4. Особливості ведення обліку запасів окремих бюджетних установ

Специфічним об'єктом у складі запасів бюджетних установ є продукти харчування, облік яких має такі особливості:

• розрахунки за продукти харчування здійснюються, як правило, в порядку планових платежів;

• при надходженні продуктів харчування враховують не тільки кількісні, а й якісні параметри;

• зберігання продуктів харчування потребує особливих умов (дотримання температурного режиму, термінів придатності тощо);

• облік продуктів харчування ведеться в коморах (на складах), харчоблоках і в бухгалтерії;

• окремо організується облік тари;

• ведеться контроль за закладанням продуктів у процесі приготування їжі та виходом готових страв згідно із чинними нормами;

• для відпуску продуктів харчування застосовують специфічні документи (меню- вимога, меню-розкладка);

• для синтетичного обліку наявності та руху продуктів харчування призначений субрахунок № 232 «Продукти харчування».

Мають особливості побудова і порядок ведення меморіальних ордерів № 11 «Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування» форма № 398 (бюджет) і № 12 «Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування» форма № 411 (бюджет).

Вивчаючи питання обліку медикаментів, перев’язувальних засобів і виробів медичного призначення, студенти мають акцентувати увагу на тому, що в цьому курсі розглядається облік лікувальних засобів лише в медичних закладах — бюджетних установах, в яких видатки на лікувальні засоби плануються й обліковуються за кодом економічної класифікації 1132 «Медикаменти і перев'язувальні засоби».

Облік лікувальних засобів ведуть в аптеках, відділеннях (кабінетах) і в бухгалтерії. У складі лікувальних засобів обліковують медикаменти, перев'язувальні матеріали, допоміжні матеріали, тара. Всі лікувальні засоби обліковують в аптеках у сумарному вираженні за договірними цінами. Крім того, за окремим переліком ведуть предметно- кількісний облік таких лікувальних засобів:

• наркотичних лікарських засобів;

• психотропних лікарських засобів;

• отруйних лікарських засобів;

• спирту етилового;

• лікарських засобів, що мають одурманювальну властивість;

• нових препаратів для проведення клінічних досліджень;

• дефіцитних і дорогих лікувальних засобів;

• тари як порожньої, так і зайнятої лікувальними засобами.

Предметно-кількісний облік лікувальних засобів здійснюють у розрізі їх найменувань, фасування, лікувальних форм, дозування. Забезпечується строгий контроль за зберіганням цих препаратів та відпуском їх у відділення. Бухгалтерський облік лі- кувальних засобів ведуть на активному субрахунку № 233 «Медикаменти і перев'язувальні засоби». Основні бухгалтерські проведення з обліку лікувальних засобів наведено в таблиці 4.

Література:

1. Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання. Затверджено ДКУ 27.07.2000 р. № 68.

2. Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ. Затверджена ДКУ 10.07.2000 р. №61 .

3. Зміни до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ. Затверджені ДКУ 06.06.2001 р. № 97.

4. Інструкція про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них. Затверджена ДКУ 11.08.1998р. №63.

5. Інструкція про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ. Затверджена ДКУ 18.12.2000 р. № 130.

6. Положення про єдиний казначейський рахунок. Затверджено ДКУ 21.03.1997 р. №28.

7. Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ. Затверджений ГУДКУ 10.12.1999р. № 114.

8. Порядок складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ. Затверджено ДКУ 06.10.2000 р. № 100 .

9. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостач, знищення (псування) матеріальних цінностей. Затверджено КМУ 22.01.1996р. №116.

10. Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ. Затверджена ДКУ та МЕУ 10.08.2001 р. № 142УІ81.

11. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік у бюджетних установах:Навчальний посібник.-Житомир:ПП «Рута»,с. 448 ,2004р.[с.103-154]

12. Атамас П.Я. Основи обліку в бюджетних установах : Навчальний посібник,-

К: центр навчальної літератури.-2005р. [с. 185-228]

13. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник. К. КНЕУ, 2003.- 483 с. [с. 320-377]

Тема № 8. Облік виробничих витрат

Питання на самостійну роботу

1. Склад і класифікація витрат на науково-дослідні роботи (НДР).

2. Облік витрат виробничих майстерень

3. Облік витрат підсобних (навчальних) сільських господарств

4. Облік витрат і методика калькулювання освітніх послуг

5. Облік витрат і калькулювання медичних послуг

1. Склад і класифікація витрат на науково - дослідні роботи(НДР)

У цій темі студенти вивчають комплекс питань, пов'язаних із виробничою діяльністю різних за профілем бюджетних установ, у процесі якої здійснюються виробничі витрати, а результатом є продукція, роботи, послуги.

Вивчаючи питання обліку витрат на науково-дослідні роботи (НДР), слід насамперед звернути увагу на особливості наукового виробництва, які впливають на методику й організацію обліку. До них належать:

• невизначеність, імовірний характер отриманого результату. Ця риса означає відсутність прямого зв’язку між витратами ресурсів і результатами. Однакові витрати можуть привести до зовсім різних результатів. Можливе отримання негативного результату;

• творчий характер праці, роль особистого чинника непередбачуваність творчих досліджень;

• нематеріальність, інформаційний характер продукції. Результатом цього є невідчужуваність, складність вимірювання результату діяльності, що ускладнює оцінювання як роботи, так і працівника. Уявлення щодо нематеріальності наукової продукції не суперечить тому, що ця інформація передбачає наявність матеріального носія і не втрачає своєї інформаційної сутності;

• неповторність — науковий пошук завжди спрямований на отримання нових результатів. На відміну від матеріального виробництва, де кожна одиниця продукції здебільшого повторює попередню, а дотримання стандартів є обов'язковим, у науці не може створюватися результат, уже отриманий раніше;

• циклічність — кожна НДР є разовим процесом Цикл може бути достатньо тривалим, що зумовлює часовий розрив між витратами ресурсів і отриманням результатів. Упродовж циклу продукція, як правило, не може видаватися й використовуватися частинами;

• у науці частка живої праці набагато більша, ніж у більшості галузей матеріального виробництва. Це дістає відображення у питомій вазі заробітної плати;

• предметами праці є об'єкти дослідження і вже нагромаджені знання, які зазнають впливу так само, як і в матеріальному виробництві, але в науковому виробництві вони виступають не як сировина для подальшого перетворення її на матеріальний продукт, а як джерело інформації про результати впливу на нього.

Ці та інші особливості наукового виробництва є базовими під час побудови обліку витрат на НДР за договорами із замовниками.

Студенти ознайомлюються з порядком укладання господарських договорів на виконання НДР, їхнім змістом, документами, які до них додаються (протоколами узгодження договірної ціни, кошторисами, техніко-економічними обґрунтуваннями, технічними завданнями, календарними планами і програмами виконання робіт), вивчають склад і класифікацію витрат на НДР і дають їм економічну характеристику. Витрати, що включаються до собівартості НДР, групують за видами витрат (елементами, статтями).

Таблицяі. Основні бухгалтерські проводки з обліку витрат і продукції виробничих (навчальних) майстерень.

3. Облік витрат підсобних (навчальних) сільських господарств

Слід зазначити, що сільськогосподарське виробництво має низку особливостей, які впливають на побудову обліку витрат і методику калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції:

• сезонний характер виробництва;

• вплив погодних чинників;

• отримання від виробництва основної та побічної продукції;

• необхідність калькулювання собівартості продукції у певній послідовності — спочатку продукції землеробства, а потім — тваринництва.

Для відображення операцій з виробництва сільськогосподарської продукції призначені субрахунки:

• № 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»;

• №251 «Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств»;

• № 822 «Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств»;

• № 722 «Реалізація продукції підсобних (навчальних) господарств»;

• № 826 «Витрати до розподілу».

Об'єктами обліку витрат є, як правило, галузі рослинництва і тваринництва. Об'єктами калькулювання собівартості продукції підсобних господарств виступають різнорідні культури землеробства й різні види основної продукції тваринництва. Калькуляційними одиницями є один центнер продукції рослинництва, один центнер молока, одна голова приплоду тощо.

Аналітичний облік витрат підсобних господарств здійснюють в багатографних картках (форма № 283), які відкривають на кожне найменування

сільськогосподарських культур чи на кожну групу тварин за статтями витрат (заробітна плата, насіння, мінеральні добрива та інші витрати).

Витрати сільськогосподарського виробництва включають витрати, що здійснені під врожай майбутнього року (підготовка парів, парників і теплиць, вирощування мальків у рибоводстві тощо). Зазначені витрати переходять у складі витрат підсобних господарств на наступний рік як незавершене виробництво.

Розподіл витрат між окремими культурами та видами продукції здійснюють пропорційно до відпускних цін чи планової собівартості цієї продукції.

Основні бухгалтерські проводки з обліку витрат підсобних сільських господарств наведено в таблиці.

Таблиця2. Основні бухгалтерські проводки з обліку витрат і продукції підсобних сільських господарств.

Вивчаючи питання методики калькулювання послуг, що надаються бюджетними установами, передусім необхідно ознайомитися з економічною сутністю результатів діяльності бюджетних установ — нематеріальною послугою та її собівартістю, а також поглибити знання управлінського обліку та його категорійного апарату (об'єктів обліку витрат, їхнього складу, об'єктів калькулювання, калькуляційних одиниць тощо).

Бюджетні установи залежно від профілю надають різні послуги, зокрема платні. Перелік платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для обліку витрат і доходів з надання платних послуг у Плані рахунків бухгалтерського обліку призначені такі вже відомі субрахунки:

• № 811 «Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги»;

• № 711 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги».

4. Облік витрат і методика калькулювання освітніх послуг

Основним суб’єктом надання платних освітніх послуг виступає відповідно освітня галузь. Втім, система молодшої, середньої освіти не зазнала значних змін у частині фінансово-економічних відносин: дитячі виховні заклади державної форми власності традиційно надають платні послуги за встановленими тарифами, а навчання в середніх школах відповідно до гарантованих конституційних прав є безкоштовним. Отже, розглядаючи питання платних освітніх послуг насамперед потрібно звертатись до досвіду вищої школи.

Вищі навчальні заклади надають платні послуги відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 №38. Зокрема, до освітніх послуг платного характеру можуть бути віднесені:

навчання іноземних і вітчизняних студентів у вищих навчальних закладах понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому (на умовах контракту з фізичними та юридичними особами);

здобуття другої вищої освіти, другої кваліфікації молодшого спеціаліста, крім випадків, передбачених законодавством;

післядипломна освіта понад державне замовлення; підготовка робітників різних професій понад державне замовлення; навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів; переведення з одного до іншого вищого навчального закладу та поновлення навчання студентів, за винятком осіб, які перебували в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об’єктивних причин;

повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів;

підготовка й перепідготовка робітників і спеціалістів за замовленнями служб зайнятості населення;

підготовка аспірантів і докторантів понад державне за- мовлення;

прийом кандидатських іспитів;

навчання іноземних громадян в аспірантурі, докторантурі, їхнє стажування, крім іноземних громадян, які постійно проживають на території України;

підготовка до захисту та проведення захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора, друкування дисертації, друкування і розсилання авторефератів, стенографування захисту тощо (крім оплати часу засідання членам спеціалізованої вченої ради);

плата за наукові консультації для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно; довузівська підготовка;

лекторії (з питань науки й техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, з правових знань тощо);

платні курси водіїв, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп’ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хорео-

графії, образотворчого мистецтва, стенографії та машинопису, крою та шиття, оздоблення приміщень, агротехніки, зоотехніки тощо;

освітні послуги понад обсяги, установлені навчальними планами в дошкільних, інтернатних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

консультації для різних категорій населення (учнівської молоді понад державний компонент поза графіком навчально-виховного процесу; аспірантів, докторантів; підприємств і організацій різних форм власності, приватних осіб з питань економіки, технологій, права, організації виробництва тощо).

Головним об’єктом напрямку обліку витрат виступає, безумовно, освітня послуга, яка являє собою суму спеціальних та загальних знань (а також певною мірою виховний вплив), які надаються споживачеві зазначеного продукту навчальних закладів різного рівня.

Процесу надання платної освітньої послуги вищим навчальним закладом передує кілька етапів:

виконання потенційним споживачем (абітурієнтом) іспитових процедур (іспит, співбесіда) в обраному закладі;

визначення за результатами іспитових процедур можливості надання освітньої послуги кожному з абітурієнтів за плату;

зарахування абітурієнта до складу студентів відповідного закладу.

Калькуляційною одиницею є один підготовлений студент у розмірі зазначених характеристик. Калькуляція складається на основі зведених норм умовно-прямих видатків за кодами економічної класифікації видатків:

1110 — у частині оплати плати професорсько-викладацького складу;

1120 — у частині нарахування на фонд оплати праці професорсько-викладацького

складу;

1130 — у частині витрат на матеріали для навчальних цілей;

1140 — у частині службових відряджень на науково-практичні конференції, стажування тощо;

2110 — у частині придбання необоротних активів для на- вчальних цілей;

2130 — видатки на капітальний ремонт навчальних корпусів, а також видатки на обслуговування та управління за кодами економічної класифікації видатків:

1110 — видатки на оплату праці адміністративно-управлінського та молодшого обслуговуючого персоналу;

1120 — нарахування на фонд оплати праці адміністративно-управлінського та молодшого обслуговуючого персоналу;

1130 — придбання предметів постачання матеріалів, оплата послуг загальногосподарського характеру;

1140 — видатки на відрядження адміністративно-управлінського персоналу;

1160 — оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

2120 — придбання необоротних активів загальногосподарського призначення;

2130 — видатки на капітальний ремонт адміністративних будівель і споруд.

Облік витрат здійснюється бухгалтерією установи в порядку, визначеному головним бухгалтером за об’єктами витрат— факультетів, кафедр та інших структурних підрозділів. На практиці облік витрат збігається з обліком видатків (аналітичний облік здійснюється в картках аналітичного обліку фактичних видатків, синтетичний — у системі облікових реєстрів поточного обліку). Для обліку видатків призначені охарактеризовані в попередніх темах субрахунки бухгалтерського обліку.

З метою забезпечення обліку розрахунків із замовниками вищі навчальні заклади ведуть картки аналітичного обліку отриманих авансів, інформація за якими фіксується за