СВІТЛО, у вузькому значенні електромагнітні хвилі в інтервалі частот, що сприймаються людським оком (4,0*1014—7,5*1014 Гц). Довжина хвиль від 760 нм (червоний) до 380 нм (фіолетовий). У широкому значенні те ж, що і оптичне випромінювання.
ДЖЕРЕЛА СВІТЛА - випромінювачі електромагнітної енергії в оптичній частині спектра. Розрізнюють джерела світла природні (Сонце, атмосферні електричні розряди) і штучні, що перетворюють будь-яку енергію в енергію оптичного випромінювання (лампи розжарювання, люмінесцентні лампи, газорозрядний лампи високого тиску і інш.).
СВІТЛОВІ ПРИЛАДИ - пристрої для освітлення, опромінення, світлової сигналізації і світлової проекції. Основні види світлових приладів: світильники, проектори, прожектори, сигнальні лампи, спеціальні лампи (напр., медичні) і т.д
Основними вимогами до влаштування штучного освітлення є: створення необхідної та рівномірної освітленості згідно з нормами з врахуванням роду та точнолсті виконуваних робіт; застосування освітлювальної арматури, котра відповідає призначенню, умовам навколишнього середовища та забезпечує захист від осліплюючої дії джерел світла; виконання електричної частини освітлювальних установок та електромереж для їх живлення таким чином, щоб була виключена можливість травматизму.
Джерела світла, що застосовуються для штучного освітлення, поділяються на дві групи – газорозрядні лампи та лампи розжарювання. Лампи розжарюваннявідносяться до джеррел світла теплового випромінювання. Видиме випромінювання отримується внаслідок нагрівання електричним струмом вольфрамової нитки. В газорозрядних лампах випромінювання оптичного діапазону спекру виникає внаслідок елекричного розряду в сере довищі інертних газів та парів металу, а також за рахунок явища люміносценсії, котре невидиме ультрафіолетове випромінювання перетворює у видиме світло.
При виборі та порівнянні джерел світла користуються наступними параметрами: номінальна напруга живлення U, B(вольт), електрична потужність лампи Р, Вт (ват), світловий потік Ф, лм (люмен); мінімальна сила світла І, кд (кандела); світлова віддача w = Ф/Р, лм/Вт (люмен/ват), тобто відношення світлового потоку лампи до її електричної потужності; термін служби та спектральний склад світла.
Лампи розжарювання через зручність експлуатації, простоту конструкції та виготовлення дуже поширені, але мають ряд недоліків: низька світлова віддача (w = 7…12 лм/Вт), відносно малий термін служби (до 2,5 тис. год.) , в спекрі переважають жовті та червоні промені, що сильно відрізняє їх спекральний склад від сонячного світла. Останнім часом набули поширення галоїдні лампи розжарювання з йодним циклом. Наявність в колбі лампи парів йоду дозволяє підвищити температуру розжарення нитки, тобто світлову віддачу лампи до 40 лм/Вт. Пари вольфраму, що випаровуються з нитки розжарення з’єднуються з йодом і знову осідають на вольфрамовій спіралі, запобігаючи розпиленню вольфрамової нитки та збільшуючи термін служби лампи до 3 тис. год. Спектр випромінювання галоїдної лампи більш близький до природного.
Основною перевагою газорозрядних ламп перед лампами розжарювання є велика світлова віддача (до 40…110 лм/Вт ). Термін служби – 8…12 тис.год. Газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спекру шляхом підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофору. За спекральним складом видного світла розрізняють лампи денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів.
Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити винекнення стробоскопічного ефекту, котрий полягає у спотворенні зорового сприйняття. До недоліків цих ламп можна віднести також тривалий час розгорання., необхідність застосування спеціальних пускових пристроїв, котрі полегшують запалювання ламп, залежність працездатності відж температури оточуючого середовища. Газорозрядні лампи можуть створювати радіоперешкоди, запобігання котрим вимагає використання спеціальних пристроїв.
Вибираючи джерела світла, слід керуватися наступними рекомендаціями: надавати перевагу назорозрядним лампам як енергетично більш економічним та таким, котрі мають більший термін експлуатації; для зменшення початкових видатків на освітлювальні установки та витрат на їх експлуатацію слід використовуватипи найбільшої потужності, але без погіршення яклсті освітлення.
Типи світильників повинні відповідати умовам навколишнього середовища. Для електроосвітлення місць проведення зовнішніх робіт слід застосовувати лампи розжарювання, газорозрядні, а також ксенонові, а для робіт, котрі виконуються всередині будівлі – світильники з лампами рожарювання.
Живлення світильників загального освітлення здійснюється джерелами напруги, що не перевищує 220 В. в приміщеннях без підвищеної небезпеки вказана напруга допускається для всіх стаціонарних світильників незалежно від висоти їх установки.
В приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних висота влаштування світильників над підлогою повинна бути не менше 2,5 м; для влаштування на меншій висоті застосовуються світильники , конструкція котрих виключає доступ до лампи без спеціальних пристроїв, або слід встановити світильники на напругу, що не перевищує 12 В.
Встановлюючи прилади загального освітлення поза межами приміщення на висоті менше 3 м і в приміщеннях з підвищеною небезпекою на висоті менше 2,5 м, їх огоророджують від випадкового дотику або застосовують напругу до 42 В. Дозволяється застосовувати переносні електролампи лише заводського виготовлення, оскільки їх конструкція виключає можливість дотику до струмопровідних частин.
Лампа повинна бути захищена сіткою, а в особливо небезпечних, запилених та інших приміщеннях – додатково скляним ковпаком. Живлення світильників з лампи на напругу 42 В здійснюється тільки від знижувальних трансформаторів. Застосовувати автотрансформатори, дросельні котушки та реостати для зниження напруги забороняється.
СВІТЛО, у вузькому значенні електромагнітні хвилі в інтервалі частот, що сприймаються людським оком (4,0*1014—7,5*1014 Гц). Довжина хвиль від 760 нм (червоний) до 380 нм (фіолетовий). У широкому значенні те ж, що і оптичне випромінювання.
ОСВІТЛЕННЯ- створення освітленості поверхонь предметів, що забезпечує можливість зорового сприйняття цих предметів або їх реєстрації світлочутливими речовинами чи пристроями.
Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.
Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).
Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.
Конвергенція — здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.
Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цідому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія (короткозорість), спазм акомодації.
Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20—40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.
При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього — до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.
Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.
До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.
Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.
Сила світла (І) - це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (м). в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється.
За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.
Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що світиться.
За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.
Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається.
Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:
— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;
— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);
— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;
— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожєжо- та вибухонебезпека світильників);
— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.
ОКО, орган зору людини, складається з власне ока (очного яблука), сполученого зоровим нервом з мозком, і допоміжного апарату (рухомих м'язів ока, повік, і слізних залоз). Через отвір в райдужній оболонці (зіницю) промені світла входять в око і, заломлюючись на поверхні очного яблука, в рогівці, кришталику і скловидному тілі, сходяться на сітчатці, даючи на ній зображення видимого предмета.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла.
Основними вимогами до влаштування штучного освітлення є: створення необхідної та рівномірної освітленості згідно з нормами з врахуванням роду та точності виконуваних робіт; застосування освітлювальної арматури, котра відповідає призначенню, умовам навколишнього середовища та забезпечує захист від осліплюючої дії джерел світла; виконання електричної частини освітлювальних установок та електромереж для їх живлення таким чином, щоб була виключена можливість травматизму.
Чинники, що враховуються при нормуванні штучного освітлення:
1.Характеристика зорової роботи;
2.Мінімальний розмір об'єкта розрізнення з фоном;
3.Розряд зорової роботи;
4.Контраст об'єкта з фоном;
5.Світлість фону (характеристика фону);
6.Система освітлення;
7.Тип джерела світла.
Фізіологічні характеристики зору:
1.гострота зору;
2.стійкість ясного бачення (відмінність предметів протягом тривалого часу);
3.контрасна чутливість (різні по яскравості);
4.швидкість зорового сприйняття (тимчасової чинник);
5.адаптація зору;
6.акомодація (відмінність предметів при зміні відстані).
Здiйснюється
у наступнiй послiдовностi:
1. Обирається
система освiтлення.
Штучне освiтлення
проектується двох систем: загальне та
комбiноване (коли до загального освiтлення
додається мiсцеве освiтлення робочих
мiсць). Система загального освiтлення
застосовується у виробничих примiщеннях
з невисоким рiвнем освiтленостi (до 150
лк, V - VIII розряд зорових робiт).
В
примiщеннях з I-IV розрядом зорових робiт
слiд застосовувати, як правило, систему
комбiнованого освiтлення. Передбачати
для них систему загального освiтлення
допускається при технiчної неможливостi
або недоцiльностi мiсцевого освiтлення.
2.
Обираються нормованi параметри освiтлення
(освiтленiсть, якiснi показники освiтлення:
коефiцiєнт пульсації, коефiцiєнт
нерiвномiрностi освiтлення) згiдно [ ] БНіП
II-4-79. Освiтленiсть робочої поверхнi, що
створюється світильниками загального
освiтлення у системi комбiнованого,
повинна складати 10% нормованої.
3.
Обирається тип джерела свiтла та тип
свiтильника. В освiтлювальних установках,
призначених для освiтлення пiдприємств,
у якостi джерела свiтла широко
використовуються лампи розжарювання
та газорозряднi лампи.
Порiвняльна
характеристика ламп розжарювання та
газорозрядних ламп приведена нижче:
До
основних характеристик джерел свiтла
вiдносяться:
номiнальна напруга, В;
електрична потужнiсть, Ват; свiтловий
потiк, лм; свiтлова вiддача, лм/Вт (даний
параметр є головною характеристикою
економічності джерела свiтла); час служби
,год. Тип джерела свiтла на пiдприємствах
обирають враховуючи технiко-економiчні
показники (бiльша свiтлова вiддача при
більшому або тому ж часі служби),
правильностi передачi кольорових
об'єктiв, що освiтлюються (там де це
важливо), зручностi експлуатацiї,
санiтарно-гiгiєнiчних, естетичних та
протипожежних вимог, що пред'являються
до освiтлення.
Лампи розжарювання
звичайно передбачають для місцевого
освiтлення, а також освiтлення примiщень
з тимчасовим перебуванням людей. Для
загального освiтлення виробничих
примiщень, як правило, передбачаються
газорозряднi лампи.
Свiтловий прилад,
що складається з джерела свiтла (лампи)
та освiтньої арматури називається
свiтильником. Основне призначення
свiтильникiв укладається у перерозподiлi
свiтлового потоку джерела свiтла у
потрiбних для освiтнiх установок напрямок
та захисту ламп та електричних апаратiв
вiд впливу оточуючого середовища.
Класифiкацiя
свiтильникiв:
По призначенню: загального
та мiсцевого освiтлення.
Залежно вiд
конструктивного призначення: вiдкритi,
закриті, пило та вологозахищенi,
вибухонебезпечні.
Вiд умов експлуатацiї.
Свiтильники подiленi на сiм експлуатацiйних
груп, причому чим вище номер групи, тим
свiтильники менше пiдвладнi впливу
середовища і тим у бiльш важких умовах
доцiльно їх використовувати.
По
розподiлу свiтлового потоку: прямого
свiтла, переважно прямого, розсiяного
та вiдбитого свiтла.
Тип свiтильникiв
обирається враховуючи: вимоги до його
свiтлорозподiлу, умови середовища по
ступеню захисту вiд поразки електричним
струмом, захист вiд пилу та води,
економічності установки у цiлому.
4.
Розмiщуються свiтильники у примiщеннi.
При
системi загального освiтлення застосовується
рiвномiрне та локалiзоване розмiщення
свiтильникiв. При рiвномiрному розмiщеннi
забезпечується достатня рiвномiрнiсть
освiтленостi по всiєї площi у цiлому. У
цьому випадку вiдстань мiж світильниками
у кожному рядi та мiж рядами береться
однаковим (див. рис).
Найкращим
варiантом рiвномiрного розмiщення є
шахове розмiщення світильників та по
сторонах квадрата (вiдстанi мiж свiтильниками
у ряду та мiж рядами світильників
рівні).
Розмiщення світильників по
сторонах квадрата слiд здiйснювати по
оптимальних значенням вiдносної вiдстанi
у залежності вiд типу свiтильника
L/HP=1.4
/ 2
де L - вiдстань мiж світильниками;
Hp - висота пiдвісу свiтильникiв над робочої
поверхнею.
Оптимальна вiдстань вiд
крайнього ряду світильників до стiн
(l)
l = (0,24 - 0,3) * L - при розташуваннi
робочих мiсць у стiн;
l = (0,4 - 0,5) * L -
вдалинi вiд стiн.
При рiвномiрному
розмiщеннi люмінесцентних світильників
останнi розставляють рядами - паралельно
рядам обладнання. При високих рiвнях
нормуємого освiтлення люмінесцентні
свiтильники розташовують безперервними
рядами, для чого їх ставлять один з
другим торцями.
5.Обирається число
свiтильникiв та потужнiсть ламп, необхiдних
для створення нормованої освiтленостi
на робiтничому мiсцi.
Число свiтильникiв
заздалегiдь призначають, виходячи з їх
розташування на планi поперечного
розрiзу примiщення (див п. 4).
Розрахунок
потужностi освiтньої установки проводиться
3-я основними методами:
1. Методом
коефiцiєнта використання свiтлового
потоку - застосовується для розрахунку
загального рiвномiрного освiтлення.
2.
Точковим методом - застосовується для
розрахунку мiсцевого освiтлення та
перевiрки рiвномiрностi загального
освiтлення, нахилених поверхней
локалізованого загального освiтлення.
3.
Методом питомої потужностi - застосовується
для орiєнтовних розрахункiв. Найбiльш
простий та найменш точний.
Метод
коефiцiєнта використання свiтлового
потоку
Коефiцiєнт використання
освiтньої установки показує, яка частина
свiтлового потоку ламп падає на робочу
поверхню.
Перевiряють умову достатнього
освiтлення Ер = (0,9 - 1,2) Ен, якщо Ер > 1,2
Eн - зменшують число свiтильникiв при Ер
< 0, 9 Eн - збiльшують.
Перевiрочний
розрахунок. У цьому випадку визначають
очiкувану освiтленiсть при вiдомих
параметрах освiтньої установки.
Точковий
метод.
Його застосовують для розрахунку
локалiзованого загального освiтлення,
освiтлення нахилених поверхней та для
перевiрки освiтлення у обраних точках.
У цьому випадку вiдображенням свiтлового
потоку вiд стiн, стелi, пiдлоги, обладнання
зневажають, що вносить визначенi похибку
у розрахунки. Для розрахунку використовуються
такi залежностi:
Сила
свiтла, визначається з довiдкових таблиць
по характеристиках свiтлорозподiлу
свiтильника з умовною лампою, свiтловий
потiк якої дорiвнює Фл = 1000 лм.
Враховуючи
те, що r = Hp /cos a, вираз для освiтленостi в
точці А прийме вигляд
Реальна
освiтленiсть вiд конкретної лампи
визначається по формулi:
де
ФР - свiтловий потiк реальної лампи;
У
випадку , коли одна точка освiтлюється
вiд декiлькох свiтильникiв, то тодi
пiдраховується освiтленiсть Еi вiд кожного
i-го свiтильника , а потiм значення
сумуються
де
N - число свiтильникiв, вiд яких свiтловий
потiк падає у контрольну точку.
Метод
питомої потужностi
Цей метод є найбiльш
простим , але найменш точним і тому
застосовується для орiєнтовних
розрахункiв.
Российский стандарт ГОСТ Р МЭК предусматривает следующие типы светильников:
На каждый из этих видов светильников имеется свой государственный стандарт, который устанавливает обязательные требования к их качеству, в том числе показатели безопасности для жизни, здоровья, имущества потребителя и для окружающей среды при обычных условиях его эксплуатации. Сертификаты соответствия светильников выдают после тщательной проверки их на соответствие требованиям этих стандартов. Вместе с тем, для проведения сертификации светильников отечественного производства необходимо иметь условное обозначение светильников, которое не предусмотрено системой ГОСТ Р МЭК, а установлено ГОСТ 17677. Это обозначение предусматривает классификацию светильников по типу применяемого источника света (первая буква в обозначении), по способу установки светильника (вторая буква) и по основному назначению светильника (третья буква). Классификация по типу применяемого источника света
Классификация по способу установки
Примечание: для светильников, рассчитанных на разные способы установки, указывается обозначение основного способа установки. Классификация по основному назначению светильника
Полностью условное обозначение присваивается специализированной организацией по сертификации светильников (АНО «Светос») по заявке изготовителя. Зная теперь основные принципы маркировки отечественных светильников мы можем «расшифровать», например, светильник под маркировкой НПО-03—60. По первой таблице буква «Н» — обозначает, что в светильнике используется лампа накаливания общего назначения, буква «П» по второй таблице говорит о том, что этот светильник следует крепить к потолку помещения, а буква «О» согласно третьей таблице назначает нашему светильнику быть использованным в общественных зданиях. Цифра «03» означает модификацию прибора, а цифра «60» — максимальную мощность используемой лампы накаливания. Светильники классифицируют также по материалу опорной поверхности, на которую они устанавливаются:
При этом подразумевают, что нормально воспламеняемый материал — это материал, который имеет температуру воспламенения не менее 200˚С, не размягчается и не деформируется до достижения этой температуры (например: дерево и материалы на его основе толщиной более 2 мм). Негорючий материал — материал, не способный поддерживать горение — металл, гипс, бетон и т. д. Опорная (монтажная) поверхность — часть конструкции здания, мебели и другой конструкции, в/на которой светильник может быть закреплен, подвешен или поставлен для нормального использования и которая служит или будет служить опорой. По типу систем освещения, в которых применяют светильники, они делятся на следующие разновидности:
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
© 2000—2011 Рязань Электромикс |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Електричні світильники складаються з наступних конструктивних елементів:
кріплення;
джерело світла( лампа);
пристрій підвішування електричної напруги( патрон);
відбивач, розсіювач світла( плафон).
По способу кріплення світильники поділяються на :
підвісні;
стельові;
вмонтовані в стелю;
настінні;
підлогові( торшери);
настільні.
Щоб повішати люстру, спочатку намічають місце, а потім пробивають отвір, гніздо для кріпильних деталей.
Якщо стеля суцільна, то крізь неї пробивають отвір, через який пропускають гак і закріплюють гайкою з верхньої сторони( див малюнок).
У випадку збірного залізобетонного перекриття гак закріпляють в порожнині панелі з допомогою дротяної защіпки після чого отвір заробляють цементно – піщаним розчином.
Підвісні світильники кріплять до перекриття з допомогою різного роду гаків, дюбелів та інших пристосувань.
Окремо зупинимось на точкових світильниках. Їх можна монтувати в стіни, стелі, арки, меблі.
Точкові світильники поділяються на світильники під лампи накалювання і під галогенні лампи. Останні відрізняються меншими розмірами.
Вони бувають двох видів: поворотні (зовнішня частина арматури поворотна, що дає змогу направляти світловий потік в потрібному напрямі) і неповоротні.
В точкових стельових світильниках переважно використовуються дзеркальні лампи.
Неповоротні світильники для ламп накалювання бувають двох видів: П – подібні відкриті та закриті з кожухом. Кожух захищає від утворення конденсату, тому цей тип можна використовувати у вологих приміщеннях, наприклад, у ванних кімнатах.
До недоліків світильників з лампами накалювання можна віднести розмір арматури 8 – 12 см, який потрібно сховати за підвісні плити, що в свою чергу приведе до зменшення висоти приміщення.
При монтажі галогенних світильників підвісна стеля опускається тільки на 3,5 – 6 см.
Важливо.
При заміні перегорілої галогенної лампи ні в якому разі не можна доторкатися голими руками до скляної колби, бо залишиться жирний слід. Жир викличе кристалізації кварцу, що приведе до того, що колба зруйнується, а лампа перегорить. Завжди користуйтесь серветкою чи папером при заміні лампи.
Світильник, згідно з міжнародним "Керівництвом зі світлотехніки" — це прилад для розподілу, фільтрації і перетворення світла від лампи або ламп, що включають необхідні компоненти для їхнього захисту, кріплення і постачання електроенергією.
Основними світлотехнічними характеристиками світильників є:
розподіл світла, що характеризується фотометричним тілом джерела світла та кривою сили світла (фотометричною діаграмою);
коефіцієнт корисної дії світильника;
захисний кут.
Класифікація світильників
Відмінність між світильниками може визначатися за джерелом світла (лампи розжарювання, люмінесцентні, газорозрядні), кількістю (одна або більше), розташуванням (внутрішнє, зовнішнє), мірою захисту (світильник для сухих, вологих або запорошених приміщень), конструкцією (відкриті, закриті, лампи з відбивачем, дзеркальні, растрові світильники і автомобільні фари), місцем монтажу (настінні, стельові, маятникові і переносні світильники) і призначенням (технічні, декоративні і світильники для ефектів).
за світлотехнічною функцією
освітлювальні прилади
світлосигнальні прилади
за умовами експлуатації
світлові прилади для приміщень
світлові прилади для відкритих просторів (вуличні, садово-паркові тощо)
світлові прилади для екстремальних середовищ
за характером світлорозподілу
світильники
прожектори і проектори
за типом лампи
з лампою розжарювання
з розрядною лампою
з лампами змішаного світла
з радіоізотопними і електролюмінісцентними джерелами світла
з електричною дуговою вугільною лампою
світлодіодні
за формою фотометричного тіла
симетричні світлові прилади
круглосиметричні світлові прилади
не симетричні світлові прилади
за ступенем захисту від пилу і води
за можливістю переміщення при експлуатації
стаціонарні
переносні
пересувні
за способом живлення лампи
мережеві
з індивідуальним джерелом живлення
комбінованого живлення
за можливістю зміни положення оптичної системи
рухливі
не рухомого
за можливістю зміни світлотехнічних характеристик
регульовані
нерегульовані
за способом охолодження
з природним охолодженням
з примусовим охолодженням
усередині приміщень за місцем установки
настінний світильник (Бра - застарілий термін)
стельовий світильник (Плафон - застарілий термін)
підлоговий світильник (Торшер - застарілий термін)
настільний світильник
підвісний світильник
вбудований світильник
Поширені види світильників
Люстра — підвісний освітлювальний прилад на декілька джерел світла з декоративно оформленої арматурою для загального освітлення приміщень.
Підвіс — освітлювальний прилад, звичайно розрахований на одну лампу; кріпиться до стелі і призначений для освітлення та декорування приміщень.
Торшер — побутова назва підлогового світильника. Зазвичай на високій підставці, на один або кілька джерел світла.
Настільні лампи, можуть бути як декоративні світильники, так і настільні лампи для робітника (письмового або комп'ютерного столу)
Настінно-стельові світильники і бра (різні види: галогенні, люмінесцентні, точкові; «тарілки», для ванних кімнат, декоративні тощо)
Дитячі світильники
Нічники
Кольорове скло — насичені кольори цих світильників використовують для створення привабливих ефектів у висвітленні сучасних і класичних інтер'єрів
Врізні стельові для підвісних стель і меблеві світильники: поворотні та неповоротні, з трансформаторами і без них
Світильники для зовнішнього освітлення мають клас захисту не нижче IP44, що дозволяє безпечно використовувати на вулиці в будь-яку погоду.
Ліхтарі й портативні світильники — кишенькові, переносні, портативні світильники для роботи в автомобілях, на катерах і в житлових автопричепах.
Технічний світло — спеціалізовані світильники для створення загального освітлення, світильники для акцентованого освітлення, світильники заливаючого світла.
Інші спеціалізовані світильники для спеціальних сфер застосування — для саун і душових кабін, для рослин, спеціальне підсвічування для картин тощо.
Каганець — невеличкий світильник, що складається з ґнота й посуду, до якого наливається олія, лій чи гас.
Пристрій і типи світильників февраля 13, 2011 admin Будь-який світильник складається з лампи і арматури. До складу останньої входять патрон, на якому кріпиться лампа; плафон-розсіювач, для більш рівномірного розподілу світла, і відбивач, який концентрує світло і направляє його в потрібне місце. Корпус світильника об'єднує і скріплює всі названі частини. Патрон хорошої якості повинен бути зроблений з вогнестійкого матеріалу: термостійкої пластмаси, порцеляни або металу. Від цього залежить його довговічність і безпеку роботи світильника. Дуже важливо, щоб патрон був електробезпеки. Для цього в сучасних виробах гільза цоколя не з'єднується з контактами до тих пір, поки лампа не вкручений до кінця, а коли це станеться, поверхня цоколя виявляється прикритої патроном і можливість ураження струмом практично виключається. Відбивач теж виготовляють з термостійких матеріалів. Металеві світильники більш міцні й довговічні, ніж пластмасові. Внутрішня дзеркальна поверхня відбивача може бути гладкою і фасетірованний, тобто комірчастої, що робить поширення світла більш рівномірним. Плафон пом'якшує світло і захищає лампу від можливих ушкоджень. Він повинен добре пропускати світло, щоб зробити втрати енергії мінімальними. Існує багато різновидів плафонів: зроблені у вигляді півсфери, чаші, «пелюсткові», відкриті зверху і знизу, схожі на циліндри і розширюються колби. Корпус світильника надає всьому освітлювальному приладу міцність і робить його зручним у використанні. Особливі вимоги пред'являються до настільних ламп. Механізм кріплення повинен бути нескладним в обігу, і забезпечувати розміщення у будь-якому зручному місці. По виду створюваного освітлення виділяють такі типи світильників: побутові та декоративні; загального та місцевого освітлення; розсіяного і направленого освітлення; прямого і відбитого освітлення. Існує також класифікація світильників по типу використовуваних ламп: з лампами розжарювання; з галогенними лампами; з люмінесцентними лампами; комбіновані. У світильниках повинні застосовуватися лампи того типу і потужності, на які вони розраховані. Це необхідно враховувати при заміні несправних ламп. Сумарну потужність освітлювального приладу неважко з'ясувати, і її треба брати в розрахунок при виборі світильників по умовам приміщення, розміром і формою кімнати і необхідної освітленості. Вийшло значення не можна перевищувати, інакше електропроводка може не витримати занадто сильне навантаження і перегоріти. За місцем закріплення світильники бувають стельові, настінні, напольні й настільні. Також існують мобільні лампи, які можна прикріплювати в будь-якому місці. Найбільш поширені традиційні світильники на стелю. За місцем розміщення щодо поверхні стелі вони діляться на підвісні, приповерхневих і вбудовані. Останні додатково поділяються на панельні і точкові. Підвісні світильники розташовуються на деякій відстані від стелі. Їхнє світло поширюється в усі сторони, вгору і вниз, так що промені світла відбиваються від стін і добре розсіюються по приміщенню. Їх найзручніше кріпити в приміщеннях з високими стелями, так як необхідно, щоб світильники були досить віддалені від поверхні. Відстань від нижньої точки будь-якого стельового світильника до поверхні підлоги повинно бути не менше 2 метрів, а сам прилад, разом із петлею – заввишки не більше 50 см. Приповерхні світильники прикріплюються безпосередньо до стелі. Вони незамінні для невисоких кімнат, тому що займають мало місця. Плафон сконструйований так, щоб він розсіював створюваний світловий потік і направляв його вниз і в сторони. Вони зручні й економічні в застосуванні. Вбудовані світильники використовуються як монтажних елементів у складі підшивань і підвісних стель. Панельні і точкові світильники, вбудовані в підвісну стелю, можна легко міняти місцями, комбінувати і розміщувати по будь-якій схемі. Вони виготовляються у формі панелі або плити стандартних розмірів, що дозволяє укладати їх замість будь плити оздоблювального покриття. Умови застосування стельових світильників різних типів Тип, назва світильника Рекомендований тип стелі, тип приміщення Підвісні: Люстри Пофарбований, подшівной, можна – натяжна, підвісний. Вітальня, спальня; вище 2,5 м Однолампові світильники Те ж. Для всіх приміщень, крім ванної кімнати Приповерхні: Плафони Для стель будь-якої висоти з будь-яким оздоблювальним покриттям. Для всіх приміщень; але для ванної – у спеціальному виконанні Панелі Те ж. Крім ванної кімнати Вбудовані: Панелі Для підвісних стель з будь-яким оздоблювальним покриттям. Крім ванної кімнати Точкові Те ж. Крім ванної кімнати Источник: http://fullrep.ru/pristrij-i-tipi-svitilnikiv/ Сайт: FullRep.ru
Світловий потік
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Неперевірена
версія
Перейти до: навігація, пошук
Фотопічна (чорним) та скотопічна (зеленим) криві чутливості людського ока. Фотопічні криві включають стандарт CIE 1931 (суцільна лінія), змінені дані Джудд-Воса (1978) [1] (штрихова лінія), і дані Шарпа, Стокмана, Ягла та Єгле (2005) [2] (пунктирна лінія). По осі абсцис відкладена довжина хвилі у нанометрах
Світлови́й поті́к — кількісна характеристика випромінювання, яке випромінюється джерелом світла. Одиниця вимірювання СІ: люмен.
Світловий потік відрізняється від потоку електромагнітної енергії тим, що враховує різну чутливість людського ока до випромінювання на різних частотах, тобто до світла різного кольору.
Світловий потік ламп[1] |
|||||||
Лампи розжарювання |
Люмінесцентні лампи |
||||||
Потужність, Вт |
Тип[2] |
Світловий потік Ф, лм, при напрузі |
Потужність, Вт |
Тип |
Світловий потік Ф, лм, розрахунковий |
||
|
|
127 |
220 |
|
|
|
|
15 |
В |
135 |
105 |
20 |
ЛДЦ |
780 |
|
25 |
В |
260 |
220 |
20 |
ЛД |
870 |
|
40 |
Б |
490 |
400 |
20 |
ЛБ |
1 120 |
|
40 |
БК |
520 |
460 |
30 |
ЛДЦ |
1 375 |
|
60 |
БК |
875 |
760 |
30 |
ЛД |
1 560 |
|
100 |
Б |
1 560 |
1 350 |
30 |
ЛБ |
1995 |
|
150 |
Г |
2 300 |
2 000 |
40 |
ЛДЦ |
1 995 |
|
200 |
Г |
3 200 |
2 800 |
40 |
ЛД |
2 225 |
|
300 |
Г |
4 950 |
4 600 |
40 |
ЛБ |
2850 |
|
500 |
Г |
9 100 |
8 300 |
80 |
ЛДЦ |
3 380 |
|
750 |
Г |
— |
13 100 |
80 |
ЛД |
3 865 |
|
1000 |
Г |
19 500 |
18 600 |
80 |
ЛБ |
4960 |
|
Вплив напруги, що підводиться на характеристики жарівок[3] |
||||
Напруга |
Струм |
Потужність |
Світловий потік |
Термін служби |
80 |
89 |
71 |
45 |
— |
85 |
92 |
78 |
56 |
1 000 |
90 |
95 |
85 |
70 |
500 |
95 |
97 |
92 |
84 |
220 |
98 |
99 |
92 |
93 |
130 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
102 |
102 |
103 |
107 |
75 |
105 |
103 |
108 |
118 |
50 |
110 |
106 |
117 |
137 |
33 |
Див. Також
Світлова віддача
Сила світла
Примітки
↑ Дьяков В. И. Типовые расчеты по электрооборудованию. — М.: «Высшая школа», 1990. — 160 с.: ил.
↑ У позначенні типу жарівки (лампи розжарювання): В — вакуумна; Б — біспіральна газонаповнена; БК — біспіральна криптонова; Г — газонаповнена
↑ Чумаков В. М. Справочник по монтажу осветительных установок под ред. Б. А. Делибаша, А. Д. Смирнова, Б. А. Соколова и П. Ф. Соловьева, М., «Энергия», 1973.
Фотометричні одиниці СІ edit |
||||
Величина |
символ |
Величина СІ |
Скорочення |
Примітка |
Світлова енергія |
Qv |
люмен секунда |
лм·с |
іноді цю одиницю називають тальботом |
Світловий потік |
F |
Люмен = кд·ср |
лм |
- |
сила світла |
Iv |
кандела=лм/ср |
кд |
- |
яскравість |
Lv |
кандела/квадратний метр |
кд/м2 |
- |
Освітленість |
Ev |
люкс = лм/м2 |
лк |
Використовується щодо світла, яке падає на поверхню |
Світність |
Mv |
люкс = лм/м2 |
лк |
Використовується щодо світла, яке випромінюється поверхнею |
Світловий вихід |
- |
люмен / ват |
лм/Вт |
відношення світлового потоку до густини потоку електромагнітного випромінювання, максимальне значення дорівнює 683 |