Вступ. Цілі і задачі курсу.

Інженерна графіка є першою загально-інженерною дисципліною, що вивчається у всіх технічних вузах, студентами всіх інженерних спеціальностей. Базується вона на курсі геометрії середньої школи. Для успішного засвоєння інженерної графіки потрібно уміння логічно мислити і просторове уявлення. У той же час, саме вивчення цієї дисципліни сприяє розвитку цих властивостей людського інтелекту, без котрих немислима ніяка технічна творчість.

При вивченні курсу «Інженерна графіка» перед нами стоять такі задачі:

1. Навчитися передавати форму і розміри об'ємних (тривимірних) об'єктів на плоскому (двовимірному) кресленні.

2. Обернена задача - навчитися по зображенню на плоскому кресленні уявляти собі форму і розміри зображеного об'ємного об'єкта.

3. Навчитися вирішувати на плоскому кресленні деякі просторові геометричні задачі.

4. Вивчити вимоги стандартів, що стосуються оформлення креслень і виробити навички виконання креслень з урахуванням вимог стандартів.

1. Предмет і метод нарисної геометрії.

Теоретичну основу інженерної графіки складає галузь науки, називана «Нарисною геометрією». Область застосування її – інженерна справа.

Основним методом, використовуваним у нарисній геометрії, є метод проекцій. Суть цього методу полягає в тому, що кожній точці простору ставиться у відповідність точка на площині, яка називається проекцією точки. При цьому розрізняють два види проекцій: центральні і паралельні. Процес одержання проекцій називається проеціюванням (відповідно, центральним і паралельним).

1.1. Методи проеціювання точки.

Апарат проеціювання:

А – точка простору;

S – центр проеціювання або напрямок проеціювання;

П₁ – площина проекцій;

А₁ – проекція точки А на площину П₁;

АА₁ – проецюючий промінь.

Отже, щоб одержати проекцію будь-якої точки простору на площину П₁, необхідно провести проецюючий промінь через задану точку простору й або центр проеціювання (центральне проеціювання), або паралельно заданому напрямку проеціювання (паралельне проеціювання). Точка перетинання променя, що проецює, із площиною проекцій і буде визначати проекцію точки на цю площину. При паралельному проеціюванні промені, що проецююють, можуть складати з площиною проекцій різні кути. Якщо ці кути рівні 90, то маємо окремий випадок паралельного проеціювання – ортогональне проеціювання. В усіх інших випадках проеціювання називається косокутним.

При заданому апараті проеціювання задача знаходження проекції точки на площину є однозначною. Обернена задача – знаходження точки простору за її проекцією – однозначною не є, тому що одній проекції точки відповідає множина точок простору, що лежать на однім промені, що проецює. Іншими словами, по одній проекції точки неможливо визначити її положення в просторі. Те ж можна сказати і про геометричну фігуру: не можна по одній проекції судити про її форму, розміри і положення в просторі.

Щоб обернена задача стала однозначною, тобто щоб креслення точки або будь-якої геометричної фігури стало оборотним, його потрібно чимось доповнити. Для цього існують різноманітні засоби. Найбільше поширеним в інженерній справі є метод Монжа. Він полягає в тому, що для відображення геометричних фігур використовують систему двох ортогональних проекцій на дві взаємо-перпендикулярні площини, що утворять так називане комплексне креслення або епюр, що має властивість оберненості.