресленні можна показати всі координати точки. Для того, щоб одержати комплексне креслення точки А, площину П2 сумістимо з площиною креслення, а площину П1 повернемо навколо осі ох до суміщення з площиною П2.
О тже, комплексним кресленням називається креслення, складене із 2-х або більш проекцій, зв'язаних між собою.
|
По такому кресленню можна визначити положення точки в просторі, тобто воно має властивість оберненості. Властивість комплексного креслення. Зауважимо, що проекції точки пов'язані між собою. А1А2 – вертикальна лінія зв'язку. А1 (х, у); А2 (х, z). |
1.3. Побудова третьої проекції точки.
Тут можливі два випадки:
1) побудова профільної проекції;
2) побудова проекції точки на будь-яку нову площину – заміна площин проекцій.
П обудова профільної проекції точки.
В якості третьої проекції частіше використовують профільну площину проекцій П3, яка перпендикулярна до П1 та П2.
Щоб одержати комплексне креслення точки А, площину П2 сумістимо з площиною креслення, а площини П1 та П3 повернемо навколо осей ох та OZ до суміщення з площиною П2.
Тепер властивість комплексного креслення набуває такий вид:
А2А1 ох – вертикальна лінія зв'язку;
А2А3 oz – горизонтальна лінія зв'язку;
А3 (y, z).
Заміна площин проекцій
Метод застосовується для спрощення рішення ряду задач. Як ми побачимо далі, рішення багатьох задач спрощується, якщо геометричні об'єкти задачі займають особливе (окреме) положення. Щоб цього домогтися, одну або послідовно обидві (П1 і П2) площини проекцій заміняють на нову площину, розташовану у спосіб, зручний для вирішування задач.
Розглянемо для прикладу побудову проекції точки А на нову площину П4, що як би заміняє собою одну з заданих площин проекцій, наприклад, площину П2. Нова площина П4 повинна бути -на площині, що залишається – П1, щоб зберігалися усі властивості комплексного креслення.
|
|
Спроеціювавши точку А на площину П4 неважко помітити, що
А2АX=А4АX1=АА1=za
Утворимо комплексне креслення із системи площин П1 і П4. Для цього площину П4 повернемо навколо осі ох1 до суміщення її із площиною П1.
Отже, щоб побудувати нову проекцію точки за двома даним, необхідно:
провести нову вісь проекцій – х1, положення якої визначається в залежності від умови задачі;
провести нову лінію зв'язку -но нової осі;
на новій лінії зв'язку від нової осі відкласти координату точки, обмірювану від старої осі до замінної проекції.